Наша теплиця. Проєки, який вчить дітей з сиротинців вирощувати рослини та заробляти

10417

“Наша теплиця” – проєкт, який працює в Тернополі. Він вчить дітей з сиротинців вирощувати овочі та зелень, доглядати за ними, набувати базових навичок підприємництва та жити за межами освітніх установ. Про це розповів куратор проєкту “Наша теплиця” Андрій Назаренко та учасники програми у рамказ спецпроєкту ГО “Місто-сад” та “Української правди” в рамках реалізації проєкту “САДИ”.

Через повномасштабне вторгнення РФ проєкт запустили на місяць пізніше, але до нього також долучилися переселенці з Харкова. Вони разом з дітьми виростили врожай помідорів, зелені, салату та перців. Органічну продукцію, вирощену дітьми з інтернатів, купують містяни та ресторани Тернополя. Частину з цих грошей учасники з інтернатів отримують у вигляді “зарплати”.

Історія проєкту “Нашої теплиці”

Андрій Назаренко заснував фонд “Майбутнє сиріт” на початку 2000-х. Він – теж сирота. Під час навчання в університеті хлопець вирішив допомогти дітям, які потрапили до дитячих будинків та інтернатів. 

На базі фонду створили ресурсний центр – будинок для адаптації сиріт. Крім дому, є сад та земельна ділянка, на якій змайстрували дві теплиці. На реалізацію ідеї пішло близько 10 років. Теплиці побудували 3 роки тому.

Щовесни з інтернатів Тернопільщини обирають групу з 8 дітей віком 13-17 років. Їх привозять до ресурсного центру, де вони соціалізуються та кілька годин допомагають у теплиці. 

“У нас тут природний відбір, – каже жартома Андрій. – Ми привозимо дітей групу дітей, яких обирають серед охочих, але до фінішу доходять не всі”.

Він зазначає, що для дітей поїздка у теплиці більше як пригода, аніж як робота. Але декому стає нудно і вони відмовляються їхати.

Роботу діти роблять дозовано – 1-1,5 години на день. Для рослин розробили графік поливу, а кожен учасник має закріплену ділянку.

Проте нікого силою працювати не змушують – усе будується на взаємних домовленостях та допомозі. Андрій додає, що теплиці є не просто самоокупними, а й прибутковими. Завдяки цьому він на практиці показує дітям, як заробляти гроші та навіть – започаткувати власну справу.

Цьогоріч через повномасштабне вторгнення до роботи в теплиці долучились кілька переселенців з Харкова. Вони погодились безоплатно допомогти Андрію та вихованцям дитячих будинків. Зазначають, що робота в теплиці допомагає відволіктись від новин та зробити щось корисне.

Едуард – бізнесмен родом з Донбасу. Він розповів, що жодного стосунку до агросектору або садівництва не мав.

Мамі ще в молодості допомагав. У неї був будинок із городом, де ми вирощували врожай. А тут більше, щоб руки зайняти та без діла не сидіти“, – каже Едуард.

На дачі чоловік вирощував лише трави-спеції для шашлику, а решту площі займали квіти. Тепер чоловік разом з кількома іншими опікується помідорами, перцями та зеленню. 

Теплиця та сад

Андрій запрошує в теплицю. Каже, що ідея створити закритий “город” – не просто забаганка, а зважене рішення.

У теплиці є низка переваг: її не затоплює, вберігає врожай та рослини від вітру, граду, дощу. 

До того ж я чув багато про те, якою безпощадною буває природа, як люди важко переживають втрати врожаю на городі, бо вклали купу часу та ресурсу”, – пояснює він.

Доходимо до двох парників з полікарбонатної плівки. Вони відблискують серед саду. Для того, щоб облаштувати теплиці довелось спиляти кілька вишень.

 Одна з теплиць проєкту

Куратор проєкту зазначає, що через війну цього року висадили рослини трохи пізніше. Але завдяки сприятливим погодним умовам та допомозі переселенців  врожай зібрали вчасно.

Всередині теплиці сонячно, спекотно, зелено і пахне ароматним солодким перцем. Андрій показує паростки салату – їх за сезон посадили вдруге. Йому треба лише 3 тижні аби знову буяти величезним листям. На швидкість також впливає частота поливу – варто це робити регулярно, аби кущ ріс. 

Ми зібрали перший врожай салату, і посадили різне. Ось, кінза, петрушка, рукола, трохи кропу і лише одне стебло базиліку. Десь ще кілька було, але щось геть не вродив“, – каже Андрій. 

В іншій половині теплиці – різні сорти перцю. Куратор розповідає, що деякі кущі ростили з насіння, а частину – з розсади. Зазначає, що жодних хімікатів не застосовують.

В другій меншій теплиці – суто помідори. 

Минулого року були помідори з огірками, але ми не дуже встигаємо їх вчасно зібрати, то отримуємо насінники.

Цього року експериментуємо з помідорами чері. Але чомусь квіток багато, а урожаю – ні. Може ще бджоли треба?! Доведеться пасіку завести“, – жартує Андрій.

Він зазначає, що весь досвід вирощування овочів у теплиці черпав з відео на YouTube. Навчання проходить швидко та цікаво, зазвичай – разом з дітьми.

Поміж розповіддю тягнеться до стебла, яке пробивається у проході теплиці, та з посмішкою “жаліється”, що всередині намагаються прорости вишні.

Прибуток та досвід учасників теплиці

Андрій каже, що за парниками ще є невеликий сад та кущі малини – врожаю на продаж достатньо. 

Проєкт не лише покриває витрати на закупку насіння, воду, електрику, але й приносить прибуток. Попри війну, чистий заробіток цьогоріч вже перевищив 2,5 тисячі гривень. Для порівняння, у 2021-му отримали 2,3 тисячі прибутку.

Куратор зазначає, що ціну на продукцію оголошують середньоринкову. Але якщо люди платять більше – не відмовляються. Наприклад, за пучок салату мали сплатити 20 гривень, а дали – 200 і не взяли решту.

Я не поспішаю казати “ні, не варто”, якщо дають більше. Бо розумію, що треба купити насіння, оплатити електрику, газ, опалення. Крім того – заплатити за труд. Вихованці мають знати про заробіток і не соромитись його“, – каже Андрій.

 Врожай перців у теплиці

Влад і Яна – випускники дитячого будинку, які вже кілька років беруть участь у проєкті.

Хлопець розповів, що минулого року збирав пучки салату. Спершу зважував їх та записував дані, аби розуміти вартість. А тоді – віз у ресторани. Вийшло заробити кілька сотень гривень.

Яна збирала  вишні та везла їх у ресторан. За ягоди їй дали 300 гривень, з яких 100 вона повернула у фонд, а за свою роботу отримала удвічі більше. 

За словами Андрія, однією з цілей цього проєкту була ідея показати, що діти з інтернатів вміють створювати та заробляти гроші.

Споживальництво – це ярлик, який міцно приріс до дітей з інтернатів та дитбудинків. Вони звикають отримувати все. А я хочу, аби вони по життю могли самостійно щось отримати. 

Я хотів дав їм вудочку, а не рибу. Прагну, щоб вони навчились заробляти гроші. Якось жартома запропонував, що буду платити тому, хто весь день лежатиме на ліжку, але за умови, що нічого не робитиме і нікуди не вставатиме“, – ділиться він.

Куратор проєкту з гордістю каже, що вже є перші “плоди” у вигляді розпочатої підприємницької діяльності випускників. 

Власну справу по садівництву започаткував Василь у цьому році. Раніше він у школі мав маленький бізнес – продавав “Мівіну”. 

Коли завершив навчання, їздив у Польщу на заробітки, тоді придбав земельну ділянку. Спершу хотів картоплю там вирощувати, але передумав і засадив малиною, бо на Тернопільщині завод збирає ягоди для своїх йогуртів“, – розповів Андрій.

Він додає, що хлопець попри повномасштабне вторгнення доглядав за кущами та обробляв землю – собі й селянам, щоб заробити гроші. Нещодавно Василь зібрав свій перший врожай, і, ймовірно, – не останній

Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today