Фото: прес-служба Національної філармонії України
5 лютого в Національній філармонії України дасть концерт Київський камерний оркестр (диригент – Микола Дядюра). У програмі – твори Дмитра Шостаковича, Бели Бартока та Сергія Прокоф’єва. Об’єднує цих художників епоха, яка пройшла під знаком війни. Всі три композитори зафіксували в музиці свій час. Не випадково її атрибутами стають певна химерність, нервозність, удавана сентиментальність, сарказм, комічність, що межує з трагедійністю. Про це повідомляє прес-служба Національної філармонії України.
Центральною фігурою першого відділення концерту стане Шостакович. Прозвучить його Концерт для фортепіано з оркестром № 1, де в ролі солістів виступлять іспанська піаніст Енріке Багарія та український трубач Сергій Череватенко. Твір написано 1933 року і в тому ж році відбулася прем’єра у Великій залі Ленінградської філармонії. Виконував Ленінградський філармонічний оркестр, диригував Фріц Штидри (німецький диригент, який емігрував з Німеччини до СРСР після приходу до влади нацистів). Партію труби виконає Олександр Шмідт, на фортепіано – сам автор.
Концерт замислювався як твір для труби, тому цьому інструменту тут відводиться особлива роль. Композитор використовує цитати відомих мелодій (наприклад, популярну одеську пісню «Як гамірно було в будинку Шнеерсона»), вводить ремінісценції (відгомін, відображення впливу чиєїсь творчості в художньому творі, – ред.) з творів Гайдна, Бетховена. Таким чином, виникає навмисне створена атмосфера поєднання серйозного та смішного. Сам Шостакович, говорячи про свої твори 20-30-х років, відзначав: «Я хочу відвоювати законне право на сміх у так званої «серйозної» музики. Коли слухач голосно сміється у моєму симфонічному концерті, мене це анітрохи не шокує, навпаки – радує».
У другому відділенні представлять Дивертисмент для струнного оркестру класика угорської музики Бели Бартока. Твір створено у 1939 р. за замовленням Пауля Захера, видатного швейцарського диригента. Той попросив Бартока написати «щось в дусі XVIII століття», тому за формою, по структурі, де короткі репліки інструментів-солістів чергуються з оркестровими епізодами, дивертисмент нагадує жанр барокового концерту Concerto grosso. Але «інтонаційний словник» цієї музики, безумовно, типовий для ХХ століття. Можна говорити про риси неокласицизму одночасно емоційна стриманість і прозорість звучання поєднуються з характерною бартоковською гармонійною «жорсткістю» і складними поліфонічними нашаруваннями.
Дивертисмент для струнних – остання робота композитора, створена ним на батьківщині. Не сприймаючи пронацистську політику Угорщини, Барток емігрував до США, де, на жаль, не отримав визнання і помер у бідності.
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today
