Фото: Ярослава Матвєєнко
У грудні, в приміщенні Національного музею літератури України відбулася презентація книги про українських жінок на війні, які брали участь в АТО у складі Збройних сил України та добровольчих підрозділів у 2014-2018 рр. Авторка книги – журналістка та воєнна кореспондентка «5 каналу» Євгенія Подобна.
З дозволу автора, публікуємо уривок книги:
«Коли ти чуєш постріл, усі біжать і кричать: «300!» — а ти не біжиш, тихо молишся, щоб він помер. Ти ж знаєш, що то за постріл, знаєш, що він не виживе і що цей молодий хлопчик не заслужив жити овочем… Він півгодини тому закривав тебе собою, коли ти йшла за його спиною, а зараз ти молишся про його смерть… Тому що так буде легше для всіх, хоча й маєш надію на чудо, але його нема… Мабуть, і душі вже нема, її не залишилося… Ти не біжиш рятувати, тому що розклеїшся, а треба придумати, як цю с…ку перехитрити, як убити його — і хлопчики будуть жити… Він розумний, нахабний і досвідчений, на його рахунку вже багато наших хлопців, він робить те, про що не пишуть у підручниках. Не можна відволікатися. Ти робиш «ляльку»– треба, щоб він повірив. Обмотуєш пікселем іншого, загиблого до цього хлопця, який ділився з тобою патронами, здається, вчора…. Його теж він убив. І розмовляєш із ними, просиш допомогти зупинити цю сволоту… Ти просиш загиблих хлопців допомогти, тихенько, щоб ніхто не знав. Ти не віриш Богу, ти віриш їм, віриш, що вони пішли, але нас не покинули і звідти, згори, допоможуть помститися…» (Юлія Матвієнко «Білка»).
Історія снайперки Юлії Матвієнко – одна з 25 відвертих розповідей, що дуже нагадують сповідь, які жінки розповіли письменниці. Євгенія Подобна майже нічого не правила, не додавала «своє». Ці тексти: пряма мова, а відтак не викривлена та збережена для поколінь історія. Творчу ідею авторки підтримав та допоміг реалізувати Український інститут національної пам’яті, для якого це вже п’ята книга на тему російсько-української війни.
В презентації взяли участь: Вікторія Дворецька, батальйон «Айдар», Андріана Сусак, батальйон «Айдар», Оксана Якубова, 30-та і 54-та Окремі механізовані бригади, Діана Виноградова «Дана», «Правий сектор», Людмила Калініна, 46-й штурмовий батальйон «Донбас-ЗСУ».
Багато хто з героїнь і по нині знаходиться на передовій.
Назву книги дав перший рядок вірша Олени Задорожної:
«Дівчата зрізають коси
Туго шнурують берці
Їм щастя приснилось, здалося.
Кровить забинтоване серце
Дівчата пакують валізи,
Кладуть туди тугу і втому.
Молитва – надійна віза,
Щоб ви повертались додому.
Дівчата збирають сили
І вже не рахують зморшки.
Постійно, туди де «накрило»,
Шепочуть: «Терпи. Ще трошки…»
Дівчата стоять на чатах –
Безсонні, розбурхані очі.
Слабкість стискає в лещатах,
Печуть заплакані очі
Дівчата рівняють спину
З думками про тих, кому важко:
Ворог таких не спинить,
Кулею влучити тяжко.
Дівчата не хочуть втрачати.
Тому подають набої.
Тому одягають халати,
І вчаться тримати зброю».
Слід зазначити, що книга не продається. Її безкоштовно можна скачати та прочитати за посиланням https://play.google.com/store/books/details?id=JOF9DwAAQBAJ&fbclid=IwAR2raGzc2tSJCL99zq8O6yciz6mq5z-jeiQ6BhSAkGZrKdsBYO-LWihN9UI.
Також можна домовитись про отримання друкованого примірника або прийти на наступну презентацію. Книги немає у книгарнях: така принципова позиція Євгенії Подобної.
Автор фото і тексту Ярослава Матвєєнко
Більше подробиць у відео-сюжеті «Журналісту»:
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today
