Експерт Світлана Гавриленко розповіла про концепцію безсмертя (ВІДЕО)

107
Фото: скріншот із відео

До студії інформаційного агентства «Журналіст» завітала президент Теософського товариства в Україні, голова правління ГО «Комітет з етики та гуманітарної експертизи» Світлана Гавриленко. Наша редакція разом з пані Світланою підготувала цикл програм на тему сім’ї: що таке сім’я, її цінність і цінності, культура планування сім’ї, відповідального батьківства, формування і виховання особистості тощо. Шостий випуск бесід із президентом Теософського товариства в Україні відкриває нову тему – ідея безсмертя в давніх традиціях і сучасності.

Як зазначила гостя, тема безсмертя важлива для того, щоб вибудувати правильно пріоритети у своєму житті. За її словами, якщо людина приймає своє безсмертя, тоді вона зовсім по-іншому вибудовує свої життєві цінності.

«Щодо безсмертя людина зазвичай спирається на вже встановлені якісь традиції, на якийсь досвід, який вона почерпнула у своїй родині, зі свого виховання, з тих переказів, які існують у народу, в якому вона народилася. Тобто, це передається людині через покоління, через культуру, через традиції. Однак ми були свідками того, що, наприклад, за радянських часів кілька поколінь людей були відрізані від давніх традицій, їм були нав’язані певні ідеологічні установки, в яких не було місця для Бога, для пояснення питання безсмертя, не було місця для тонких планів буття. Був тільки матеріалістичний погляд. Це призвело до формування вже іншого ставлення до смерті і безсмертя. Якщо класифікувати ставлення до безсмертя за філософськими категоріями, то можна сказати, що, грубо кажучи, існує лише три концепції по відношенню до ідеї безсмертя», – пояснила Світлана Гавриленко.

Президент Теософського товариства в Україні назвала всі три концепції і розповіла, в чому полягає їх суть. Перша концепція – атеїстична.

«Відповідно до цієї атеїстичної концепції, про душу годі й говорити. Все це неможливо довести, це фантазія і забобони. Ніхто не може довести безсмертя людини, це повний абсурд. Ось людина народжується, живе, проживає своє життя, старіє і якоїсь миті помре. Її тіло, наприклад, згниє в землі або буде спалено. І на цьому все закінчується. Сьогодні можна зробити такий висновок, що після того, як Радянський Союз розвалився, така ідеологія вичерпала себе. Що найцікавіше, наприклад, кафедра атеїзму, яка існувала в кожному виші за радянських часів, після розпаду СРСР поміняла вивіску і стала називатися кафедрою релігієзнавства.
Тобто, виходить, що сьогодні атеїзму у нас вже немає, і ми всі вже є віруючими. Але ось ставлення в житті, яке сформоване цією атеїстичною концепцією сприйняття свого власного життя, продовжує діяти», – сказала гостя.

Друга концепція – «єдиного народження» людини. Як зазначила Світлана Гавриленко, сьогодні є докази того, що дана концепція зазнала ряд змін, метою яких було посилити відповідальність людини за її вчинки.

«Друга концепція стверджує, що у людини є якась безсмертна частина, якась душа, яка безсмертна. Однак невідомо звідки вона приходить, де вона була досі, ніде не відписується. Душа приходить, вона втілюється в якусь людську істоту, це тіло починає рости, зміцнюватися, виростає у дорослої людини. Душа проявляє себе в цьому світі, а потім фізичне тіло вмирає, розпадається на складові частини, а душа покидає вже цю фізичну оболонку, і в залежності від того, як саме це життя минуло, як саме прожила ця душа своє життя на землі, вона потрапляє або в обитель вічного страждання – пекло, або, якщо душа прожила праведне життя, вона потрапляє в обитель вічного блаженства, тобто потрапляє до раю. Такої концепції дотримуються кілька офіційних світових релігій, наприклад, іудаїзм, християнство, а також іслам. Які питання виникають у зв’язку з такою концепцією? Ніде не уточнюється, звідки ця душа приходить, ніде не йдеться про те, чому ці душі приходять такі різні, а головне, що одні приходять у сприятливі умови, в утворену сім’ю, де з ними добре поводяться, виховують, а інші душі приходять у дуже несприятливі обставини, де з ними поводяться грубо, де немає можливості отримати відповідну освіту, нормальні умови життя. Чому це так, якщо ми говоримо про те, що Бог – це вища справедливість, чому тоді все так не відповідає. І священики починають шукати відповіді на такі питання. Наприклад, кого Бог любить, тому він дає важкі випробування. У зв’язку з цим хочу відзначити факт, що в самому Новому Завіті є кілька вказівок на те, що люди, які написали Новий Завіт, які слідували вченню Христа, сповідували іншу концепцію. Є й історичні свідчення того, що ідея «одного народження» була узаконена на відомому Константинопольському Соборі в 553 році, де простим голосуванням отців церкви вирішили прибрати з Нового Завіту певні пункти, параграфи і моменти, де йдеться про ідею перевтілення. Таким чином, шляхом звичайного голосування християнство знайшло концепцію «єдиного народження» людини. Чим отці церкви керувалися, приймаючи таке рішення? Виявляється, вони вважали, що ідея перевтілення розхолоджує людину. Тобто, вона дає людині можливість не обтяжувати себе якимись доброчесністю і відповідальністю. Простими словами, отці церкви хотіли посилити відповідальність людини за її одне єдине життя, щоб вона розуміла, що вона повинна прожити її так, щоб потрапити в рай на вічне блаженство, інакше їй загрожують вічні муки. Деякі апокрифічні Євангелія, які сьогодні знаходять дослідники, підтверджують наявність в християнстві спочатку іншої концепції», – наголосила Світлана Гавриленко.

Третя концепція – перевтілення, яка полягає в тому, що душа приходить в цей світ не один раз з метою отримання досвіду і самовдосконалення.

«Третю концепцію поділяють такі світові релігії як буддизм, індуїзм, зороастризм, а також філософські вчення, такі як гностицизм і навіть єгипетська традиція, яку вважають найбільш древньою. Всі вони дотримувалися ідей перевтілення. Тобто, душа приходить не вперше в нашій цей світ. Вона приходить для отримання досвіду, для самовдосконалення. І після інтенсивного перебування в цьому світі, після випробувань, після важких праць вона виходить з втілення і переходить у потойбічний світ, в якому ця душа послідовно проходить через різні рівні існування. Першим із цих рівнів існування є рівень, який можна ототожнити з пеклом, тобто душа повинна скинути всі важкі накопичені енергії з себе, вона повинна звільнитися від обтяжливих вражень життя. Полегшена душа переходить вже в інший стан свідомості, який є аналогом раю. Така концепція ідеї безсмертя вже має можливість відповісти на багато запитань. Наприклад, чому душі приходять з таким різним досвідом? Чому вони такі різні? Чому душі приходять в різні початкові умови? Тобто, ось ця ідея причинно-наслідкових зв’язків, які тягнуться з одного життя в інше, вона якраз і дозволяє реалізувати ідею справедливості Бога. Тут вже самі закони природи стежать за тим, щоб була повна відповідність між породженими причинами і наслідками, навіть якщо вони і видалені за часом від причин, які були закладені в попередніх життях», – підсумувала президент Теософського товариства в Україні.

Повну відеоверсію інтерв’ю дивіться на сайті «Журналіста».

Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today