Інформаційне агентство «Журналіст» разом із Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві продовжує цикл передач «Правовий діалог». В рамках проекту ведучі Олександр Хименко та Оксана Скрипник спілкуються із експертами на різні актуальні для громадян теми, а також шукають шляхи вирішення проблем, які турбують українське суспільство. Черговий випуск програми «Правовий діалог» було присвячено темі відповідального батьківства та дитячої безпеки не лише у родині.
Батько і мати – найголовніші люди в нашому житті. Для того, щоб бути гарними батьками, треба належним чином виконувати свої батьківські обов’язки, любити і піклуватись про свою дитину. Проте, як наголосила ведуча Оксана Скрипник, зараз, на жаль, в нашому суспільстві є люди, які не вважають за потрібне дарувати своїм дітям батьківське тепло, увагу та піклування.
Як зауважив президент громадської організації «Міжнародний центр батьківства» Олександр Марченко, родина – це основне середовище у процесі виховання дитини як особистості. Модель спілкування батька та матері та їх ставлення до власної дитини потім їхня донька чи син переймає як норму і транслює це у суспільство.
«Перша і основна порада: якщо у подружжя виникає конфліктна ситуація, звісно, можуть бути проблеми в стосунках, то тоді важливо, щоб вирішення таких ситуацій чи конфліктів не відбувалося у присутності дітей. Їм це завдає болю, вони також переживають стрес через такі відносини батьків, які є найріднішими для них людьми. Я особисто над цим задумався, коли моя дитина розказала мені, як вона почувалася, коли бачила, як ми з дружиною вирішували конфліктну ситуацію. Я був шокований», – розповів президент ГО «Міжнародний центр батьківства» Олександр Марченко.
Як наголосив Олександр Хименко, чимало пар вступають до шлюбу, не розуміючи рівня відповідальності та обов’язків, які на них чекають у подальшому сімейному житті, зокрема після народження дитини. Батьки несуть відповідальність за утримання дитини (їжа, одяг, житло), забезпечення її належною освітою, медичним обслуговуванням, навіть за поведінку дитини, поки вона не стане повнолітньою тощо. Однак, як зауважили і ведучі і фахівці, не всі батьки належним чином виконують свої обов’язки, і ситуація може погіршитися у разі розлучення подружжя. В такому випадку найбільше страждають діти.
«Часто при розлученні обов’язок забезпечення дитини усім необхідним бере на себе одна зі сторін – мама або тато. Інша сторона може просто не брати участь у житті дитини і не забезпечувати її тим, чого вона потребує. Саме тому в Україні було прийнято низку нормативних актів, які посилюють відповідальність батьків», – додав Олександр Хименко.
«Одне із нововведень стосується проблеми несплати аліментів, яка зараз в нашій країні є дуже актуальною, коли один із батьків утримує дитину, а інший ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків. Наприклад, лише в Києві наразі зареєстровано більше 21 тисячі виконавчих проваджень щодо несплати аліментів. Зараз державні виконавці мають більше важелів впливу на батька чи матір, які не хочуть або не виконують свої обов’язки. Законом України встановлено, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності доходу платника аліментів. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками, щорічно підлягає індексації, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше», – пояснила державний виконавець столичної юстиції Вікторія Мациборук.
Несплата аліментів на утримання дитини за 6 місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання карається суспільно корисними роботами від 120 до 240 годин. Таке покарання передбачається, якщо не сплачуються аліменти протягом 3 місяців на утримання дитини з інвалідністю, дитини, що хворіє на гострі або хронічні захворювання, онкологічні захворювання тощо. Повторне правопорушення протягом року карається 240-360 годинами суспільних робіт. За ухилення від відбування цього стягнення порушнику загрожує адміністративний арешт строком до десяти діб.
Якщо батьки не забезпечують дітям необхідних умов життя, навчання та виховання, то їм загрожує попередження або штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року, караються штрафом від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За умисне порушення обмеження щодо строку перебування дитини за межами України у разі самостійного вирішення питання про її тимчасовий виїзд тим із батьків, з яким дитина проживає, встановлено штраф від 100 до 200 неоподаткованих мінімумів.
«Якщо у платника аліментів виникає заборгованість в сукупному розмірі більша, ніж сума відповідних платежів за 1 рік, то на таку особу накладається штраф в розмірі 20% від заборгованої суми. Якщо сума заборгованості перевищуватиме в сукупному розмірі суму відповідних платежів за 2 роки, то в такому випадку штраф збільшуватиметься і становитиме 30%. Якщо заборгованості на суму платежів за 3 роки – штраф зросте до 50% від загальної суми боргу. Ці штрафи будуть спрямовані безпосередньо дітям і є своєрідною компенсацією за несвоєчасне отримання ними коштів», – додала державний виконавець столичної юстиції Вікторія Мациборук.
За словами експертів, у разі розлучення батьків вони повинні у першу чергу зробити цей процес максимально безболісним для дитини.
«Розлучення батьків – завжди для дитини стрес. Тому її необхідно до цього підготувати. Для дитини загалом не принципово, з ким вона буде жити, з мамою або татом, їй важливо, щоб батьки були в її житті, щоб її любили. Якщо батькам важко сказати дитині про розлучення, можна прийти до фахівця, проконсультуватися, як це зробити м’яко, щоб дитина не зазнала сильного стресу, психологічного удару», – наголосила психолог, інструктор тренерів із дитячої безпеки всеукраїнського проекту KravKids Ольга Адажій.
«Якщо це вже сталося і безповоротно неможливо нічого зробити, батькам треба домовитися про повагу один до одного. Також важливо домовитися про те, що обоє батьків матимуть можливість спілкуватися з своєю дитиною, це важливо», – сказав президент ГО «Міжнародний центр батьківства» Олександр Марченко.
Відповідальність батьків не обмежується лише матеріальною забезпеченістю дитини, але й необхідністю убезпечити її від загроз, а найголовніше навчити її бути самостійною і відповідальною особистістю. Як зауважила інструктор тренерів із дитячої безпеки, для наших дітей є кілька основних зони ризику: вулиця, будинок, школа, інтернет.
«Якщо говорити про вулицю, головна загроза тут – транспорт. Наші діти не знають елементарних правил дорожнього руху. Це не просто: «Не ходи на червоне світло». На вулиці треба завжди вертіти головою, дитина не повинна бути в навушниках, в телефоні, закутана шарфом, шапкою і зверху ще й капюшоном. Вона повинна дивитися навколо, що відбувається навкруги, і не тільки на 180 градусів, а й на 360. Можна попросити дитину порахувати, скільки сьогодні вона побачила червоних машин або бородатих чоловіків. Якщо дитина підходить до пішохідного переходу, вона не повинна стояти першою. З точки зору безпеки на тротуарі необхідно стояти хоча б за крок від її краю, оскільки дитину можуть випадково штовхнути, або вона втратить рівновагу і впаде на проїжджу частину. Дитина не повинна переходити дорогу першою! Вона має йти в середині потоку пішоходів», – наголосила спеціаліст.
Також Ольга Адажій зауважила, що на одязі дітей повинні бути світловідбиваючі елементи.
«Якщо немає таких елементів, тоді купіть і дайте дитині ліхтарик, який потрібно навчити дітей носити на рівні голови. На крайній випадок є телефон (там екран із підсвічуванням і теж є ліхтарик). Також необхідно пам’ятати, що вулиця – це середовище чужих людей. Всі діти повинні знати, що незнайомці діляться на батьків, від яких не можна нічого приховувати, їм треба довіряти. Далі – це знайомі, серед яких вчителі, консьєржка в будинку, де Ви живете, сусіди – таким людям можна довіряти. Однак, лише тоді, коли вони не просять дитину зробити щось в таємниці від батьків. Ще одна категорія людей на вулиці – чужі. Тут все просто: таким людям не можна довіряти, з ними не можна розмовляти. Це дитина повинна чітко запам’ятати і знати», – пояснила Ольга Адажій.
Вона також розповіла, що дитина повинна знати і вміти заради своєї безпеки вдома.
«Вдома у нас електрика, водопровід, газ, побутова техніка і побутова хімія. Батьки, дайте дитині можливість спробувати перекрити воду, покажіть, де перекривати газ, покажіть, де рубильник, щоб вимкнути електропостачання. Щоб вона це чітко розуміла. Крім того, коли дитина залишається вдома сама, є таке поняття як кримінальна безпека. Хтось чужий може подзвонити у двері під час відсутності батьків. Це може бути як перевірка лічильників, так і просто перевірка, хто є вдома. Діти повинні знати, кому можна відкривати двері, а кому не можна. Бувають вкрай небезпечні випадки, коли зламують двері, хтось намагається увійти до квартири. Злодій не очікує, що вдома може бути дитина. Що в такому випадку робити дитині? 1 – сховатися, 2 – набрати 102 і батьків і повідомити, що сталося. Як виявилося, на практиці це дуже складно. Діти елементарно не знають на пам’ять номер телефону своїх батьків і екстрених служб. Навіть батьки цього не знають», – зауважила психолог.
Вона пояснила, що діти повинні знати алгоритм, як діяти в екстреній ситуації. І дала кілька порад з цього приводу. В екстреній або небезпечній ситуації необхідно:
1 набрати номер відповідної служби ( «101» – пожежна охорона, «102» – поліція, «103» – швидка допомога, «104» – аварійна служба газу, «109» – довідкова служба з надання номерів);
2 сказати своє ім’я та прізвище;
3 пояснити, що трапилося;
4 повідомити адресу.
«З приводу безпеки в інтернеті зараз складно щось казати. Я вважаю, щоб убезпечити своїх дітей, батьки повинні цю сферу контролювати. Розумію, що багато психологів критикують такий підхід, що це вторгнення в особистий простір дитини. Але я вважаю, що краще подивитися, з ким спілкується моя дитина, що вона дивиться, ніж вона стане жертвою. Також хочу звернути увагу батьків на те, що робити дітям дорогі подарунки – це добре, але не треба дитині в школу одягати золоті прикраси або давати iPhone. Нехай це тимчасово зберігається вдома. Натомість можна подарувати хороший смартгодинник. По-перше, його мало хто наважиться знімати, зривати з руки, що легко можна зробити з прикрасами або телефоном. По-друге, у смартгодиннику є gps-трекер, а Ви завжди можете знати, де ваша дитина.
Мене ще часто запитують, що робити, якщо дитину почали кудись тягти? Запам’ятайте, в такій ситуації слова «допоможіть», «рятуйте» не допоможуть. Такі слова уже не спрацюють, тому що люди, які навколо, можуть подумати, що це просто невихована дитина. Тому ключова фраза: «це не мій тато», «це не моя мама», «це чужий»! Буває ситуація, що через стресову ситуацію дитина не може кричати. Купіть дітям свистки. Вона може їх загубити. Купіть дитині 10 штук, і запхніть в різні кишені, в рюкзак і одяг. І головне, чого ми вчимо дітей: в будь-якій незрозумілій ситуації необхідно телефонувати батькам! », – підсумувала експерт Ольга Адажій.
Наостанок ведучі програми наголосили, що дитина – це відповідальність батьків.
«Не ігноруйте свою дитину, подаруйте їй не матеріальні дороговартісні подарунки, а добро, свій час та ласку. Не бійтесь здаватись своїм дітям не ідеальними. Вчіться разом із дітьми, займайтесь спільними справами та, головне, любіть їх. Показуйте власний позитивний приклад. Це найкращий метод виховання», – порадили ведучі.
Більш детально про усе це, а також відеоверсію другого випуску програми «Правовий діалог» дивіться на сайті «Журналіста».
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today
