Дмитро Чоні: Сплеск молодих талантів в Україні надихає

139

Фото: Національна філармонія України

Останнім часом в Україні заявили про себе чимало яскравих піаністів з покоління сьогоднішніх 25-30-річних. Серед них — Дмитро Чоні. Йому 24 роки, і він вже є лауреатом понад 15 міжнародних конкурсів. Перемогу в одному з них — Міжнародному конкурсі піаністів ім. Ферруччо Бузоні в Італії — він отримав буквально місяць тому. Дмитро — випускник Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського (клас професора Юрія Кота), а зараз продовжує навчання в Університеті музики та виконавського мистецтва міста Грац (Австрія) під керівництвом Мілани Чернявської. Напередодні свого сольного концерту в Національній філармонії України, який відбудеться 10 січня, музикант розповів читачам «Журналіста» про особливості фортепіанних шкіл на Заході та їх відмінності від вітчизняної музичної освіти, про власний досвід участі у конкурсах і програму свого виступу в Києві.

У моїй родині всі дуже люблять класичну музику, — зізнається Чоні. — Але батьки за освітою — не музиканти. Моя мама завжди мріяла грати на скрипці, тому я з дитинства виховувався в музичній атмосфері і досить рано почав відвідувати музичну школу.

Пам’ятаєте свої перші музичні враження?

Важко згадати саме перші враження, але досить добре в мою пам’ять врізалися кілька сезонів фортепіанного абонемента в Національній філармонії України.

Коли прийшло усвідомлення того, що хочете серйозно займатися музикою?

Перше усвідомлення моїх прагнень займатися музикою можна віднести до початкових класів музичної школи. Я багато виступав, їздив на фестивалі і конкурси, і це мене захоплювало. Але по-справжньому серйозне рішення стати професійним музикантом прийняв десь у 15-16 років.

Ви — учасник багатьох майстер-класів за кордоном. Розкажіть, чим відрізняються підходи роботи піаністів на Заході від української освітньої системи?

Зараз відбувається досить активний процес синтезу різних фортепіанних шкіл, освітніх систем і методик. З яскравих моментів у роботі піаністів-викладачів на Заході можна відзначити свободу в інтерпретації творів, емоційну розкутість і особливу увагу до детальної розробки художніх образів.

Ви вчилися у відомого піаніста, колишнього учасника «Trio Parnassus» професора Чіа Чоу. Розкажіть про принципи та методи його викладання.

Професор Чоу дуже цікавий музикант і педагог, в його репертуарі – майже всі камерні твори для фортепіанного тріо, а також в його активі – велика кількість записаних дисків. З принципів викладання можна виділити його прагнення до об’єднання трьох або більшої кількості музикантів-солістів в один злагоджений організм — ансамбль. Це можна назвати наріжним каменем його роботи. Також він приділяє багато уваги слуханню та аналізу: тобто студент самостійно, за допомогою самоаналізу намагається усвідомити ті чи інші речі, які можна було б поліпшити або змінити у власному виконанні. Також на уроці професор сам багато грає, що є дуже цікавим явищем. За час свого навчання у Чіа Чоу я міг працювати над такими творами, як тріо Брамса, Гайдна, Шумана та Бетховена, а також над квінтетом Шумана.

Чи вчилися у вашого професора інші студенти з України?

У професора Чіа Чоу можуть вчитися абсолютно всі студенти університету, які пройдуть у нього прослуховування. Наприклад, в цьому семестрі в його класі навчаються ще кілька українських піаністів. Професор дуже позитивно оцінює їх професіоналізм, старанність і бажання вчитися і освоювати нові горизонти не тільки в професійному аспекті, але і в особистісному.

Який з музичних конкурсів був для вас найскладнішим?

Кожен з конкурсів по-своєму складний, кожен вимагає якісної підготовки, самовіддачі і концентрації. Наприклад, на конкурсі піаністів у Римі, в якому я брав участь місяць тому, мені довелося виступати п’ять разів протягом п’яти днів, з об’ємом програми майже дві з половиною години. Непростим є і те, що доводиться виступати в різний час дня, і часто це йде в розріз з моїми біологічними годинами. Мені доводилося виступати як о 9 ранку, так і о 9 вечора.

До чого ви прагнете, коли виконуєте музичний твір?

Я намагаюся створити індивідуальну осмислену і наповнену власними переживаннями інтерпретацію і намагаюся поділитися нею зі слухачами. Також я хочу створити особливу атмосферу під час виконання та наповнити її неповторними творчими моментами.

Наскільки відрізняються сучасні музичні ситуації України та Австрії?

Різняться дуже сильно, особливо в плані насиченості концертного життя. Але спільним моментом є велика кількість прекрасних музикантів, як в Україні, так і в Австрії. В Австрії я бачу більше можливостей для виступів і втілення багатьох творчих задумів. Крім цього, в Австрії професія музиканта може фінансово добре забезпечувати життя.

В останні роки про себе заявили чимало яскравих українських піаністів вашого покоління і старші. Як вважаєте, чи може цей феномен дати нову якість в культурі?

Сплеск молодих талантів дуже важливий для української культури, це надихає, і ми вже можемо бачити його позитивні наслідки і досягнення. Я щиро радію успіхам українських музикантів і вважаю, що кожен може знайти свій особливий шлях у музичному світі.

Розкажіть про програму вашого концерту у філармонії.

У програму концерту увійшли ті твори, які я виконую з особливим задоволенням. Це своєрідний калейдоскоп композицій, які охоплюють період з XVIII по XX століття включно. З них можна вибудувати ідейну конструкцію — від вступу з зародженням емоційного розвитку, який після своєї реалізації і кульмінації переростає в лірико-драматичний центр програми — до 1-ї сонати для фортепіано Альберто Хінастери, яка є бурхливим фіналом моєї програми. У світовій виконавській практиці твори цього аргентинського композитора досить популярні. Музика 1-ї сонати надихає мене, мені імпонують її емоційне наповнення, енергія і ритміка.

Довідка: Дмитро Чоні — лауреат понад 15 міжнародних конкурсів. Серед них — Міжнародний конкурс піаністів «San Sebastian City» (Іспанія, 2017), Міжнародний конкурс піаністів у Сан-Маріно (Сан-Маріно, 2016), Міжнародний конкурс піаністів «Tribute to Jurica Murai» (Хорватія, 2016), Міжнародний конкурс піаністів «Ville de Gagny» (Франція, 2013) та ін. Восени 2017 року Дмитро отримав головну нагороду Академії піаністів у м. Еппан (Італія), «Артуро Бенедетті Мікеланджелі Приз», де переможця під час концертів обирала публіка.

Піаніст співпрацює з різними оркестрами та диригентами. Серед них — Симфонічний Оркестр Республіки Сан-Маріно під керівництвом Францеско Оммассіні, Національний симфонічний оркестр України під керівництвом Володимира Сіренка, Академічний симфонічний оркестр Національної філармонії України під керівництвом Віталія Протасова, Тамбовський філармонічний оркестр під керівництвом Михайла Леонтьєва, Камерний оркестр Collegium Musicum Lviv під керівництвом Івана Остаповича тощо.

Дмитро є стипендіатом і постійним учасником Міжнародної Музичної Академії в Князівстві Ліхтенштейн. Також відвідує майстер-класи у видатних музикантів епохи, таких як Аріє Варді, Сергій Бабаян, Клаус Хельвіґ , Ґрігорій Ґрузман, Акуілес делла Вінья, Яків Касман, Оксана Яблонська та інші.
Музикант виконує як сольні речиталі, так і бере участь у концертах камерної та симфонічної музики, виступаючи в різних залах Європи та Америки. Піаніст виступав на фестивалях «Kissinger Sommer Festival» у Німеччині, «Next Generation — Classic Festival Bad Ragaz» у Швейцарії, «Harmonie Starego Miasta» у Польщі, «Київські літні музичні вечори» в Україні. Особливо знаменними для Дмитра були сольні виступи у всесвітньо відомому театрі «Колон» в Аргентині і на престижному фестивалі «Kissinger KlavierOlymp» у м. Bad Kissingen (Німеччина).

Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today