Вивчаючи межу між ядром і мантією Землі, геофізики виявили, що вона не така гладка, як вважали раніше.
У поверхонь, які поділяють внутрішні шари, теж складний рельєф. Виходить, що наша планета зовсім не схожа на набір вкладених один в одного сфер, як заведено її зображати. Стаття з описом досліджень опублікована в науковому виданні Sciencemag.
Про глибокі надра геофізики судять за сейсмічними хвилями, породжуваним землетрусами. Є поздовжні P-хвилі — коли пружні механічні коливання відбуваються вздовж напрямку поширення і поперечні S-хвилі — у них коливання перпендикулярні.
Американські вчені з Університету Джонса Хопкінса і Мерілендського університету в Коледж-парку спільно з ізраїльськими колегами з Тель-Авівського університету, використовуючи новий алгоритм машинного навчання, виконали паралельний аналіз 7000 сейсмограм, що охоплюють сотні землетрусів з 1990 по 2018 рік, і вперше склали детальну карту розділу ядра і мантії Тихоокеанського регіону.
На межі шарів з різною щільністю швидкість хвиль різко змінюється. При переході від твердої земної кори до більш пластичної верхньої мантії — збільшується. Цю межу називають поверхнею Мохоровичіча. Нижня мантія твердіше, ніж верхня. Зовнішнє ядро, в якому поперечні сейсмічні хвилі не поширюються, — рідке, а внутрішнє — знову тверде, але злегка пластичне.
Поки мережа сейсмографів була не великою, розділи між внутрішніми оболонками з певною часткою умовності зображували у вигляді сфер. По мірі накопичення та обробки даних стало зрозуміло, що кожна з цих меж — складна поверхня зі своїм рельєфом і внутрішні «гори» навіть вищі, ніж на поверхні Землі, а «западини» глибші.
Як повідомляв «Журналіст», під виноградником в Італії знайшли давньоримську мозаїку третього століття.
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today
