«Журналіст» зустрівся із директором спортивного розважального комплексу X-Park, громадським діячем Олександром Дубровою. З гостем ми поспілкувалися про соціальну відповідальність малого та середнього бізнесу, про волонтерство та підтримку української армії, а також про роботу та проблеми бізнесу у час пандемії. Крім того, Олександр Дуброва розповів, чому вирішив балотуватися в депутати Київради та що хотів би зробити для столиці і Деснянського району.
Ви поєднуєте соціальну місію з управлінням великими проектами. Чому вирішили йти в депутати Київради? Яка головна мета цього кроку особисто для Вас?
Я вирішив балотуватися до Київради! Народився я у місті Києві. Все життя проживаю саме тут. Маю пряме відношення до Деснянського району, у якому вже понад 15 років веду бізнес. Там проживаю, у мене там навчаються діти. Моя мета – створити комфортний та безпечний Деснянський район, в якому хочеться жити, який буде відповідати європейським стандартам життя.
Перший коментар, який мені був написаний: на кого ти залишиш X-Park? Нащо воно тобі потрібно, в тебе все більш-менш нормально. Я вважаю, що в політику повинні йти люди ті, які в житті змогли щось побудувати. У нас велика проблема у політиці, у владі, точніше, те, що туди йдуть люди, які повністю некомпетентні, які нічого за своє життя не побудували, не зробили, не організували. Наші політики займаються тим, що вони просто багато чого говорять, обіцяють, а нічого не збираються робити. Люди у нас голосують за яскраві картинки, ярлики, бренди, а потім плачуться, що така ситуація, нічого не змінюється. Всі зміни треба починати з себе, перш за все. Тоді все буде гарно і гаразд. Перш за все, я хотів би сказати, що виборці повинні дивитися не на гарні картинки та гучні гасла. Треба дивитися на бекграунд, що за людиною стоїть, чого він вже досяг, що зміг зробити у своєму житті. Бізнес чи політика, треба зрозуміти, що сам ти нічого не зробиш, потрібна команда. Та команда, яку ти формуєш досить довго і важко, ти маєш її зберегти за будь-яких обставин, бо сам ти нічого не зробиш, яким би ти не був розумним і сильним. Як любить казати наш мер, які б не були м’язи сталеві, якщо нема в тебе команди, то ти нічого не можеш зробити. Звісно, у мене є команда, з якою іду, яка мене підтримує, яка мені допомагає на даний момент і буде допомагати і надалі. Також я долучаюся до сильної команди нашого лідера, у якого є цілі, завдання. Місту Києву потрібні не політики, а ефективні менеджери, які змінять місто на краще.
Розкажіть, будь ласка, детальніше про Ваші проекти?
У 2003 році у нас з’явилася мрія щодо створення інноваційного спортивного парку, яку ми успішно реалізували у місті Києві. Посеред занедбаної території, де були хащі, ми створили перлину не лише Деснянського району, а й міста Києва. Туди з’їжджається величезна кількість людей, щоб проводити активний відпочинок та займатися спортом. На базі Х-Park є велика кількість дитячих спортивних шкіл. Постійно проводяться змагання як місцевого, так і загальнодержавного рівня.
У нас до Революції Гідності намагалися відібрати бізнес, тому ми вийшли банально захистити свій бізнес. А далі ми пірнули у цей процес, багато наших спортсменів стали на чолі різних підрозділів, а потім пішли в АТО. Після закінчення революції і початку активної фази воєнних дій ми приєдналися до допомоги нашим бійцям. Тоді ми розуміли, що хто як не ми. Ми почали спілкуватися з товаришами-бізнесменами, шукати можливості. Хоча всім на той момент було важко, і фінансова скрута була велика, але ми знаходили можливості, іноді обмежуючи себе у деяких речах, але активно включилися у процес і збору коштів, і допомоги бійцям в зоні АТО. Ми активно доставляли і бронежилети, і рації, і тепловізори. Все, що просили, і чого вимагала ситуація. Коли ми приїжджали у військові частини і бачили в якому стані все знаходиться, це просто «обійняти і плакати». Це був жах, коли наша армія знищувалася з Дня Незалежності. І все обладнання застаріле. Ми налагоджували елементарне – зв’язок. Ми возили туди смартфони, бо військові не мали спілкування між різними частинами. Все було у розкраденому стані. У той час ще була проблема із закупівлею. Навіть при наявності коштів не все можна було купити: каски, берці. Я був здивований, що стільки бізнесменів тоді згуртувалося і розуміло свою відповідальність. Що кожного спонукало на це, я не знаю, але тоді багато бізнесменів підтримали і витягнули нашу армію.
Виділяється квота нами для занять дітей і людей з фізичними обмеженнями. Нещодавно ми відкрили новий напрямок – це інклюзія для бійців, які повертаються з зони бойових дій. Їм треба допомогти адаптуватися під нові реалії життя. На сході – це було одне, а тут їм треба допомогти адаптуватися до мирного життя. Звісно, це не приносить прибуток, на це ще витрачаються кошти , ще й не малі, оскільки наші види спорту досить енергоємні, але це наша соціальна функція. Ми відчуваємо свій обов’язок перед цими людьми, ми вважаємо, що так повинен себе вести кожен. Тому ми це робимо, не чекаючи подяки чи якогось визнання. Ми навіть часто не афішували те, чим ми займаємося. Ми цим займаємося (соціальними проектами, – ред.), бо нам це подобається, бо ми вважаємо, що це потрібно. Також ми проводимо багато різних фестивалів, спрямованих на популяризацію активного та здорового способу життя. У нас є амбітна мета і мрії, коли щороку ми відкриваємо 2-3 локації нових видів спорту. Ми відшуковуємо нові світові тренди. Це не обов’язково буде вид спорту, але буде певна активність і масовість. У зв’язку із коронавірусом, звісно, багато наших проектів, які були заплановані на відкриття цього року, ми були змушені згорнути і трохи відкласти. Думаю, що ми їх все ж реалізуємо.
Якщо ти професійна людина і тобі це подобається, тоді все вийде. Треба просто брати і робити. Я завжди кажу: якщо ти хочеш, щоб було краще, то ти маєш взяти і робити.
Здорова нація – це сильна країна. Тому ми вивчаємо світовий досвід і реалізовуємо з оглядкою на нашу країну.
Якими будуть Ваші перші кроки як депутата? Яка у Вас стратегія депутатської діяльності?
Ми проводимо активну роботу за рівні права для малого і середнього бізнесу. За їхні рівні права і під час коронавірусу. Ми активно долучалися до всіх протестних рухів, пов’язаних з рівними правами для бізнесу. Закон – один для всіх. Не може бути жодних пом’якшень для «своїх», кумів, сватів, братів. Усі мають бути у рівних умовах. Усі виключення породжують корупцію і спротив людей у подальшому. У ці скрутні часи ми повинні об’єднуватися. Влада повинна підтримувати малий бізнес, бо це основний платник податків у містах, який забезпечує велику кількість робочих місць. Саме малий бізнес наповнює місцевий бюджет, сплачуючи податки. Влада повинна бути повернута обличчям до бізнесу і підтримувати. Звісно, немає моделі однакової для всіх. Треба вивчати кожне питання окремо.
У цей час треба максимально підтримати і полегшувати це оподаткування, зменшувати податкове навантаження на бізнес. Впроваджувати різноманітні програми, пов’язані із кредитуванням та підтримкою. Тільки щоб це не було для галочки, як у нас «5-7-9%», яку неможливо отримати. Це має бути просто і на автоматі, щоб будь-яка людина, яка, наприклад, має кав’ярню, могла прийти і отримати. Під час коронавірусу найбільше постраждав малий і середній бізнес, який був змушений звільнити своїх працівників. Під час пандемії ми намагалися не звільнити жодного працівника, хоча не розуміли, скільки це буде тривати. Спочатку ми це розцінювали як короткострокову відпустку. Змушені були відправити людей, але зберегли 100%-ну зарплатню для всіх співробітників. Потім це все затягнулося. Ми дуже важко виходили з ситуації, розуміючи, що коронавірус це не фейк, що дуже серйозно, і від цього нікуди не дінемося. Нам треба з цим жити. Основне що треба, це бути готовим і підтримувати один одного. Ми чекаємо, щоб нас і влада підтримувала, а не влада – окремо, а бізнес – окремо, і кожен бореться за своє право під сонцем. Зараз важко всім. Ці заборони десь справедливі, а десь перегинають палицю. Багато абсурду, бо коли були десятки хворих, то забороняли виходити на вулицю. А зараз тисячі людей – і люди ходять, спілкуються. Багато речей, які влада робила ситуативно, це все через некваліфікованість. Таких людей багато у владі, і багато людей, які не готові брати на себе відповідальність.
Лікарі кажуть, що нас врятує імунітет, а людей, замість того, щоб підтримати у цьому і підвищувати якось цей імунітет – займатися спортом, загартовуватися – заганяли у приміщення, щоб вони сиділи у квартирах і хворіли
Який він, Деснянський район Вашої мрії? Що хочеться змінити кардинально?
Моя мрія і бажання, щоб цей район був комфортним і безпечним для життя, щоб людям тут подобалося і хотілося жити саме тут, щоб було багато скверів для відпочинку, зручна соціальна інфраструктура, школи, садочки, розвинена транспортна мережа. Надіюся, що добудують метро. Це нові транспортні розв’язки. Взагалі, цей район дуже красивий і перспективний. Є над чим працювати.
Де Ви берете енергію у цей складний час? Що Вас надихає та мотивує?
Надихає створення нового і цікавого. Ми весь час розвиваємося. В нас досить цікава діяльність. X-Park весь час розвивається і росте. Це і мотивує створювати ще щось нове. Створення спортивного парку можна порівняти, мабуть, із творчістю. Постійно все видозмінюється, весь час треба вигадувати щось нове. Це не сталий бізнес з виробництва чогось. Це саме творчість, бо ти весь час щось придумуєш. Тут не можна у когось щось підгледіти і зробити так само. Зараз на нас вже орієнтуються, дивляться, щось копіюють. Саме створення нового і надихає. Звісно, ще надихає відпочинок і подорожі. Їздиш, дивишся, як живуть інші люди, як розвивається Європа, наскільки спортивна інфраструктура розвинена там, а в нас тільки зароджується покоління дітей і людей, які ведуть активний спосіб життя, займаються спортом. Це все лише починається.
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today
