Студію інформаційного агентства «Журналіст» відвідала президент Теософського товариства в Україні, голова правління ГО «Комітет з етики та гуманітарної експертизи» Світлана Гавриленко.
Наша редакція разом з пані Гавриленко підготувала цикл бесід. У попередніх програмах йшлося про культуру планування сім’ї, ідеї безсмертя в давніх традиціях і сучасному світі. Новий цикл бесід відкриває тема – культура думки і мислення. У цьому випуску Світлана Гавриленко розповіла про силу знань, мудрості і різницю між цими поняттями і категоріями.
«Сьогодні людина прагне знань, а, наприклад, стародавні люди говорили про досягнення мудрості. Відповідно, між знаннями і мудрістю є певна дистанція. І хочеться поговорити про те, як люди добувають знання, і як знання перетворюються на мудрість. Пізнаючи світ, людська істота насамперед стикається з величезною кількістю інформації, яка її оточує. Інформація міститься у всіх предметах, які людина здатна пізнавати за допомогою органів почуттів. Ми знаємо, що у кожної людини є п’ять органів почуттів. Кожен орган почуттів здатний доторкнутися до якоїсь якості пізнаваного світу. Тобто у наших органів почуттів є цілий спектр сприйняття світу, який дає людині різну інформацію. І людина за допомогою свого розуму цю інформацію обробляє, вона аналізує її. Потрібно сказати, що в стародавньому світі, коли людина жила досить спокійно, була пов’язана з природою, і, в основному, жила у середовищі постійної та незмінної якості, інформація була досить відомою, знайомою, людина реагувала тільки на те, як змінюють свої якості оточуючі її предмети і явища, і реагувала на це. Те, що ми зараз називаємо інформацією, загалом стосується вже розумової інформації, яка надходить до нас різними способами. У цьому сенсі сьогодні ми живемо в епоху, можна сказати, інформаційного буму, або інформаційного вибуху», – зазначила голова правління ГО «Комітет з етики та гуманітарної експертизи».
За словами Світлани Гавриленко, вчені підрахували, що кількість інформації на одиницю людської істоти змінюється по експоненціальному закону (Експоненціальний закон зростання — характеризується тим, що швидкість росту якоїсь величини пропорційна значенню самої цієї величини, тобто чим більше якась величина, тим швидше вона росте – ред.).
«Зростання кількості інформації, яка може бути сприйнята окремою людиною, зростає з кожною хвилиною, з кожною секундою. Сьогодні у багатьох з нас навіть актуалізується зовсім інше завдання – екранування від цього інформаційного потоку, який просто руйнує нас, робить неможливим для нас нормальне людське функціонування. І в цьому сенсі, якщо раніше перед людиною стояло завдання здобути інформацію, то зараз, швидше, інформація повинна бути відсіяна. У кожної людини має бути індивідуальне сито, через яке вона просіює інформацію, яку хотіла би впустити у свій внутрішній дім. Необхідний виборчий підхід до того, яку інформацію слід впускати у свій життєвий простір. Мені здається, зараз над цим замислюються вже дуже багато людей. Здатність людини засвоювати інформацію є в якійсь мірі навіть показниками здоров’я, як фізичного, так і психологічного. І якщо ми бачимо, що людині все стає нецікавим, то, напевно, ми повинні подумати про допомогу цій людині, тому що вона, можливо, на межі захворювання. Досить часто люди обмежують сприйняття інформації тільки її кількісним складом: прагнуть дізнатися наукові дослідження, прочитати про якихось вчених, прочитати про письменників, запам’ятати вірші, а потім, в розмові, згадують про прочитане, цитують відповідні цікаві моменти, намагаються поділитися цим з оточуючими. Але насправді кількість засвоєної інформації стає знанням тільки тоді, коли це проходить через життєвий досвід людини, коли людина починає використовувати прочитану або почуту інформацію. Це дає можливість людині або переконатися в справедливості цієї інформації, або навпаки, відсіяти те, що їй здасться зайвим. Отже, те, що вже пересіяне через сито багатьох умів, написано, наприклад, в шкільних і вузівських підручниках. Тобто студент (школяр), який освоює якусь науку, повинен перш за все оволодіти багатством знань, накопичених до нього. Однак багато хто намагається йти далі. Для цього необхідно мати якістю знаходження смислів, або мисленням як таким. Тобто навчитися продукувати ті думки, які розвивають багатство попереднього накопиченого знання, але не є поки предметом для підручників, шкільних знань, вузівських дисциплін», – пояснила гостя студії «Журналіст».
Тобто, на її думку, рухати науку далі можуть люди, які володіють здатністю осягати сенс і продукувати нові думки. Це вже важлива здатність, яка рухає науку далі, – наголосила пані Гавриленко.
«Наука – це лише те, що дає людині могутність, що дає їй силу в тому, щоб розвивати технології, упорядковувати своє життя і так далі. А ось для того, щоб рухатися в бік мудрості, однією тільки здатності мислення мало. Потрібно розвивати в собі вогні серця, добродіяння. Тобто, потрібно поєднувати здатність мислення з бажанням досягнення загального блага, причому не егоїстичного блага для себе особисто або для оточуючих, а блага для всіх, як загальної категорії. Поєднання блага і мислення – саме те, що властиво цим мудрецям, які вже визнані світом, які є авторитетом. Вони з’єднали здатність мислення, пошуку сенсу з ідеями великого загального вселенського блага», – зазначила на завершення бесіди експерт.
Повну відеоверсію інтерв’ю дивіться на сайті «Журналіст».
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today
