Студію «Журналіста» відвідала психотерапевтка і авторка проекту «Kids Post – листи, що розвивають особистість» Оксана Верховод. Наша гостя розповіла про те, чому обрала таку професію і як знайшла своє покликання, поділилася інформацією про свій проект для дітей, а також дала кілька порад, які допоможуть у скрутну хвилину кожному з нас.
– Чому Ви обрали професію психотерапевта?
– Я зазвичай кажу про те, що обрала психологію абсолютно випадково, тому що з 8 класу я планувала бути журналістом і цілеспрямовано до цього йшла. Але зараз я розумію, що всі випадковості не випадкові, звісно, і розумію, чому ця професія стала для мене, я не побоюся цього слова, покликанням, справою мого життя, тим, що я так люблю. Я стала психотерапевтом, напевно, тому, що мене завжди тягнуло до людей. Не в тому плані, щоб з ними спілкуватися або бути в тусовці людей, а швидше, в сенсі дізнаватися людей, їхні історії. Я обожнюю дивитися інтерв’ю, сюжети про відомих людей, читати інформацію про письменників, поетів, тому що мене завжди цікавило, що їх привело до їхнього шляху. Чому вони ось так розвивалися? Чому у когось виходить, а у когось не виходить? Це прагнення до пізнання людей і себе – те, що стало основним у виборі.
– Чи співпадають Ваша особиста і професійна місії в житті?
– Я розумію, що моя особиста місія (те, що мені хочеться, те, що вважаю головним для себе) це бути корисною цьому світу, дати йому щось, щоб світ розвивався, еволюціонував. Коли я думаю про свою професійну місію, то розумію, що мені хочеться своєю професією дати людям інструменти, які допоможуть їм покращити життя, зрозуміти, хто вони, що їм близько, як вони можуть тут себе реалізувати і розвиватися. Думаю, я можу дати ці інструменти в різних своїх проектах і різним людям.
– Чи бере на себе відповідальність людина, яка прийняла рішення стати психологом або психотерапевтом? Чи повинен такий фахівець працювати над собою?
– Звичайно, дуже важливо не привносити в роботу з людьми процеси, які відбуваються всередині у самого фахівця, а ми всі – люди, ми від цього не застраховані. Як би ми не старалися прийти абсолютно цільними, чистими і «стерильними» від своїх проблем або якихось процесів всередині, завжди буде щось виникати. Звичайно ж, я беру на себе відповідальність у тому, щоб щоразу, коли виникає щось, що викликає якесь нерозуміння або сильне почуття, я пропрацьовую це зі своїм психотерапевтом. У мене є досвід 2-х років особистої психотерапії. Ну і, звичайно, професійний розвиток, який триває досі, теж має місце. В цілому, я думаю, що всі ситуації, які відбуваються в нашому житті, можна використовувати для того, щоб щось знову відкривати в собі, з’єднуватися, бути в контакті з якимись своїми різними частинами, поповнювати свій образ і свою картинку світу, рухатися далі.
– Розкажіть про проект «Kids Post – листи, що розвивають особистість». Про що він?
– «Kids Post» – це зовсім новий проект, але не менш затребуваний. Це розвиваючі листи для діток, які їм пише їхній улюблений герой. Це серія листів, які отримує дитина на свою звичайну або електронну пошту. У цих листах герой, з одного боку, як якийсь друг, який дуже близький, який зрозумілий. Цей герой теж стикається з різними ситуаціями, складнощами, почуттями, і він про все це розповідає дитині. Дитина розуміє: є хтось, хто, по суті, на моєму боці, хто такий же, як і я. Це допомагає їй ідентифікуватися з цим героєм і, власне, розвиватися, розвивати свою особистість. Звичайно, це і рольова модель певною мірою, тому що там закладені цінності, там закладені деякі виклики для дитини в тому, щоб вона розвивала певні свої навички, щоб прагнула до якогось розвитку, і, власне, в цих листах герої і дають цю підтримку в розвитку.
– На дітей якого віку орієнтований проект «Kids Post – листи, що розвивають особистість»?
– В цілому, це для дітей від 4 до 8 років. Але є досвід, коли замовляли і для підлітків від 10 до 12 років, які теж з великим задоволенням отримують листи, для них це теж свого роду диво, така магія. Був у мене досвід, коли і дорослі замовляли. Наприклад, мої друзі всі отримали листи від Kids Post. Це теж свого роду мотивація та підтримка. Це два ключові аспекти, які є в листах Kids Post.
– Ваші пріоритетні напрямки в терапії, де Ви допомагаєте клієнтам?
– Мої клієнти – це люди дуже рефлексивні, думаючі, відповідальні. Вони навчилися справлятися практично з усім у цьому світі, але всередині їм буває дуже непросто через те, що є різні почуття, які вони можуть не розуміти, пригнічувати або намагатися якось від них позбутися. Вони хочуть реалізовуватися в цьому світі, вони хочуть розвиватися, вони хочуть бути собою і проявлятися відкрито. І моя допомога якраз і полягає в тому, щоб допомогти їм возз’єднатися з собою, зокрема, з’єднатися зі своєю внутрішньою дитиною, яка має свої бажання, свої потреби, свої прагнення і хоче проявлятися сповна. Дуже часто це пригнічується, і немає можливості, як кажуть, бути собою, бути таким, який ти є всередині. Тому моя допомога в тому, щоб вони могли безпечно, відкрито, сповна проявлятися в цьому світі, будувати близькі стосунки, яких їм дуже не вистачає, і отримувати задоволення, бути щасливим. Думаю, що це завдання кожної людини і моїх клієнтів у тому числі. Дуже важливо зараз, у цій гонці, у цих змінах, трансформаціях і багатьох процесах все-таки зупинитися і прислухатися до себе.
– Про що Ви мрієте?
– Мені хочеться, напевно, в цілому для світу, щоб якомога більше людей не боялися відкриватися, не боялися просити про допомогу чи підтримку, якщо вона їм потрібна. Моя матеріальна мрія – відкрити психологічний центр. Мені хочеться, щоб це було таке місце, де люди вчаться близькості. Це був би сімейний психологічний центр, де знайшлося б місце для всіх людей (і дорослих діток, і підлітків), і де було б можливо кожному зрозуміти себе, а з іншого боку, навчитися будувати відносини з іншими, тому що без відносин ми жити не можемо. Це теж одна з важливих тем, з якою до мене приходять на психотерапію.
А особисто для себе мені дуже хочеться більше подорожувати. Є у мене така мрія: якийсь період пожити десь в Італії, мені хочеться зануритися в абсолютно нову культуру, і відчути, як мені буде в цій атмосфері і оточенні. Мені вже хочеться неспішного ритму життя, фарб, яскравості, тепла. Я трохи сумую, що приходить осінь, хоча осінь теж прекрасна. Звичайно ж, мені хочеться стати мамою щасливих дітей, які теж могли б бути в цьому світі собою, розвиватися, а я могла б їх у цьому супроводжувати.
– Якщо нам знову доведеться перебувати на карантині, що б Ви порадили людям? Як можна підтримати і підбадьорити себе?
– Я думаю, тут дуже важливо дати собі час на цю адаптацію, на те, щоб не поспішати, не намагатися себе якось висмикнути навіть з тих переживань, які будуть. Те, що зараз я транслюю в світ, це те, що ми повинні давати свободу собі в тому, щоб відчувати, і в тому, щоб бути собою. Тому важливо давати час і місце для цих почуттів, які будуть виникати в зв’язку з цим, давати можливість собі поділитися з кимось ними, розділити їх. Звичайно ж, турбота про себе – це те, що може дати опору. Я маю на увазі елементарну турботу про тіло: щоб вчасно поїсти, вчасно лягати спати, достатньо гуляти на свіжому повітрі, вживати вітаміни. Це те, що повинно бути в основі, в базисі.
Мені хочеться підсумувати все те, про що я говорила, і побажати всім нашим глядачам, щоб вони чули себе, щоб вони навчилися дослухатися до себе, а потім продовжували це практикувати, щоб люди знаходили місце і час для своїх почуттів, щоб люди ними ділилися. Бажаю, щоб люди продовжували шлях до себе справжніх, щоб вони не переставали пізнавати себе, рухатися до бажаного, реалізовувати свої потреби та мрії, і все, що їм хочеться.
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today
