До студії «Журналіста» завітала засновниця ініціативи «Як не стати овочем», авторка книги «Нація овочів? Як інформація змінює мислення та поведінку українців» Оксана Мороз. Наша гостя пояснила як інформація впливає на людину, як за допомогою певних публікацій можна маніпулювати людьми. Крім того, Оксана Мороз дала прикладні поради та поділилася правилами інформаційної гігієни, які допоможуть громадянам навчитися розпізнавати об’єктивні та необ’єктивні ЗМІ, а також правдиві і фейкові повідомлення.
«Спочатку зроблю крок назад і певний екскурс, поясню, хто ж такі овочі? Та від чого залежить, стає людина овочем, чи не стає. Ця класифікація базується на тому, що люди або бачать інформаційні маніпуляції (інформаційні віруси), або їх не бачать. В основі цієї класифікації лежить інформаційний імунітет. Паралель дуже проста, як зі звичайним імунітетом. Наприклад, коли починається сезон застуд: хтось хворіє, а хтось не хворіє. Відповідно, в основі цього лежить наскільки людина здорова фізично, психологічно. Те саме відбувається з інформаційним імунітетом, але там є один нюанс: чи є у людини ще правила, за якими вона може в принципі фільтрувати інформацію. Ми всі або народилися, або виховані людьми, які народилися і виховані в аналогову еру. Тому всі правила, як сприймається інформація, були закладені саме там. Проте зараз ми живемо в абсолютно іншу еру – цифрову. І нам ніхто не дав правил, за якими оцей вал інформації, весь інформаційний шум ми могли б фільтрувати, а відповідно, розрізняти, що є маніпуляцією. З аналогової ери у нас залишилося таке правило, що інформацію потрібно споживати, і чим побільше, а вже на основі цього всього робити якісь висновки. Це правило ми так би мовити увібрали разом із молоком матері, бо у період тоталітарного режиму це було принципом виживання, яке було написано кров’ю концтаборів. Люди розуміли, що можна говорити, а що не можна говорити, але всю інформацію треба споживати. У цифрову еру, коли колосальна кількість як інформації, так і джерел, люди часто не розуміють, як цими джерелами користуватися. Відповідно людина широким фронтом намагається взяти всю інформацію. Зрозуміло, що сприйняти можна лише якусь частинку цього потоку, і от ця частинка і стає для людини істиною. Дуже страшна статистика: 68% громадян України вважають, що вони беруть новини із соціальних мереж. Зрозуміло, що це дуже суб’єктивна інформація, яка не має жодного відношення до журналістики та об’єктивізму. Тобто, якщо людина бере всю інформацію, не вміє її фільтрувати, у неї втрачається здатність відрізняти істину та не істину. Як наслідок, вона вважає, що вся інформація, яка гарна, спрощена і простіша, є правдивою. Це основа для будь-яких маніпуляцій. Маніпуляторам достатньо зробити інформацію максимально емоційною, зробити гарну обгортку, і в максимально простій формі донести людині. Споживач цю інформацію заковтне і буде вважати правдивою», – пояснила засновниця ініціативи «Як не стати овочем».
За словами Оксани Мороз, світ переповнений інформаційними вірусами, котрі є провідниками для тисяч шкідливих і хибних тверджень. Тому кожному потрібно мати інформаційний імунітет. І наша гостя дала декілька порад, як це зробити.
«У цифрову еру ми є інформацією, яку споживаємо. Вона визначає наше мислення, дії і поведінку. І не важливо чи це буде супермаркет, де ми обрали з якихось причин певний товар, чи це буде виборча дільниця, де ми проголосували за певного кандидата, чи будь-яка інша сфера нашого життя. Тому ключове, на що треба зважати, не підігрувати вірусмейкерам і не розповсюджувати ту інформацію, яку вони хочуть, щоб люди поширили. Тобто в цифрову еру всі борються за нашу увагу. Будь-яка економіка соціальної мережі чи ЗМІ побудована на тому, що людина взаємодіє з контентом і таким чином показує його своєму оточенню. Наприклад, Facebook, як тільки ми щось лайкнули чи прокоментували, поширили чи написали, ця інформація стає автоматично доступною друзям, які на нас підписані. Якщо ми не задумуючись зробили таку дію (зазначену вище, – ред.), а отже не профільтрували інформацію, або емоційно відреагували на цю інформацію, ми стали безкоштовним розповсюджувачем фейку. Крім того, що ми самі із цією інформацією провзаємодіяли, і вона почала нас міняти, то ще й наша аудиторія, яка може бути менш інформаційно грамотною за нас самих, так само отримала цю (фейкову, – ред.) інформацію. І, звичайно, зрозуміло, що це вигідно тим, хто цю інформацію опублікував. Дуже важливо зрозуміти: якщо ми бачимо у себе у стрічці якусь інформацію, значить комусь це потрібно. Другий важливий момент – наша аудиторія. Вони також визначають нашу стрічку. Те, що пишуть вони, з чим взаємодіють вони, і є тією інформацією, яку ми бачимо у стрічці. Тобто наша стрічка – абсолютно суб’єктивна інформація, яка не має відношення до об’єктивних факторів. Це наша інформаційна бульбашка. Щоб зрозуміти, чи об’єктивна інформація, яку ми побачили, треба виходити із цієї «бульбашки», прочитати інші (об’єктивні) ЗМІ, а тоді зробити висновки. З цього випливає третій пункт: що таке об’єктивні ЗМІ? Кожна людина має право обирати спосіб отримання інформації, який їй зручний. В Україні 66% населення отримують інформацію з телевізійних новин. Відповідно, треба розуміти, хто є власником того чи іншого телеканалу. І цю інформацію легко знайти, вона опублікована в інтернеті. Крім того, є ресурси, де не просто можна прочитати, хто власник телеканалу, але і як цей власник впливає на редакційну політику і висвітлення новин. У ЗМІ є два можливих способи викривлення інформації. Перший – те, що стосується політики власника. Другий стосується залучення аудиторії (рейтингу, – ред.). Яскравий приклад із ситуацією у Нових Санжарах. Спочатку ЗМІ хотіли отримати максимальне залучення аудиторії, відповідно, вони нагнітали ситуацію, створили паніку, не розуміючи, що ця паніка може перейти в іншу форму, що ми зрештою і побачили в Нових Санжарах. Люди, які не змогли відрізнити маніпуляцію від реальної інформації, були вимушені захищати себе так, як вони могли (мітингувати, палити шини). А потім цією ситуацією скористалися, зокрема, і чимало політиків. Тому, коли ми обраємо новини зі ЗМІ, а конкретно, телебачення, – зважаємо на те, хто є власником того телеканалу, який ми дивимося, ця інформація доступна. Інше можливе джерело інформації – онлайн ЗМІ. Інститут масової інформації кожного кварталу друкує рейтинги дотримання журналістських стандартів тим чи іншим засобом масової інформації. З цього рейтингу ви можете вибрати щонайменше три джерела, які ви будете читати. Це не обов’язково робити щодня, і детально переглядати абсолютно усі новини. Тут важливо не робити висновки на основі одного джерела, особливо, якщо якась інформація вас зачепила емоційно. Підсумовуючи: інформація має бути перевірена у декількох джерелах, має бути журналістською, не має бути заангажованою (дивимося на власників і на дотримання журналістських стандартів). Це три основних правила. А у своїй книзі я пропоную 10 рівнів правил від найбільш простих до найбільш складних, а оці три ключові. Додам, що більшість маніпуляцій зароджуються деінде, але все одно вони є у Facebook. Тому там найпростіше зрозуміти, чи є публікована інформація маніпуляцією. Наприклад, якщо під постом умовно 1000 людей, які провзаємодіяли з ним (лайки, коментарі, репости), ми можемо подивитися профілі цих людей, якщо там є боти, а їх легко розпізнати (у них часто нема аватарок, неактивна стрічка, мало друзів), то для нас це червона кнопка, що цю інформацію треба ретельно перевірити», – зауважила співрозмовниця.
Наразі людей, які працюють у медіапросторі, непокоять два законопроекти: «Про медіа» та «Про дезінформацію». Ми поцікавилися думкою нашої гості щодо цих документів та можливих наслідків у разі їх ухвалення.
«Коментар у мене один. Як на мене, до регулювання питання дезінформації запропонований відповідний законопроект не має жодного відношення. Це більше схоже на регулювання і можливе затикання ротів медіа або журналістам, які будуть говорити щось не так. Тобто це скоріше інструмент для влади, аніж для фільтрування інформаційного простору. Регулювання роботи засобів масової інформації не вирішує проблему того як люди сприймають чи не сприймають маніпуляцію і фейки. В основі того, що люди ведуться на маніпуляції лежить інформаційний імунітет. Якщо влада справді хоче зробити так, щоб люди менше на таке велися, то краще було б зробити такі кроки, щоб люди зрозуміли суть інформаційної гігієни, а також вести з людьми просвітницьку діяльність. Якщо б влада свої сили спрямувала не на боротьбу з журналістами, а на пояснення людям як розпізнати ботів, сайти-помийки, то люди змогли б самі коригувати своє інформаційне поле», – наголосила Оксана Мороз.
Як зауважила експертка, ані молоде покоління, яке виросло у цифрову еру, ані покоління, яке черпає інформацію через аналогові медіа, не слідкують за власною інформаційною гігієною.
«Більшість людей просто навіть не усвідомлюють, що це проблема. Суть самої інформації змінилася. Раніше це накопичувалося, перевірялося, а зараз інформація – це віддушина, «мемасики», «відосики» і так далі, до яких людина ставиться легковажно, і не вважає, що інформація несе загрозу. Невелике ком’юніті людей розуміє цю загрозу, переважно вони дотичні до медіа, але вони не завжди можуть сформулювати проблему», – сказала письменниця.
Як пояснила фахівчиня, у переважній більшості у старшого покоління навіть не виникає запиту фільтрувати інформацію, а молоде покоління виховується на прикладі старших.
«Якщо у батьків немає інформаційної гігієни, то максимум, що вони можуть зробити, це забороняти дітям сидіти в інтернеті. Як тільки забороняєш, то людина знайде безліч способів як обійти заборону. Тому, коли ми говоримо про інформаційну гігієну, то батьки, які зараз виховують дітей, основна цільова аудиторія для мене та тих, хто працює у напрямку тлумачення проблеми інформаційної гігієни, показати їм причино-наслідкові зв’язки нехтування цим питанням. А потім давати їм правила інформаційної гігієни, які вони почнуть упроваджувати, вчити своїх батьків та дітей, як фільтрувати усі ці масиви даних», – підвела підсумки Оксана Мороз.
Зараз у пані Оксани чимало поїздок Україною з метою ознайомити громадян не лише зі своєю книгою, але і навчити людей основам інформаційної гігієни, а у майбутньому ще й розробка спеціальних курсів, де при бажанні кожен зможе здобути інформаційний імунітет.
Більш детально про усе це дивіться у відеоверсії інтерв’ю на сайті «Журналіста».
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today
