Нове дослідження, проведене вченими з Інституту океанографії Скріппса Каліфорнійського університету в Сан-Дієго та Університету Північної Кароліни Вілмінгтон (UNCW), дало першу в своєму роді модель того, на що впливає вода від айсбергів, що розтанули. Про це повідомляє Phys.org.
Айсберги представляють особливий інтерес для кліматології, оскільки прісна вода, яку вони вводять в океан, впливає на течії. Щільність води є основною рушійною силою океанських течій, і на цю щільність впливають температура і кількість солі у воді. Це має вирішальне значення для регулювання глобального клімату.
Форма і розміри айсбергів варіюються, і попередні кліматичні моделі по суті ігнорували масивні, табличні айсберги, які відколюються від Антарктиди. Ці айсберги здебільшого пласкі на вершині, і іноді досягають 1000 квадратних кілометрів і в цілому 100 поверхів у висоту.
Група вчених використовувала попередню модель, розроблену лабораторією Айзенмана, яка включає такі змінні величини, як вітер, течії і температура поверхні моря, щоб передбачити, де айсберги будуть дрейфувати з плином часу. Використовуючи цю інформацію, дослідники створили нову модель для передбачення того, як часто будуть руйнуватися великі айсберги, і підтвердили свої висновки за допомогою даних супутникових спостережень за айсбергами.
Дослідники наголошують, що більш великі айсберги, особливо з огляду на можливість їх різкого збільшення в майбутньому, необхідно брати до уваги при розробці кліматичних моделей, щоб уникнути неточних результатів.
«Наші результати показують, що гігантські айсберги поширюють прісну воду Антарктики набагато далі від узбережжя, ніж передбачалося попередніми дослідженнями», – заявив один з дослідників.
Раніше «Журналіст» повідомляв про те, що найбільший айсберг в світі почав рухатися в бік Атлантики.
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today
