Студію інформаційного агентства «Журналіст» знову відвідала президент Теософського товариства в Україні, глава правління ГО «Комітет з етики та гуманітарної експертизи» Світлана Гавриленко. Наша редакція разом з пані Гавриленко підготувала цикл програм, в яких йтиметься про ідею безсмертя в давніх традиціях і сучасному світі. У продовження цієї теми Світлана Гавриленко розповіла про культуру підготовки до переходу в різних традиціях світу.
«Якщо ми будемо розглядати наше життя, наприклад, у вигляді синусоїдної лінії, яка проходить через вісь часу, то верхня частина цієї дуги, наприклад, відповідає проявленому життю, а потім лінія перетину з горизонтальною прямою – це момент смерті, далі знову посмертне існування в вигляді нижньої дуги, а потім народження і вихід до наступного існування. Тобто, наше ЖИТТЯ являє собою таке коливальний рух через різні втілення. Таким чином, ми набуваємо певного досвіду, певної досконалості, усвідомленості свого існування, і від істот людського царства природи ми просуваємося до божественного існування, що є наступним царством природи, в яке ми всі перейдемо, коли прийде для цього відповідний час. Якщо ми будемо розглядати цей коливальний процес і точки переходу, які проходять через вісь часу, то це моменти народження і смерті», – сказала Світлана Гавриленко.
Президент Теософського товариства в Україні також зазначила, що в нашому сьогоднішньому, сучасному житті, де б ми не жили, чомусь зараз ми приділяємо більше уваги саме моменту народження.
«Це пов’язано з тим, що ми дбаємо про жінку в період вагітності, щоб вона максимально була огороджена від якихось неприємних впливів, поганих емоцій. Ми стежимо за харчуванням, рекомендуємо певні фізичні вправи. Все це для того, щоб її пологи відбулися сприятливим способом. Цьому приділяється дуже багато уваги і на рівні сім’ї, і на рівні держави, і на рівні різних громадських систем. Однак, другого моменту переходу, коли приходить час людині розлучитися зі своїм фізичним тілом, приділяється значно менше уваги. Але так було не завжди. Нам відомі стародавні традиції, які прийшли до нас у вигляді певних записів. Наприклад, ми знаємо про «Єгипетську Книгу мертвих», яка представляє собою папірусні сувої, які клали в саркофаг або могилу вмираючої людини (це збірка єгипетських гімнів і релігійних текстів, яку вкладали в гробницю з метою допомогти померлому подолати небезпеки потойбічного світу і знайти благополуччя після смерті. Різні копії Книги мертвих можуть містити від декількох до двохсот глав різного об’єму, починаючи від довгих поетичних гімнів і закінчуючи однорядковими магічними формулами. Назву «Книга мертвих» було дано єгиптологом Карлом Ріхардом Лепсиусом, але правильніше її було б назвати «Книгою Воскресіння», оскільки її єгипетська назва дослівно перекладається як «Глави про вихід до світла дня», – ред.). Ця книга являє собою певні гімни, молитви, звернення до різних богів із закликами про те, щоб ці боги були прихильні до цієї душі в її про посмертній подорожі. Єгипетська традиція підтримувала доктрину перевтілення. Але вони називали це поверненням або воскресінням. Ця книга, по суті, повчання душі, як вона має поводитися, як мислити в потойбічному світі. Цікаво, що таку назву – «Єгипетська Книга мертвих» – дали наші сучасні дослідники, коли розшифрували записи, ці сувої. Оригінальна назва – «Вислів виходу в день». Це були настанови для того, щоб період переходу здійснювався сприятливо, і душа проходила потойбічний свій шлях максимально благополучно», – розповіла гостя.
Як зауважила Світлана Гавриленко, є також і «Тибетська Книга мертвих», де описані різні періоди потойбічного існування. Як повідомляють різні видання, «Тибетська книга мертвих» – це назва одного з найбільш поширеного на Заході тибетського буддійського тексту «Бардо Тхедол». Вона містить докладний опис станів-етапів (бардо), через які, згідно тибетської буддійської традиції, проходить свідомість людини, починаючи з процесу фізичного вмирання і до моменту наступного втілення (реінкарнації) в новій формі. Для кожного етапу наводяться спеціальні рекомендації. Загальна тривалість бардо становить 49 днів. Книга «Бардо Тхедол» пов’язана з певними тантричними практиками школи Н’їнгма, її образи й асоціації можуть бути незрозумілі без відповідної посвяти і пояснень.
«Перший переклад книги на європейську мову, виконаний оксфордським професором У. І. Еванс-Венцом, вийшов в 1927 році і відразу викликав у західної публіки великий інтерес. У цій книзі йдеться про різні стани свідомості, які називаються бардо. Відповідно до тексту «Тибетської книги мертвих» душа переходить з одного бардо в наступне. Там йдеться про три різні стани свідомості, через які душа подорожує. Цікаво, що на початку описується, що душа повинна знати про те, що коли вона в потойбічному світі своє перебування зафіксує, то відразу ж до неї почнуть наближатися якісь страхітливі божества. Вони почнуть загрожувати цій душі, намагатися зробити щось неприємне. Завдання цієї душі назвати на ім’я кожну з цих божественних істот. Тоді вони зникають. Це дуже важливо тому, що кожна душа, залишаючи цей світ, має певні внутрішні обтяження, неприємний досвід, від якого душа повинна якомога швидше звільнитися. Так ось, найголовнішим способом звільнення душі від якоїсь негативної інформаційної залежності було розпізнання цього. І сам факт розпізнання практично є гарантом того, що це негативне вторгнення буде розчинено і усунуто з існування цієї душі. Таким чином, «Бардо Тхедол» готує душу до смерті», – додала президент Теософського товариства в Україні.
Як зазначила гостя, буддійська або східна традиція вважає, що короткий період життя людини в представленому тілі, фізичному втіленні, це величезна школа, яка дає можливість отримати дуже важливий досвід, який потім буде тривалий час усвідомлюватися, і душа буде чогось навчатися, щоб підготуватися до наступного дуже концентрованого і важливого етапу втілення.
«Існує також і «Кельтська Книга мертвих». Вона може бути не так відома, як попередні дві, про які я сказала. Її назва «Відкрите смерті серця». Тобто при перекладі назва була змінена за змістом. Це говорить нам про те, наскільки сильний страх смерті у тих людей, які сьогодні складають людство. Але це ми ж і були, та у нас були зовсім інші уявлення, інші пріоритети, ми зовсім інакше ставилися до питання народження і смерті. Я хочу наголосити, що в тих же єгипетських пірамідах, зашифрованих письменах, ніде не зустрічаються вказівки про те, як стародавні єгиптяни готувалися до народження дитини, ось рекомендації щодо правильного вмирання були. Те ж саме ми можемо побачити і в інших стародавніх традиціях. Все це дає нам широку палітру для роздумів над тими цінностями, якими ми сьогодні живемо, вважаємо їх цілком природними, і які ми навіть схильні вважати єдино можливими і єдино правильними. Виявляється, що у багатьох народів в інші часи все було зовсім інакше», – підсумувала глава правління ГО «Комітет з етики та гуманітарної експертизи» Світлана Гавриленко.
Повну відеоверсію інтерв’ю з президентом Теософського товариства в Україні, а також головою правління ГО «Комітет з етики та гуманітарної експертизи» Світланою Гавриленко на тему культури підготовки до переходу в різних традиціях світу, дивіться на сайті «Журналіста».
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today
