Заступник директора Охоронної археологічної служби України: Археологія як наука не може бути регіональною, локальною, національною (ВІДЕО)

75

Фото: Журналіст

Спеціаліст з історії ранніх слов’ян, заступник директора Державного підприємства «Охоронна археологічна служба України» (ОАСУ) Антон Панікарський розповів про археологію як науку, про специфіку українських археологічних досліджень та про важливість проведення регіональних досліджень в загальноєвропейському контексті.
Археологія – не така вже й давня наука – адже існує близько 200 років, проте за цей час сформувались різні течії та школи. Як до цього прийшли? Звичайно ж, через накопичення знань. Зацікавленість старовиною, колекціонування в Європі призвело до того, що оформилась певна галузь, яка пов’язана в першу чергу із історією. Це в контексті гуманітарних знань мається на увазі. Але не менше археологія послуговується методами інших наук (в першу чергу природничих). Важливо розуміти, що археологія як наука не може бути регіональною, локальною, національною. Хоча ми знаємо періоди, до прикладу, коли історія розвивалась на базі національної самосвідомості, самоідентифікації. Але тим не менше, археологія знаходиться поза кордонами, поза межами, тому що ми досліджуємо ті явища, які побутували в набагато давніші часи, до того ж, фактично, охоплюючи період починаючи від появи людини і до початку ХХ ст.
Зараз є питання до того, що вважати археологією, тобто де вона закінчується. Врешті решт, грубо кажучи, це все, що знаходиться в землі як результат діяльності людини – це і є археологія. Тут ми маємо справу не тільки із знаряддями праці, речами побуту, прикрасами тощо, тобто із знахідками, речами, які ми можемо бачити, але й з тими висновками, на яких базується знання про давню історію, про життя давніх людей, які пов’язані саме з контекстом. Це і поселення, і могильники, і кургани, тобто різні категорії і явища давнього життя, які так чи інакше відображені в матеріалі. І в цьому плані дійсно не хотілося б відокремлювати українську та європейську археологію від світової. Тому що вся ця галузь, вся ця наука вона єдина. Нам варто усвідомлювати, що і українська археологія є частиною світової. І розуміти, що українські дослідники нічим не гірші за іноземних колег, і ми маємо про що розповісти закордонним колегам, і, безумовно, маємо чому в них повчитись. Нам важливо розуміти, як тим, хто хоче долучитись до європейського соціуму, що неможна ставити бар’єрів, і вивчати археологічні матеріали виключно регіонально, без загального контексту.
Детальніше дивіться в сюжеті «Журналіста».

Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today