Художниця: для реалізації мрії потрібно вчитися, перебороти себе, дозволити собі піти до мрії, вирватися із зони комфорту і зробити крок у невідомість

117
Фото: Facebook Weare.Kyiv

В Україні створено екосистему для жінок WE ARE, мета якої – об’єднати жінок в усьому світі.  Як зазначає засновниця проекту Ярослава Антипіна, місія WE ARE – формування екосистеми, в якій кожна жінка, здійснюючи свої мрії, має можливість розвиватися, навчатися, обмінюватися досвідом, допомагати і отримувати підтримку.  Реалізація ініціативи WE ARE почалася в Києві 28 липня 2018 року і сьогодні активно присутня в 7 містах.  У кожному місті є своя лідерка, яка відповідає за розвиток свого регіону.

Ярослава Антипіна, відповідаючи на запитання, чому вона вирішила підтримати ініціативу дівчат і її ставлення до мрій, зазначає наступне:

«У фільмі «Смерть і життя Джона Донована», абсолютно чудовому, до речі, звучить фраза.  Пам’ять зберегла її так: «У дитинстві нам кажуть, що мрії не збуваються. А я не повірив».  Зараз, як ніколи раніше, людям потрібна віра в те, що мріяти можна і потрібно.  Нас обплутали цілями, завданнями, бізнес-планами.  Велика епоха стартапів перетворила мрію в «а яку проблему вона вирішує».  Я хочу говорити жінкам: «Мрійте!  Мрійте перед сном, за чашкою чаю або кави!  Мрійте яскравим сонячним днем ​​і туманним вранці листопада!  Мрійте!  А я спробую показати, що мрії збуваються».  Так-так, я – не фея, не чарівниця, яка мрію кожної реалізує.  Але я можу прикладом цих невигадливих виконань показати вам, що все можливо.  Що ви можете мріяти не в подушку, не в плече друга, не в гострі списи соціального несхвалення.  Я хочу показати вам, як виконуються мрії.  І що в ваших, так-так, в ваших силах допомогти цьому статися», – переконана авторка проекту.

У WE ARE є багато жінок, які мріють.  У світі є багато жінок, які мріють.  Але часто вони не знають, що з цим всім робити.  Інвестора шукати?  Партнера?  Кредит брати?  Як виконати свою мрію?

«Я пропоную її розібрати на шматочки, і ми в WE ARE вже почали це.  Ми підтримуємо тих жінок, які відкрито не побоялися заявити про свою мрію.  Хочете відкрити кондитерську, як Алла?  Задайте собі питання, а скільки тортів вам потрібно продавати на день, щоб через рік ваша мрія збулася?  Хочете отримати популярність як художник, як Маргарита?  А скільки картин потрібно продавати і кому, щоб досягти цього якнайшвидше?  Хочете зняти соціально корисну програму, як Оксана?  Скільки рекламних роликів вам потрібно отримати в замовлення, щоб реалізувати свою мрію?  Ви мене запитаєте «а хто купувати це все буде для мрії?».  Інші люди!  Інші люди, яким ви розповісте про неї. У дитинстві вам говорили, що мрії не збуваються?  Я сподіваюся, що ви не повірили», – наголосила Ярослава Антипіна.

Засновниця проекту WE ARE поспілкувалася з львівської художницею Маргаритою Пугаченко про мрію та її реалізації.

Коли народилася твоя мрія?  Від чого тобі довелося відмовитися заради своєї мрії?

Мрія – жити і працювати в світі мистецтва народилася в 10 років, коли з’явився в 5 класі предмет «історія мистецтва».  Я досі пам’ятаю, що це був улюблений предмет, і мені дуже хотілося саме вчитися розбиратися в цій «красі».  Але в моїй родині мене не підтримали, і мене чекав зовсім інший не простий шлях, і ось через 25 років я живу і працюю в світі мистецтва!  Можна було сказати, все твоя мрія збулася, але ні, мрія трансформувалася, тепер мені мало бути в світі мистецтва, мені потрібно творити, і я повинна показати все, що в моїй голові, світу!  А що там такого важливого – крім транслювання захоплення природою мене хвилює?  Це теми «Жінка в сучасному світі», «Реальність і її відсутність».  Остання тема пов’язана з відходом людей у ​​віртуальний світ, що люди перестають цінувати те, що у них є і світ, який їх оточує.  Я повинна реалізувати ці проекти, і заради цього я колись повністю змінила свій світ.  І це було не просто.  Спочатку потрібно було відірвати від дуже скромного бюджету своєї сім’ї кошти на навчання.  І я вважаю, що вчитися потрібно обов’язково!  Що майстерність може з’явитися тільки в результаті великої праці.

Яким стала якість твого життя, коли ти вирішила її змінити?

Я і зараз вчуся, освоюю нові методики (колись склоплавлення, щоб дати нову фактуру своїм роботам, останній раз в школі перфомансу) і працюю і над основою, щодня роблячи нариси.  Я хочу вступити до аспірантури для вивчення саме українського мистецтва.  Крім навчання, потрібно перебороти себе, дозволити собі піти до мрії, вирватися із зони комфорту і зробити крок у невідомість.  Чи хотіла я звернути? Так!  Адже там я вже все знаю, я – хороший педагог і у мене є вже репутація, тим більше, що я вже змінювала сферу діяльності, коли кинула роботу в рекламі з морально-етичних міркувань, і теж було не просто, але там мені було  25. А тут мені вже за 30 років – і я тільки вчуся, і поруч молоді й талановиті, і для їхньої підтримки існують і конкурси, і гранти.  Наче після 30 років тобі підтримка не потрібна.  Крім цього думки оточуючих людей, адже вони завжди точно знають, як буде правильно.  Якщо ти – мати, то винна дітям, якщо дружина – то чоловікові, якщо дочка – то батькам.  І це правильно, але крім обов’язків у нас є і права.  Наприклад, право на щастя бути в цих ролях, а значить і розраховувати на підтримку, теж входить в ці права. Я до цього висновку йшла довго, більше 5 років, і тепер з цим досягненням не розлучаюся.  Моя мрія – стати відомим художником, чиї картини будуть і в музеях і вдома приносити радість і змушувати замислюватися багатьох людей!

Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today