Фото: скріншот із відео
Напередодні новорічних та різдвяних свят до студії інформаційного агентства «Журналіст» завітала президент Центру політичного діалогу Ірина Верещук. Підбиваючи підсумки року, що минає, гостя розповіла, яким видався особисто для неї 2018-й, а також що за цей час вдалося зробити та реалізувати Центру політичного діалогу.
«Зараз такий час, благословенна пора, коли кожен аналізує, робить звіт сам для себе як у публічній площині, так і в приватній. І якщо з Богом ми говоримо наодинці, то у публічній площині ми повинні звітувати один перед одним як громадяни, як члени суспільства, а також вимагати звіту від нашої влади. І це буде ознакою нашої зрілості, нашої громадянської відповідальності і так далі.
Я особисто цей рік охарактеризувала так: ми не виграли, але ми і не програли, ми не повернули Криму, ми не повернули поки що Донбасу, але ми стали більш зрілими, ми навчилися не переходити червоні лінії. Ми – це суспільство, це та його частина, яка не зневірилася, яка чітко знає, чого вона хоче, яка цілий рік працювала, хай подекуди й помиляючись. Так, ми робили помилки, проте, цей рік не став таким, як цього хотіла Російська Федерація. Ми залишилися як держава, ми залишились як країна, нас не розірвало на шматки сепаратизмом, хоча були проблеми в Закарпатті, були проблеми і з румунською нацменшиною. Звичайно, в нас багато проблем, але ми вчимося мистецтву діалогу. Ми щодня розмовляємо, дискутуючи в тій чи іншій мірі, шукаємо платформи для діалогу. І це нас гуртує, вчить бути дорослими.Для мене особисто 2018-й не був найгіршим. Звичайно, в порівнянні з 2014-м чи навіть 2015-м, 2016-м, це не найгірший рік. Ми показали приріст ВВП. Так, маленький. Так, хотілось би краще. Так, у нас найнижчі зарплати в Європі, але ми маємо те, що маємо. Ми маємо війну у себе в країні, і розуміємо, що це виняткові обставини, які сьогодні у нас є. Ми маємо реформу децентралізації, яка на сьогодні вже працює. Якби мені не критикувати, але я як колишній міський голова знаю точно, що вона працює. Вже проведені перші вибори в ОТГ. Перші міські голови отримали додаткові кошти, отримали на своїх територіях широкі повноваження, вони вчаться використовувати ці кошти, вчаться також діалогу між місцевою владою і суспільством, між центральною владою і місцевою. Це все нове для нас. Сьогодні ми в такому трансформаційному процесі, який є важким. Я вважаю, що це обережний, але позитив, обережна, але надія. І з великим натхненням дивлюся у майбутнє, бо 2019 рік стане для нас екзаменом. Якщо 2018-й та 2017-й були нашим тестом на зрілість, тобто лише проміжним тестом, ми вчилися не вестись на провокації, задавати питання владі. Так, деколи, можливо, непрофесійно, але ми ставили питання, і отримували відповіді. Влада змушена була реагувати. Я зараз говорю, наприклад, про євробляхи, які вийшли, заявивши про себе. Законність і так далі вже ми залишимо, але вони зробили це структуровано. І влада це відчула, і закон був прийнятий. Так будується будь-яка демократія. У 2019 році ми маємо освоїти уроки, які нам дала і історія, і політика, і дипломатія за ці роки. І у березні 2019-го, у жовтні 2019-го скласти два складних екзамени на відповідальність за свій вибір, на усвідомленість свого вибору, на те, чи готові ми далі рухатися і розвиватись? Або ж ми відкидаємо все назад, і починаємо знову вкотре на ті самі граблі, потім говорячи, що влада не така, що нас ніхто не чує. Власне, це і є екзаменом кожного з нас у наступному році», – пояснила Ірина Верещук.
Також гостя наголосила, що у наступному році українське суспільство має зробити важливий вибір. У 2019-му подальша доля держави залежатиме від рішення кожного громадянина.
«Найперше я б порадила, чого сама вчуся щодня, тому що теж не вистачає знань, досвіду, вмінь, адже ми всі вчимося один в одного виробляти в собі звичку критично мислити. Не треба захоплюватися, не треба розчаровуватися будь-якими обіцянками політиків, будь-якими політиками. Фактично, ми стоїмо на межі обнулення політичного класу. Політичний клас минулих десятиліть дійшов до піку своїх можливостей, вони за попередні роки виробили уже весь потенціал, який в них був. Сьогодні та перша лінійка, яка представлена кандидатами в президенти, ми всіх їх знаємо, нових надто мало. Ми бачимо широку палітру кандидатів: від співаків до юристів та економістів, які ніколи не приймали участь у державному житті, і, звичайно, до важковаговиків, які точно знають, як зламати, так би мовити, систему, тільки ще не запропонували країні формули, як її збудувати. Отже, критичність мислення, правильність питань, які ми ставимо сьогодні один одному, а не тільки до влади. От яким я бачу своє майбутнє і своїх дітей. Чітко поставити собі і намалювати картинку. Як має виглядати ця держава? Що для мене є держава? Можливо, це безкоштовна медицина, перше робоче місце для моєї дитини, зниження податків, безкоштовна освіта, гарантоване право на пенсійне забезпечення, мій захист як громадянина, моя поліція, мої спецслужби, яким я довіряю свою долю і даю їм можливість обмежити мене у свободах, а деколи і в правах, але я знаю, що вони мене захистять. Що для мене економічно держава? Можливо, це вільний ринок, де бізнес і конкуренція встановлюють правила? Це патерналістська рука держави, де ми шукаємо месію, який прийде і за нас все зробить? Що таке для мене справедливість? Це ті питання, які треба для себе ставити уже сьогодні, перед виборами, перед тим, як ми прийдемо до виборчих дільниць і поставимо галочку.
Що буде для мене мірилом справедливої держави? Якщо я працюю чесно на своєму робочому місці, все життя від дзвінка до дзвінка, але не можу надіятися на достойну пенсію, якщо мені пенсію пропонують у вигляді 2000 грн, тобто менше 100 дол., якщо в мене немає дітей, немає людини, котра буде мною опікуватись, то я просто можу складати руки і помирати, бо я розумію, що держава мені не може нічого більше запропонувати. То це справедливо чи ні? Якщо ми собі поставити такі питання одне за одним, і зрозуміємо, як має виглядати держава, тоді політики, які будуть кандидувати в жовтні місяці, вони це відчують, вони дуже чутливі, повірите. Коли ми сформуємо правильно питання, чого ми хочемо, якої саме справедливості? Наприклад, я за те, щоб всі були рівні перед законом. Що значить рівні перед законом? Це коли і я, і моя дитина, і мій ворог, і мій міністр, – усі рівні перед законом.
Ви знаєте, кожна держава обирає свій шлях і свою модель управління. Коли ми визначимося, яку все-таки державу хочемо бачити? Ми держава минулого? Чи майбутнього? Чи сьогоднішнього дня? Коли кожен зробить для себе такий внутрішній екзамен, коли кожен знайде відповіді хоча б на половину тих питань, які я зазначила, повірте, політична мапа і політична палітра зміниться до невпізнанності. Бо ті кандидати, які не будуть мати відповіді, вони просто підуть, розуміючи, що їм навіть немає що робити, їм немає що запропонувати людям, бо у них немає програми, у них немає досвіду, у них немає професійності, яка повинна бути, яка є у політиків західного типу. Вони просто підуть, їх не буде на сцені. Тоді на їхнє місце прийдуть розумні, які готові будуть брати на себе відповідальність», – вважає політичний експерт.
Під час інтерв’ю на тему підсумків року вона також резюмувала роботу Центру політичного діалогу, розказала про те, чого вдалося досягнути за цей рік, і поділилася планами на майбутнє.
«Ми шукаємо консенсус не лише всередині країни, а й на міжнародній арені. У нас є Клуб Президентів, котрий налічує 15 президентів з усього пострадянського простору і країн Східної Європи (Румунія, Болгарія Словаччина, три президенти Польщі, Литва, Латвія, Естонія). Ми вийшли за рамки нашої країни, щоб допомогти Україні. Це було зумисне зроблено, бо ми розуміли, що будемо не об’єктивними. Ми будемо близько з проблемами, і кожен буде накладати туди своє бачення. Леонід Макарович Кравчук буде бачити це по-своєму. Леонід Данилович Кучма буде бачити через призму економіки. Віктор Андрійович Ющенко більший акцент робить на духу нашого народу. Він вважає, що не АК-47 виграють війни, а дух і воля. А, наприклад, Леонід Данилович впевнений, що саме хороший економічний розвиток держави зупиняє будь-які війни, бо люди починають жити добре. На його думку, стабілізація пенсій та зарплат, які мають виплачувати вчасно, зупиняють людей, так би мовити, від їхніх революційних поривів. Леонід Макарович, наприклад, теж говорить про те що, ми не можемо зупинити війну тільки військовими методами, побудувавши військові заводи, економіку не запустиш.
Наш центр на сьогодні проводить різні форуми. Ми провели цього року форум у Сеулі, двічі провели форум в Україні. Ми говорили про безпеку в Україні, коли приїхали президенти Румунії, Латвії, Литви. Вони розповідали, як у них це відбувалося свого часу. Так само все було складно. Нічого немає легкого, особливо, коли це стосується державотворення з такими історичними патологіями як у нас після тероризму, після років знищення цвіту нації, після Голодомору, після тоталітарної імперії, яка просто знищувала усе живе в душах і серцях людей, не залишаючи їм право на свою думку, не залишаючи вибору жодного. Все вирішувалося за нас. Це велика патологія, яку ми сьогодні повинні подолати. Розуміючи, що кожен президент і ми, хто працює у центрі, будемо трішки не об’єктивними, ми вирішили абстрагуватися тільки від українських питань, зрозумівши і почавши шукати відповіді ззовні, бо нас також формує зовнішня повістка дня, нас формує порядок денний Польщі, нас формує порядок денний Угорщини та інших країн. Ви бачите, як тільки конфлікт – все, відразу дивляться, бо угорці Закарпаття такі ж громадяни України, етнічні поляки, які проживають в Україні, такі ж громадяни, і ми мусимо навчитися з ними мистецтву діалогу, розуміючи їхні проблеми. Тому наш центр наступного року планує провести два великі форуми, один з яких має відбутися у Будапешті. Ми хочемо залучити і владу цієї країни до заходу, і колишніх президентів, щоб всі приїхали і спробували зняти раз і назавжди питання між Угорщиною і Україною, тому що це дуже важливо. Адже ми вже маємо проблему, якщо не сказати конфлікт, якщо не сказати агресію і війну, з Російською Федерацією. Наївно буде говорити, що це закінчиться наступного року. Як тільки Ви чуєте, шановні глядачі, що хтось каже, що він на наступний рік зупинить війну, ніколи не голосуйте за таких людей, не вірте, тому що це проблема на роки. Ми поки мусимо жити з нею, і навчитися ще й творити спільне майбутнє з румунами, з поляками, з Європейським Союзом та США і т. д., розуміючи, що проблема з півночі буде завжди, проблема північного сходу, тобто Російської Федерації, принаймні на покоління нас чекає», – зауважила Ірина Верещук.
Наостанок гостя студії інформаційного агентства «Журналіст» привітала усіх із прийдешніми новорічним та різдвяними святами.
«Я би хотіла щиро побажати нам усім миру в серцях. Це дуже важливо, бо коли людина відчуває постійну тривогу, страх, це виливається в депресію, в соціальну анігіляцію, апатію, людина закривається, не хоче приймати участь у якихось суспільних проектах тощо. Цього, шановні українці, ми собі не можемо дозволити. Ми не можемо собі дозволити бути апатичними, ми не можемо собі дозволити зневіру, ми не можемо собі дозволити страху. Ми можемо собі дозволити такі почуття і емоції як надія, ми мусимо бути натхненним, ми мусимо вірити в те, що наступний рік принесе нам зміни. Ймовірно, що вони будуть не завжди позитивними, але подивіться, що робиться в Європі та світі. Ми не одні зі своїми проблемами. Дай Бог, щоб 2019-й став переломним роком, який через наш вибір зумовить майбутнє України, закладає фундамент процвітання і ту базу, яка дасть нам точки росту уже в 2020 і 2021 роках. Звичайно, дітям – здоров’я та затишку, людям – достатку, щоб Вам завжди всього вистачало, грійте один одного душами! Всього найкращого!», – побажала Ірина Верещук.
Більш детально про усе це, а також повну відеоверсію інтерв’ю дивіться на сайті «Журналіста».
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today
