Карантин вніс корективи як у життя усіх без винятку людей, так і у всі сфери діяльності. Сфера освіти не стала виключенням. Однак, попри побоювання через карантин, ЗНО цього року відбудеться. Дати зовнішнього незалежного оцінювання змістили в часі. Основна кампанія пройде з 25 червня до 17 липня, а додаткова – з 23 липня до 11 серпня. Як і у попередні роки, ЗНО є обов’язковою умовою для вступу у виші. Проте у деяких навчальних закладах є творчі конкурси і вступні іспити.
На цю тему «Журналіст» поспілкувався з директоркою навчально-наукового інституту (ННІ) психології Університету «КРОК», кандидатом психологічних наук, доцентом Іриною Сингаївською.
– Як змінилось життя студентів вашого університету в зв’язку з умовами карантину? Чи здають вони іспити дистанційно, як організовано процес навчання на сьогодні?
– Життя студентів під час карантину, звичайно, змінилося. У нас є три форми навчання: денна, заочна і дистанційна. Остання зазнала змін найменше. А от для студентів денної форми та заочної, яка у нас в Університеті «КРОК» відбувається кожної неділі, відбулися великі зміни. Ми перейшли на дистанційну форму навчання, але не на таку, яка була організована саме для студентів такої форми. У нас дистанційна форма навчання дуже інтерактивна і насичена. Ми відразу освоїли Zoom, а потім і Teams, і викладачі проводили з дому всі пари, які мали відбуватися в аудиторії. Викладачі через інтернет читали лекції, проводили практичні і семінарські заняття. Відповідно, обсяг матеріалу студенти отримували той самий, що й при стаціонарному навчанні. Домашні завдання вони отримували, самостійно працювали. Крім того, був великий плюс у цьому періоді карантину для студентів, які хотіли додатково щось пізнати. Ми відкрили доступ до всіх занять всім бажаючим студентам на I, II, III, IV курсах. І всі охочі могли заходити на лекційні заняття, слухати, щоб поповнити свої знання. Я зараз маю на увазі студентів-психологів.
– У зв’язку з карантином у батьків, чиї діти закінчать школу в цьому році, виникає велика кількість запитань щодо вступу у ВНЗ. Чи можна буде вступити до «КРОКу» в цьому році і як це зробити?
– Взагалі в батьків немає жодних причин для хвилювання, тому що вступна кампанія відбудеться. І вступати діти, які закінчують школу цього року, можуть у той ВНЗ, у який вони і планували вступати. Як завжди, будуть створювати електронні кабінети, і можна буде подавати документи дистанційно. Минулого року така практика вже була застосована. Цього року у зв’язку з цією ситуацією з коронавірусом трошки змінили терміни всіх етапів вступної кампанії. Відповідно, учні здають ЗНО, але вступають не у липні, як це завжди було. Цього року електронні кабінети будуть створюватися з 1 серпня, а подавати заяви на вступ можна буде з 5 серпня. Якщо говорити про наш Університет «КРОК», то наша приймальна комісія надає велику допомогу і зі створенням електронного кабінету, і з подачею документів. На нашому сайті www.krok.edu.ua є телефони приймальної комісії. Консультацію з будь-яких питань, що стосуються вступу, можна отримати вже зараз.
– Чи витримав «КРОК» виклики декількох останніх місяців?
– Безумовно, Університет «КРОК» витримав випробування карантину. Ми всі три місяці, які були насиченими навчанням, працювали активно, і наші студенти отримали всі необхідні знання. Зараз, враховуючи, що епідеміологічна ситуація не дуже хороша, Університет КРОК продовжив карантин для студентів до 22 червня. Ми закінчуємо цей навчальний рік дистанційно, тобто наші студенти зараз складають екзамени і заліки дистанційно. Навіть і державні та випускні іспити.
Можна сказати, що Університет «КРОК» був попереду багатьох вищих навчальних закладів, тому що коли розпочався карантин, я повідомляла у Facebook, як у нас все відбувається, і мені телефонували колеги з інших вузів і говорили, що беруть із нас приклад. Тобто ми виявилися досить гнучкими і сучасними.
– Як Ви особисто справлялися з умовами самоізоляції? Чи можна назвати цей період певною зоною зростання для кожного з нас?
– Коли розпочався карантин, це було несподівано для всіх, і у кожної людини виникали свої складнощі у зв’язку з цим. По-перше, хочу зауважити, як відреагував бізнес на початку карантину. Наприклад, до мене як до фахівця звернулися декілька компаній з проханням провести вебінар для їхніх працівників на тему: «Як поводити себе під час карантину в самоізоляції? Що робити, щоб уникнути виникнення психологічних проблем?». Потрібно віддати належне, що це дуже відповідально було з боку бізнесу. Наприклад, для працівників Райффайзен Банку Аваль я проводила двогодинний вебінар на початку карантину. Коли я опрацьовувала інформацію, щоб дати поради великій кількості людей, я і для себе актуалізувала ці знання, і старалась виконувати їх у своєму житті під час свого карантину. Хочу сказати, що самоізоляція була складна для багатьох людей перш за все тим, що ми, перебуваючи в замкнутому просторі тривалий час зі своїми близькими і рідними, не мали достатньої можливості усамітнитись. Кожна людина має потребу в тому, щоб побути на самоті. Коли ми не маємо такої можливості, це може викликати певні психологічні проблеми в майбутньому. З іншого боку, кожна людина – істота соціальна, і вона потребує спілкування з іншими людьми. Якщо ми звикли, що на роботі багато спілкуємося, після роботи зустрічаємося з друзями та колегами, то самоізоляція частково нас цього позбавила. Відповідно, кожна людина повинна була собі шукати шлях для спілкування, і воно вже мало бути віртуальним. Але зараз дуже багато засобів, з допомогою яких це можна було організувати. Проблеми могли виникати як у взаємостосунках у родині, особливо коли люди проживають на невеликій території разом. На відміну від заміського будинку, де можна, наприклад, на вулицю вийти, якщо люди мешкають у квартирі, ще й не дуже великій, це ситуація складніша, особливо якщо членів сім’ї досить багато. Проте при грамотному підході з тими труднощами можна було впоратися. Це окрема дуже велика тема для розмови.
Особисто я, коли чула відгуки різних людей, наприклад, у соцмережах про те, що їм сумно, немає чим зайнятися, що робити, то у такі моменти я як особистість думала, що мені б таку ситуацію – я би знайшла, чим зайнятись. У мене навпаки було дуже багато роботи. До карантину в Університеті у мене було багато роботи, коли ж ми опинилися в ситуації дистанційного спілкування через електронні засоби, то цієї роботи стало ще більше, тому що на деякі моменти довелось витрачати більше часу. Крім того, я є директоркою навчально-наукового інституту (ННІ) психології Університету «КРОК», і тільки у ньому приблизно 500 студентів-психологів, а в університеті ще більше. Студенти мають мій номер телефону і Viber. Звичайно, в ситуації самоізоляції, коли актуалізувалися наші проблеми, виникала потреба порадитися, багато студентів телефонували, ставили запитання. І я скажу чесно, в мене було вранці біля 100 повідомлень, я на них відповідала, а потім увечері теж накопичувалося чимало повідомлень, якщо вдень я не могла відповісти. Це свідчить про те, що ми дуже гарно спілкуємося з нашими студентами, у нас партнерські стосунки, взаємоповага, в цьому не було великих складнощів. Потрібно було просто повноцінно відпочивати. От саме тієї змоги я не мала, дуже сподіваюсь, що ще трошки ми попрацюємо, і в липні буде час на відпочинок.
Наукова робота, яка теж була важливим завданням паралельно з викладацькою і організаційною, також забирала багато часу. Скажу чесно, статті, які потрібно було подати в цей момент, бо якраз була нагода їх опублікувати, мені доводилося писати вночі. Я не раджу цього робити вашим слухачам. Вночі треба спати, лягати варто не пізно, але мені це поки що не вдається.
– Що Ви, як психолог з великим досвідом, хотіли б порекомендувати або побажати тим, кому сьогодні складно?
– Як входження в карантин і сам карантин створив певні виклики і міг приводити до певних проблем, так само і вихід з карантину є непростим процесом для багатьох людей. Звичайно, те, що карантин в Україні закінчився, не означає, що зникла небезпека. Це окрема тема, мабуть, більше для лікарів відповідного фаху, але потрібно кожному пам’ятати, що небезпека не зникла. Тому варто застосовувати засоби захисту. Знаєте, прогнози фахівців говорять про те, що, можливо, до такого життя, як раніше, ми не повернемось ніколи. Нам доведеться жити поряд з цим вірусом, адаптуватися і пристосовуватися.
З психологічної точки зору, чесно, давати абстрактні поради завжди складніше. Коли я розмовляю з конкретною людиною, то не даю поради від себе, натомість я ставлю людині питання, щоб вона відповідала на них, і сама спільно зі мною приходила до якогось висновку, як їй краще чинити. Коли ми даємо поради абстрактні, то вони для когось будуть більш слушними, а для когось менш слушними, проте зараз маємо лише таку можливість. Хочу сказати, по-перше, якщо у вас є проблеми, які вас турбують, і ви відчуваєте, що погіршується настрій від цього, що виникає негативний стан, тривога, тоді найкраще не залишатись наодинці з собою (не фізично, а психологічно). Тобто дуже важливо не «варити» в своїй голові цю проблему, а краще обговорити цю проблему з людиною, з якою ви можете відкрито поспілкуватися, в ідеальному варіанті звернутися до фахівця-психолога. Якщо такої можливості з певних причин немає, тоді можна обрати когось з близьких, це не обов’язково повинні бути родичі. Навіть краще, щоб це були не родичі, це можуть бути друзі, які вас завжди розуміють, або можна поспілкуватися з чужою людиною, наприклад, як це часто відбувається у потязі. Коли ми спілкуємося з малознайомою людиною і знаємо, що ми можемо з нею більше не зустрітися і це є психологічно безпечно, – ми можемо розкрити більше особистої інформації. А коли ми проблему свою проговорюємо, нам вже від цього стає легше, а, можливо, хтось інший дасть ще й слушну пораду. Просто бути поряд з іншими людьми – це дуже важливо. Також варто подивитися навколо, можливо поряд з вами є люди, які потребують вашої допомоги. Коли ми починаємо допомагати іншим, ми цим самим допомагаємо собі. Настрій покращується, це дає нам відчуття сили, а ще ми бачимо, що наша ситуація не найгірша, що є складніші обставини у житті інших людей. Коли ми допомагаємо іншим, то нам стає спокійніше, тому що ми контролюємо ситуацію. Ситуація з коронавірусом складна тим, що ми не можемо її контролювати. Тому ми можемо бути оптимістично налаштованими, дотримуватися рекомендацій щодо засобів захисту, психологічно допомагати іншим, цим допомагати собі, і старатися, щоб в нашому житті була радість, багато позитиву, тому що негативні емоції впливають негативно і на імунітет, і на самопочуття. Натомість від відчуття радості синтезуються відповідні гормони в організмі, тоді ми почуваємося краще, і навіть з вірусами справлятися буде легше. Адже навіть статистика показує, що багато людей можуть зустрітися з вірусом, але не перехворіти. Цього я хочу побажати всім!
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today
