Художниця, авторка книги «Вільна.Я», курсів «Історія як ресурс» та «Бренд. Бути чи не бути?», спеціаліст нейрографіки Ярослава Павлюковець розповіла про концепцію своїх проектів, як народжувались ідеї і як їх реалізація повпливала на життя жінки. Детальніше читайте в матеріалі «Журналіста».
Ваша концепція «Історія як ресурс» – про що вона?
Навколо мене багато талановитих жінок, але їхня стрічка в соцмережах часто нічого цікавого не говорить про їхню особистість. Часто стрічки наповнені лише дописами з бізнес сторінки, або чужими думками та фото.
Я зрозуміла, що кожна з нас має безліч історій про народження, створення, становлення своєї справи. Про те, які продукти втілились в життя. Про дружбу з клієнтами, про негативний досвід та перемоги. Це все є в кожної з нас.
Щоб відкритись і почати про це розповідати, потрібні безпечний простір, підказки і супровід. Головне – почати писати і не боятись бути неідеальною.
На курс приходять закохані в свою справу, творчі особистості.
Як народилася ідея книги «Вільна Я»? Чи змінило видання книги Ваше життя?
Рік тому в мене була чергова криза. Через зміни в законодавстві, я могла втратити свій ресторан «Гридниця» – єдине джерело доходів. Коли зрозуміла, що за 15 днів ресторан може закритися, записалась на консультацію до своєї подруги коуча та тренерки по сторітелінгу Тетяни Спіріної-Сметани. Саме вона порадила видати мені книгу-тренінг.
Я загорілась, переключила свою увагу та сили на написання книги. Через 9 місяців книга народилася.
Чи вона змінила моє життя, не можу сказати.
Ресторан все таки закрився в карантин. Потім я остаточно його втратила через конфлікт з директором музею. А книга врятувала мене від депресії і стала натхненням для інших жінок.
Де Ви знаходите сили та натхнення у складні часи? Що допомагає відновленню енергії?
У всі складні часи мене рятує творчість. Відновлююсь малюючи олійними фарбами, акварелями. Написання історій теж є моїм антидепресантом та переоцінкою цінностей. Повністю перезавантажити мозок допомагає нейрографіка. Ця техніка з однієї сторони, проста та доступна, з іншої – глибока та трансформаційна.
Про що Ви мрієте? Яким бачите свій 2021-й?
Я мрію про свій будинок. Люблю тишу, природу. Вся моя діяльність на сьогоднішній день пов’язана з творчістю, а це вимагає усамітнення, особистого простору.
Яким я бачу 21 рік? Однозначно цікавим і непередбачуваним. Нічого не загадую Хочу жити, пробувати далі щось нове, брати те що мені приносить життя.
Я буду рада, якщо карантин закінчиться, і можна буде робити презентації та живі зустрічі по всій Україні. Але якщо це буде не так, то я точно тепер маю інші методи та інструменти для своєї діяльності.
Читайте також: Художниця Маргарита Пугаченко: творчість для мене – це життя.
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today