Кореспонденту інформаційного агентства «Журналіст» вдалося поспілкуватися з ветераном, блогером, письменником Мартіном Брестом про його творчу діяльність, його думку щодо успішності реалізації проекту «Ветеранський намет» на IX Міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал» в 2019 році, ініціатором якого він був, і взагалі про події, що відбуваються в Україні.
На думку нашого співрозмовника, військова література – це не просто книга, яку можна купити або не купити, це в першу чергу ресоціалізація людини, яка її писала, в дане суспільство, сформоване зараз.
«У мене вже три книги. Та дуже велике питання, що таке насправді військова книга в нашій країні. Я шукав аналоги в історії і знайшов літературу, яку писали американські ветерани після В’єтнаму. Зовсім не наша ситуація, але вибух літератури, який стався в Україні зараз, і літературний вибух, який стався у США після в’єтнамської війни, дуже схожі. У нас є одна дуже близька з ними ситуація: там суспільство в більшій частині не розуміло, навіщо люди воюють. Там (у США – ред.) проблема ветеранів та військової літератури тоді стояла не менш гостро, ніж у нас зараз. Тому написання таких книг – це і ресоціалізація, і спроба звільнитися від чогось, до речі, невдала спроба. Ще дуже багато питань без відповіді. Ще один важливий момент, який я чув від різних військових авторів, з якими я спілкуюся, які прийшли з фронту і пишуть книжки, всі вони кажуть: «Ми хочемо, щоб запам’ятали наших хлопців». І тих, хто загинув, і тих, хто живий. Практично кожен з нас таким чином залишає шматок правди, тому що через 10 років ситуація може бути зовсім інша, а книгу не вирубаєш і не спалиш, зараз не 40-ві роки», – сказав Мартін Брест.
Як зазначив автор книг «Піхота», «Піхота-2», «Піхота-3», проект «Ветеранський намет» став найбільш продаваною точкою на ключових літературних подіях України: «Книжковий Арсенал» у Києві, на «Book Space» у Дніпрі та на «Форумі видавців» у Львові.
«Війна йде 6 років, з них я був на війні 9 місяців. Для того щоб переказати 9 місяців, потрібно 9 місяців. Мені подобається писати. Мені подобається, коли книги читають, дають про них відгуки. Причиною виходу другої книги була перша, причиною виходу третьої книги – перша і друга. Причиною появи 4-ї книги, дасть Бог, будуть попередні. Повторюся, мені подобається писати, комусь подобається риболовля, а мені подобається писати. Що стосується «Ветеранського намету» на IX Міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал» в 2019 році, який проходив у травні, то сам проект був задуманий у березні. У нас було два місяці, щоб вдосталь засумніватися, порефлексувати, позасмучуватися, наскільки потрібна чи не потрібна література. І я собі поставив такий внутрішній план, залучити стільки нормальних людей, волонтерів, дембелів, щоб на 5 днів продати тисячу військових і волонтерських книг. Потім був міжнародний книжковий фестиваль «Book Space» у Дніпрі. Потім був «Форум видавців» у Львові. За час цих трьох літературних подій (я думав, що за рік, якщо все вийде, 2 тисячі книг з військової літератури люди куплять) ми продали 7,5 тисяч книг. На питання, чи є попит на військову літературу, скажу, що ми були продаваємою точкою на «Книжковому Арсеналі», на «Book Space» та на «Форумі видавців». Думаю, все тому, що в нашій країні багато людей, яким це болить, які хочуть знати про ці події не з новин або інтернету, а з книги, яку можна відкрити, закрити, а головне – перечитати. Ще один момент, автори такої літератури такі ж люди, як і всі, у нас не проблема отримати книгу з автографом і поспілкуватися. Мій амбітний план – збільшити кількість ветеранської літератури в Україні, щоб кількість перейшла в якість. Я хочу бачити нашого Гемінгвея і нашого українського Ремарка. Я хочу, щоб в Україні нарешті з’явилася людина, яка напише таке, що це буде не соромно показати на міжнародному рівні, на міжнародному ринку», – зауважив письменник.
Однак мрія Мартіна Бреста побачити свою книгу англійською мовою за кордоном поки перестала бути мрією, і, на жаль, поки не стала метою.
«Переклад від носія мови близько 7-10 доларів. Поки що я просто не можу собі цього дозволити по грошах. Тому поки переклад своїх книг іноземною мовою я не планую. Багато хлопців про це думають, щоб донести те, що відбувається у нас, всьому світу. Проте мені сказали, що якісний переклад – це переклад від носія мови, щоб воно читалося добре. Але це дорого. А у нас немає ніякої держпрограми підтримки, на відміну від окупованих територій, де є така фінансова підтримка з боку місцевої окупаційної влади. І ми не Росія, де є держпрограма підтримки письменників. До речі, у нас приблизно до середини 2019-го року було близько 100 ветеранських книг, а у нас 35-мільйонна країна. А на окупованих територіях, де проживає близько 5 мільйонів населення, там 300 книг. Ми б’ємося самі. Так, є підтримка від міністерства ветеранів. А там, де розуміють значення пропаганди, такої пролонгованої, продуманої на роки вперед, там на книги не шкодують фінансування. І людям навіть платять, щоб вони писали книги. Тоді питання, як ми в Україні ведемо інформаційну війну? А ніяк. Хтось пише книги, хтось знімає фільми, часто це на свої гроші», – наголосив ветеран.
Молодому, підростаючому поколінню ветеран побажав критично мислити, відноситися критично до навколишнього світу, щоб вони навчилися розуміти, що «все, що вони мають, це насправді пил».
«Я зараз пафосно скажу, що сподіваюся, що так не буде, але так буде, хлопці повинні бути готовими когось вбити за свою країну», – сказав Мартін Брест.
Більш докладно про це, а також відеоверсію інтерв’ю з ветераном, блогером, письменником Мартіном Брестом дивіться на сайті «Журналіста».
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today
