Користь, яку приносять трав’яні чаї, вже давно підтверджена сучасними медичними дослідженнями, і її важко переоцінити. Трав’яні чаї багаті мікроелементами, вітамінами та поживними речовинами. Регулярне їх вживання уповільнює процес старіння і нормалізує обмінні процеси в організмі. Вони здатні зупинити прогресування багатьох хронічних захворювань, і просто, зігріти в зимову негоду.
Газнюк Марія – лекторка проєкту “САДИ”, кураторка колекції пряно-смакових рослин Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка, яка вже понад 20 років практикує та впроваджує, пропагує принципи органічного землеробства розповідає про корисні квіти та трави, які варто додавати в зимовий чай. А ще ділиться секретами які ароматні рослини варто вирощувати, як їх правильно заготовляти, зберігати та використовувати. Який догляд потрібний пряно-ароматичним рослинам в домашніх умовах, і як використовувати їх корисні властивості в медицині та кулінарії – у нашому матеріалі.
Аромати в житті людей відіграють неабияку роль. Адже ми реагуємо на аромати підсвідомо – нас приваблюють запахи, що нам подобаються. Приємні аромати поліпшують настрій, розслаблюють нервову систему, надихають на нові звершення, зрештою – покращують здоров’я. Тож безперечно варто, маючи навіть невелику ділянку землі, створити ароматний куточок з улюбленими ароматними травами.
Природні аромати найбільш яскраво виражені в травах, які так і називають – пряно-ароматичні. Це дуже велика група рослин, але всі вони мають спільну властивість – містять в своєму складі ефірну олію. Склад її у кожній рослині може включати десятки компонентів, що обумовлює унікальний аромат для кожної рослини. Варто зауважити, що наявність ефірних олій обумовлює лікарські властивості рослин, тобто всі ароматичні рослини – лікарські. І природа подбала про оптимальні поєднання компонентів в кожній рослині для впливу на організм. Також окремі тотожні компоненти зустрічаються в різних рослинах, що обумовлює подібний вплив на організм людини. Звичайно шкода, що не всі ароматичні рослини широко відомі в світі, як то наприклад, розмарин, можуть рости в наших широтах в саду, але не варто засмучуватися. Ми маємо досить широкий вибір стійких в нашому кліматі рослин.
Щоб мати ароматні трави для чаю взимку важливо їх правильно зібрати – під час цвітіння, швидко висушити в пучках в сухому темному місці, скласти окремо кожну та зберігати в сухому темному місці. Міксувати за смаком. Ароматичні трави, які можна вживати регулярно з користю для себе, єдине – кожну рослину слід спочатку вживати окремо, відслідковуючи реакцію свого організму на неї, і лише потім комбінувати з іншими. Пам’ятаємо – на кожну рослину може бути індивідуальна чутливість.
Гіссоп лікарський (Hyssopus officinalis L.)
Рослина, що згадується в Біблії. І не даремно – нею обкурювали приміщення задля убезпечення здорових людей, що знаходяться під одним дахом з хворим. Рослина здавна використовується, як лікарська та пряна. Має протизапальні, бактерицидні та противірусні властивості. Налагоджує травлення, допомагає при застуді при надмірній кількості слизу. Гісоп лікарський – декоративний багаторічний напівкущ висотою до 80 см, що може зростати на одному місці до 20 років. Зустрічається синього, білого та рожевого кольору. Квітує другу половину літа до приморозків. Молоді листки надзвичайно багаті на вітамін С та мікроелементи – їх вживають навесні в салатах, квітучі пагони заготовляють для запашного чаю, він має спокійний, в міру пряний смак та аромат. А ще – соління та маринади з гілочкою гіссопу у звичному рецепті надають стравам нових смакових відтінків.
Гісоп легко виростити на ділянці. Розмножують цю овочеву рослину насінням, живцями і розподілом куща. Посів проводять ранньою весною за схемою 50х5. Глибина закладання насіння – до 1 см. Сходи покажуться на 10-14 день. В період росту рослини, грунт треба підтримувати пухким і чистим. Гісоп потребує сонячних сухих місць та легких ґрунтів. Не переносить кислих ґрунтів та тривалого замокання. Зимостійкий та переносить посухи. Рослини, які виросли з насіння починають квітувати на другий рік, при вирощуванні розсадним способом зацвітає вже з першого літа. Догляд полягає у регулярному видаленні бур’янів, полив потрібен лише у випадку тривалих засух. Також необхідно уникати надмірної щільності рослин. Омолоджувати кущ потрібно раз на чотири роки.
Якщо гісоп вирощують на приправу, його збирають протягом всього літа, а в рослини, призначеної на лікарські цілі, стебла зрізають перед цвітінням (беруть їхню верхню частину – 15-20 см, сушать у тіні). Зрізані стебла зв’язують в пучки і підвішують вниз верхівками над розстеленим папером, полотном тощо.
Котяча м’ята лимонна (Nepeta cataria)
Аромат цитрусів, що притаманний цій рослині, вирізняє її серед інших ароматичних рослин. Багаторічник висотою до 1 м сріблястого кольору, що надає рослині повстисте опушення. Тонкий лимонний аромат добре зберігається в сушеній сировині, яку заготовляють під час квітування, в червні-серпні. Рослина має антимікробні властивості та заспокійливу дію на нервову систему, покращує травлення. В кулінарії використовується в напоях та солодощах.
У саду можна розміщувати в напівтіні або на сонці, рослина краще росте на поживних вологих ґрунтах. Вважається недовговічним багаторічником – рослина живе в середньому 2-4 роки, але добре розмножується самосівом. Варто зазначити, що Котячу м’яту лимонну дуже часто плутають з іншою широко відомою рослиною – Мелісою лікарською.
У посадці котячої м’яти у відкритий ґрунт немає нічого складного. Висаджують кущі садові клумби у весняний час. Однак для цього також можна використовувати квіткові горщики і контейнери. При бажанні цю трав’янисту рослина можна виростити з насіння. Але більш швидким та простим способом вирощування є висадка готових саджанців. Причому їх можна висаджувати у відкритий грунт на початку весняного періоду, так і восени.
Найкраще росте в грунті добре пропускає воду і повітря. На піщаному ґрунті кущі виростають більш запашними. Також при виборі підходящого місця треба особливу увагу звернути на освітлення, по можливості краще вибрати західну та південну сторону. Тільки що посіяну або висаджену котячу м’яту полити треба обов’язково. Потім регулярно поливають протягом декількох тижнів. Дорослі кущі потребують додаткової вологи лише в період тривалої посухи, при цьому полив повинен бути рясним. По закінченню першого цвітіння стебла рекомендується зрізати.
Проводити збір листя рекомендується через кілька діб після дощу або поливу, так як в цей час вона найбільш запашна.
Меліса лікарська (Melissa officinalis)
Ця рослина має повзуче коріння та яскраво зелене трохи пухирчасте листя. Схожі вони ароматом, але в меліси він більш витончений і навіть за ощадливого висушування майже не зберігається в сушеній сировині. Проте лікарські властивості повністю зберігаються. Меліса є фармакопейною рослиною – насамперед з седативною та заспокійливою дією. Також ця рослина покращує травлення, має болезаспокійливу та жарознижуючу дію. Проте варто пам’ятати, що у великих дозах рослина може спричинити депресії. В кулінарії зазвичай використовують свіжу траву меліси в напоях та солодких десертах.
Рослина багаторічна, сягає висоти 50-80 см, добре переносить легкий затінок, любить помірно родючі та вологі ґрунти.
Розмножують рослину поділом кущів і насінням, яке висівають у лютому в теплиці або просто в горщики на підвіконні. Насіння меліси дуже теплотребовательни, оптимальна температура їх проростання 20-25 °. Та й проростання йде дуже повільно. Для очікування сходів, потрібно набратися чимало терпіння – зазвичай вони з’являються лише на 20-25-й день. Розсаду висаджують у травні. Так як рослини сильно кущаться, посадку проводять за схемою 60-70X30 см в зволожені борозенки на глибину 8-10 см. Найкраще меліса росте і розвивається на важких, в тому числі глинистих, багатих поживними речовинами, достатньо зволожених грунтах, але під цю культуру треба вносити значні дози перепрілого гною або компосту. Ділянка повинна бути захищена від холодних вітрів; найкращими в цьому плані є добре освітлені південні схили.
Заготовляють сировину на початку цвітіння Варто пам’ятати про повзучі коріння та розміщувати цю рослину подалі від ніжних тендітних рослин, які вона може притиснути.
Лофант ганусовий або багатоколосник фенхелевий (Agastache foeniculum, Lophanthus anisatus)
Цьому виду притаманний легкий квітково-ганусовий аромат, що добре зберігається в сушеній сировині. А якщо врахувати її широкий спектр корисної дії, то вона має бути в кожному садку! Рослина ретельно вивчена відносно недавно – має антиоксидантну, м’яку імуностимулюючу, бактерицидну та фунгіцидну дію.
Це багаторічник, висотою до 1,5 м, квітує бузковими або білими китицями тривалий час – з липня до приморозків. Потребує для вирощування легких та родючих ґрунтів, помірно посухостійкий. В спекотливих районах потребує легкого притінення.
Рослина відносно недовговічна – живе 3-5 років, але добре відновлюється самосівом. В умовах приватної ділянки чудово почувається в напівтіні плодових дерев. Використовують як свіжу, так і сушену сировину – в холодних та гарячих напоях, десертах, фруктових салатах та соліннях. На зиму заготовляють під час цвітіння.
До збирання врожаю приступають перед цвітінням рослин, зрізуючи зелену масу на висоті 20 см від землі. Стебла сушать, підвішуючи в тіні під навісом. Висушені сировину зберігають в герметичній тарі в темряві.
Полин однорічний (Artemisia annua)
На відміну від гіркого полину, полин однорічний має приємний багатий аромат та пряний смак. Рослина добре вивчена – доведена противірусна дія на широкий спектр вірусів, має протизапальні та знеболювальні властивості, антиоксидантні та антибактеріальні властивості, чинить протипухлинну дію. За ці властивості вона варта мати чільне місце в саду.
Однорічник, невибагливий до ґрунтів, залежно від їх складу може сягати 50-200 см, посухостійкий. Рослина здатна сама насіватися, та контролювати її досить легко. У догляді – невибаглива, головне забезпечити їй регулярний полив і захистити від бур`янів.
Сировину збирають в липні-вересні під час масового квітування. Додають в чай невелику кількість сировини – особливо вона помічна в похмурі та холодні дні як профілактика та на початку лікування грипу та вірусних інфекцій, включаючи коронавірус. Це доведено науковими спостереженнями.
Монарда (Monarda)
Особливістю монарди є яскравий пекучий смак з перцевими нотами завдяки високому вмісту тимолу. Чай з добавкою цієї трави нагадує терпкий чорний чай. Також молоді листки монарди використовують в салатах та тушкованих стравах, в соліннях – як замінник чорного перцю. Яскраво виражений смак рослини потребує підбору індивідуальної комфортної дози. Ця рослина антисептик широкого спектру дії, іншими словами – природний антибіотик. Додавання в невеликих кількостях сприяє профілактиці та лікуванню на початкових стадіях запальних процесів різного походження.
В Україні зустрічається кілька видів монарди, що мають незначні ботанічні відмінності та можуть мати колір квітки від білого та світло-бузкового до насиченого малинового та яскраво-червоного.
Монарда – багаторічник висотою 60-120 см з повзучим кореневищем. Помірно вимоглива до грунтів та вологи, гарно квітує лише на освітлених місцях.
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today
