До студії інформаційного агентства «Журналіст» завітала бізнес-вумен, фінансист, художниця Лоліта Кочура, яка розповіла, як знайшла себе у творчості, як навчилася писати картини, і чому впродовж майже 10 років вона не кидає своє хобі.
«Я давно працюю у фінансовій сфері, з цифрами. На якомусь етапі я відчула, що це не дуже цікаве життя. І мені захотілося чогось цікавого, якогось надихаючого моменту. У школі я брала участь у редколегії, у мене чудово це виходило, я писала стінгазети. Але, закінчивши школу, а потім інститут, якось моє творче хобі відійшло на другий план. Весь час я була зайнята роботою, бізнесом, кар’єрою, і якоїсь миті прийшло внутрішнє розуміння: хочу фарб! Почалося все з того, що я купила трафаретні малюнки, натягнуті на полотнах. Спробувала малювати – все вийшло чудово. Я подарувала свої роботи близьким. Потім почала пробувати самостійно писати то букет троянд для свекрухи, то букет квітів для знайомої, потім захотілося писати незвичайні портрети, щоб вони були теж пов’язані з квітами, але водночас показували сутність людини, яку я зображала. Результат був приголомшливий, всім дуже сподобалося. На якомусь етапі я зрозуміла, що потрібно взяти уроки у професіоналів, що я і зробила. Це було років 9-10 тому. У Києві тоді тільки почалися перші кроки тих художників, які відкривали свої секрети. Було дві людини: Макс Скоблинський та Ігор Сахаров, які розповідали і показували людям, як можна в стилі «а-ля прима» за 3-4 години написати дивну картину. Це для мене було серйозним початком», – повідомила Лоліта Кочура.
За словами художниці, щоб написати картину, обов’язково має бути натхнення.
«Натхнення – найголовніший фактор запалювання ось цієї «внутрішньої свічки». Я намагалася зрозуміти художників, які пишуть на замовлення, це дуже складно. Я пишу свої роботи тільки по вихідних, мене іноді надихає навіть те, що я побачила в Інтернеті, або просто гарна фотографія. Найбільше я люблю малювати квіти. Півонії як квіти любові, напевно, мене приваблюють найбільше. У мене є і портрети: моєї дочки, сестри, куми, – всі близькі мені люди, яких я відчуваю емоційно, я обов’язково хочу зобразити з якоюсь цікавою подачею. Наприклад, до 90-річчя футбольного клубу «Динамо» була виставка. У мене є приятелька художниця, якій я запропонувала написати кілька робіт для футбольного клубу. Нами було написано 9 величезних робіт, де були зображені футболісти, власники «Золотого м’яча», Валерій Лобановський, сьогоднішні господарі клубу брати Суркіси. Наші роботи були розміщені в музеї «Динамо». Потім приблизно місяців 8-9 я не писала нічого. Це був для мене цікавий момент, тому що коли ти сильно вкладаєш, то згодом певний період часу потім не хочеться писати, ти немов чекаєш результату, який інтерес буде у людей. Ці роботи прекрасно розміщувалися в музеї. На сьогоднішній момент три картини у нас забрали в кафе, яке відкрив футболіст Артем Мілевський, а решта – чекають своїх господарів», – переконана Лоліта Кочура.
За словами художниці, для неї як творчої особистості найціннішим є визнання близьких і рідних, її це дуже надихає. За майже 10 років реалізації себе в мистецтві у Лоліти Кочури було дві виставки, а також перемога у всеукраїнському конкурсі. На думку гості студії «Журналіста», можливо, експозицій могло б бути і більше, проте, по-перше, багато часу вона приділяє своїй основній роботі. По-друге, повинна бути людина, яка буде займатися менеджментом і просувати творчі роботи. Саме таку людину зараз і намагається знайти художниця.
«2 роки тому, коли відзначали ювілей Макса Скоблинського, якого я вже згадувала, на святкуванні були виставлені наші роботи. Після цього нам запропонували виставити свої полотна на всеукраїнській виставці, і я з гордістю кажу, що зайняла перше місце в рубриці «квіткові картини». Також я отримала грамоту. Виставка була в музеї Кавалерідзе на Андріївському узвозі в Києві. Що стосується експозицій, то я розумію: щоб просувати картини, необхідний помічник. Одна людина не може і писати, і просувати, і показувати свої роботи. Творчість – це той момент, який звільняє людську душу і робить її легкою. Написання картин і їхня поява з-під пензля – це певна медитація, навіть стан душі, коли ти розумієш, що це приносить радість і задоволення», – вважає художниця.
Повну версію відео-інтерв’ю з бізнес-вумен і художницею Лолітою Кочурою дивіться на сайті «Журналіста».
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today