Віталій Шакало розповів спеціально для спецпроєкту ГО “Місто-сад” з “Українською правдою“, який реалізовується у рамках проєкту “САДИ” про своє господарство, яке опинилося під окупацією.
Від цибулі та помідорів – до шафрану і лаванди
Віталій Шакало за фахом – інженер-атомник. Свого часу вступив до Севастопольського національного інституту ядерної енергії та промисловості, аби отримати ще й освіту інженера нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії. Однак довчитися не встиг через анексію Криму.
“Я з 2007 року працюю в “Херсонобленерго” черговим високовольтних підстанцій. В мене була гарна зарплата і зручний графік роботи: доба через три. Тому в 2012 році я почав приділяти час своєму хобі – праці на землі. Спочатку вирощував традиційні для Херсонщини культури: цибулю, помідори, полуницю. Але згодом перейшов на оригінальніші”, – розповідає Віталій.
Так на 8 га землі згодом з’явився шафран, з якого Віталій добував спеції. У сезон розпускалися тюльпани, нарциси, лаванда, лілії, зростав салат та аспарагус.
Про “Шафран Любимівський” добре знають на Херсонщині і не тільки. До пандемії коронавірусу подивитися, як квітнуть тюльпани, приїжджало близько 30 тисяч людей. Це лише за два тижні.
 |
| Сім’я Шакало |
Потім навідувалися любителі лілій та лаванди. Утім, за словами Віталія, агротуризм прибутку не приносив. Вхідні квитки коштували лише 15-30 грн. Виручені кошти витрачали на підготовку території, організацію фотозон, оплату екскурсоводів. А сам агротуризм працював на рекламу господарства.
З шафрану у господарстві виготовляли спецію. Вона вважається однією з найбільш дорогих у світі: в Україні 1 г коштує від 200 грн. Її продаж давав компанії основний дохід. Віталій Шакало каже, що шафран – це натуральний підсилювач смаку та консервант. Наприклад, строк зберігання яблучного зефіру він продовжує з 7 до 30 днів.
За таким великим квітником доглядало десятеро людей. Коли розпочинався сезон екскурсій, додатково набирали 200 працівників. А на період збирання шафрану залучали ще 30 фахівців.
На 2022 рік компанія мала великі плани: налагодити продаж квітів у магазинах, реалізовувати посадковий матеріал, створити виробництво ароматичних олій. Але головний проєкт – енергоефективні теплиці, на створення яких отримали грант від Канади.
Ці теплиці не схожі на традиційні українські. Вони мають більші розміри, висоту, обладнані автоматикою. Крім того, мали б працювати на 70% за рахунок альтернативних джерел енергії. У таких інноваційних теплицях планували вирощувати тюльпани, щоб продавати їх цілий рік.
Роботи з підготовки виконали на 95%. Але напад Росії зруйнував плани.
Розвозив їжу, щоб люди не брали гуманітарку від росіян
Віталій Шакало розумів, що Росія піде широкомасштабною війною на Україну. Тому до вторгнення готував і господарство, і родину. Зокрема, придбав додаткові генератори, зробив річні запаси пального та продуктів харчування для десятьох людей. Вдома зібрали тривожні валізи та підготували автомобіль дружини для можливого виїзду з села.
Але при цьому усі продовжували працювати за звичним графіком: впорядковували теплиці, закуповували обладнання, споруджували потрібні для роботи конструкції тощо.
“24 лютого ми прокинулися о 5 ранку від вибуху. Це було так гучно, нам з дружиною здалося, що на кухні вибухнув газовий котел. Потім були повторні вибухи. А вже о 8 ранку російські військові транзитом пройшли через наше село, облаштували блокпости і поставили на них “ДНРівців”, – згадує Віталій.
Дружина з дітьми відмовилася виїжджати з села, коли дізналася, що Віталій залишається. Тож усі разом почали волонтерити. Чоловік з друзями впродовж місяця розвозив продукти харчування людям у своєму та навколишніх селах. Роздавали те, що виростили у власних теплицях, а ще молоко, олію та борошно, які видавали місцеві підприємці.
“Перший місяць люди боялися проїжджати повз блокпости. А в місцевих магазинах продуктів уже не було. Мета нашої роботи була – нагодувати людей і щоб вони не брали гуманітарку у росіян. І нам це вдалося”, – каже фермер.
Робота не зупинялася й на полі та в теплицях. Але усю техніку – екскаватор та трактори довелося власноруч вивести з ладу, щоб окупанти не використали її для своїх цілей.
Якось наприкінці березня Віталій повертався додому з чергової волонтерської поїздки. На блокпосту “ДНРівці” повідомили йому, що мають розпорядження про його арешт наступного ранку. Тому йому краще виїхати з Любимівки. Віталій вважає, що йому пощастило натрапити саме на цих військових. Їх мобілізували в Донецьку просто на вулиці і воювати вони не хотіли. Не раз шукали шляхи здатися в полон, але не було кому. Лінія розмежування проходила аж за 80 км від Любимівки.
Тож Віталій з Тетяною забрали трьох малих дітей, взяли найпотрібніше й поїхали з рідного дому аж у Нідерланди.
На одній хвилі з природою
Зараз родина перебуває в Нідерландах. Віталій вивчає досвід місцевих господарств і готується використати його на Херсонщині вже наступного сезону.
“Коли я виїхав з Херсонщини, мені пропонували землі в Івано-Франківській, Вінницькій, Тернопільській областях. Нідерландські фермери хотіли надати посадковий матеріал та техніку у кредит для роботи там. Але я відмовився. Вірю в ЗСУ і те, що наступного сезону працюватиму на своєму господарстві. Бо доглядати два маленьких поля, відстань між якими майже 1000 км – це складно. Тим більше, що ми вирощуємо нетипові культури, за якими потрібен постійний нагляд. Тому зараз я використовую цей час, щоб вивчити досвід Нідерландів. Планую влаштуватися на роботу в місцеві теплиці, щоб побачити процес з середини”, – пояснює свій вибір Віталій Шакало.
За його словами, теплиці в Нідерландах дуже відрізняються від типових українських і навіть від тих інноваційних, які він створив удома. Замість плівки тут використовують скло. Будують їх щонайменше на 14 м у висоту. Все це підвищує енергоефективність споруд. Також в Нідерландах встановлюють автоматизовані системи догляду за рослинами. В Україні поки що таких немає. Тож повчитися є чому.
У Любимівці за господарством доглядає працівник, який відмовився виїжджати. Цьогорічний урожай зелені та аспарагусу роздали місцевим безкоштовно. Решту просто викинули на смітник, бо продавати в Крим не захотіли, а іншого шляху збуту врожаю не було. Незабаром має розпочатися збір шафрану. Що буде з ним, наразі не відомо.
“Я люблю працювати на землі. Так само моя дружина, мої малі діти. Ми садимо культури, які цікаві нам самим. Я знаю, як виростити і продати полуницю чи помідори. Але так роблять усі, а мені цікаво експериментувати. Наприклад, спочатку 1 грам спеції шафрану ми отримували із 400 квіток. Зараз – зі 100. Це так надихає, коли ти бачиш результат своїх старань, наче краще пізнав природу. Для мене працювати з рослинами – це бути на одній хвилі з самою природою, з самим життям”, – говорить Віталій.
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today
