До студії інформаційного агентства «Журналіст» завітала письменниця, телевізійний продюсер, сценарист Ганна Демідова, яка поділилася власним досвідом і розповіла, у чому секрет успішності письменника в Україні. Також ми поспілкувалися на тему чи прибутково бути письменником у нашій країні та чи повинен письменник заробляти гроші за свою творчість.
«Звичайно ж будь-яка праця має бути оплачена. Коли людина стає письменником, мені здається, 100% вона повинна отримувати або гонорари, або роялті від продажів. Однак коли я вперше прийшла у видавництво 6 років тому, мій видавець мені сказав: «Ти – новий, молодий автор. Якщо я зараз вкладу у тебе гроші, вважай, що я пішов у казино. Я не любитель ходити в казино. Тому давай домовимося: першу книгу надрукуємо 50 на 50. Робимо це як бізнес-проект. Ми сідаємо, прораховуємо проект, окупність, можливість, реалізацію, обдумуємо PR. Тому що творчість – це добре, але коли ти приходиш у видавництво, ти стаєш автором, від якого повинен бути якийсь профіт. Якщо ти хочеш просто писати, пиши, видавайся сам, отримуй задоволення від того, що ти письменник. Якщо ти приходиш у видавництво, то має бути і заробляння грошей. Першу свою книгу я видала 50 на 50. Однак більше я ніколи не складалася у видавництво книг, тому що вони добре продавалися. І коли я заходжу на сайт Yakaboo, я дивлюся, де продаються мої книги, мені цікаво. Так от, мої книги знаходяться в хітах продажів. Остання книга «Я прошу вибачення» ще не зайшла у хіти продажів, а всі інші, наприклад, у мене є трилогія: «О да самотності!», «О да любові!», «О да життя!» – вони всі в хітах продажів. Це показник. Якщо книги автора є в інтернеті і вони в хітах продажів, можна заспокоїтися, ви – автор, що нормально продається. Моя перша книга була написана за 2 тижні новорічних свят. Це найкоротший період, коли я працювала, писала і готувала матеріал до видання. Справа в тім, що єдина відпустка у телевізійника – новорічні свята. Тоді можна зосередитися для написання книги. Перша книга називається «О да самотності!». Мені дуже хотілося її написати, і для цього у мене було тільки два тижні. Тому все було швидко. Решту книг я писала приблизно за півроку. У мене книга виходить раз на рік: півроку я її пишу, а півроку ми редагуємо, збираємо», – зазначила гостя студії «Журналіст».
Однак, як наголосила Ганна Демідова, письменник не повинен ставити собі за мету заробляти на своїй творчості. На її думку, ідея повинна бути щирою, йти від душі – це і буде запорукою успіху.
«Мені здається, що будь-яка комерційна справа, бізнес, творчий задум починається з величезної ідеї та бажання, зі слів «А давай!»: «А давай зробимо!», «А давай напишемо!», «А давай знімемо!», «А давай купимо і продамо!». Все починається з ентузіазму і палаючих очей. Мені здається, що гроші приходять до того, хто просто робить і любить свою справу. Що стосується мене і мого секрету успіху, я не пишу філософію, де потрібно зламати мозок, щоб прочитати і осмислити. Я пишу entertainment, розважальну літературу. Моя література неймовірно легка, ці книги читаються на одному диханні. Бажано, щоб вони читалися за час польоту Київ-Париж, а це дві години. Моя аудиторія якраз живе в літаках. Це дуже легке чтиво, це секрет мого успіху», – переконана Ганна Демідова.
Основою багатьох творів письменниці стали історії, які їй розповіли друзі. Письменниця розповіла кілька цікавих життєвих історій, які з часом надихнули її на створення книги. Також вона поділилася, де черпає натхнення і знаходить прототипів своїх героїв у реальному житті.
«Одне із джерел мого натхнення – історії друзів. Всі люблять розповідати про свої таємниці. Коли людина розповідає якусь свою таємницю, вона її ще раз проживає, і таким чином відпускає. Я це помічала ще коли працювала сценаристом на реаліті-шоу. Наприклад, остання книга «Я прошу вибачення» про стокгольмський синдром (цей термін, популярний в психології, що описує захисний несвідомий травматичну зв’язок, взаємну або односторонню симпатію, що виникає між жертвою і агресором в процесі захоплення, викрадення та/або застосування погрози або насильства – ред.). Є такі відносини, коли дівчина продовжує любити чоловіка, який над нею реально психологічно знущається. Ми з подругою спілкувалися, вона мені розповіла свою історію. Мене це так зачепило, що я потім почала шукати, вивчати і зрозуміла, що кожна друга жінка переживала один раз стосунки, в яких вона страждала і не могла піти. А ось, наприклад, є у мене книга «На все свій час», яка про кохання між дівчиною патологоанатомом і дияволом, який за збігом обставин змушений тимчасово жити у неї на кухні. Насправді історія смішна, тому що сама по собі дівчина патологоанатом дуже цинічна, як всі лікарі-патологоанатоми. Вона взагалі не вірить у потойбічне життя, вона знає, що все закінчується у секційній. І ось в якийсь момент у неї на кухні оселився диявол, причому ще намагається з нею дружити. Ідея написати таку історію виникла після того, як до мене приїхала подруга, ми сиділи, і вона каже: «Ти нічого не чуєш? Здається, на кухні хтось є». Ми все вимкнули, сидимо, слухаємо і реально такий звук, ніби на кухні хтось сидить і гортає газету. Тут вона каже: «Слухай, а якщо у тебе там сидить диявол?». Потім ми побігли на кухню, включили світло і, звичайно, нікого не було. Пізніше ми вже здогадалися, що це якось спрацьовує статична електрика, і цей звук дуже схожий на перегортання газети. Коли ми на наступний день їхали на роботу, на зйомки, моя подруга запропонувала мені написати історію, як диявол живе на кухні. Що стосується героїні дівчини-патологоанатома, то це для мене було кумедно. Все тому, що якось я стояла в черзі в супермаркеті на касі, касирка у кожного питала про пакетик, ще щось. І якось дійшло до того, що в черзі почали обговорювати цю жінку, що вона дуже повільна. Я наголосила, що у кожного своя робота, і хтось з черги мене запитав про роботу. Я жартома відповіла, що працюю патологоанатомом і у мене там клієнт на столі, і мені треба терміново йти. Так вийшло, що я пожартувала, а мене пропустили. Потім я почала цікавитися, що це за професія, яка дозволила мені розплатитися на касі без черги. І так придумала таку героїню», – повідомила телевізійний продюсер і сценарист.
Творчість письменниці не обходиться без гумору, бо вона переконана, що це допомагає не тільки читачеві поринути у позитивні емоції і зробити невеликий перепочинок на шляху вирішення своїх проблем, але такий підхід у творчості допомагає і письменнику.
«Все, що пов’язано з гумором у мистецтві і літературі, все злітає. Я впевнена, що є автори, які пишуть серйозну літературу, працюють зі стражданням – і вони успішні. Я теж люблю почитати літературу, яка викликає у мене різні емоції. Наприклад, я обожнюю Мілана Кундерру, коли я його читаю, я проживаю всю цю чеську романтику, біль і славу. Я згодна, що така література потрібна, але я не такий автор. Хоча в моїх книгах завжди присутні смерть, секс і сенс життя – три «с», – пояснила Ганна Демідова.
Як зазначила сама гостя, на даний момент вона в творчому пошуку, збирає історії, і якщо комусь є чим поділитися, то з автором легко можна зв’язатися.
«От зараз збираю історії. Якщо у когось є якісь цікаві історії зі мною можна зв’язатися, наприклад, через Facebook, написати, ми можемо поспілкуватися. Я зараз в якомусь письменницькому блоці, поки ще не знайшла цю ідею, про яку можна написати, тому готова послухати», – підсумувала письменниця.
Повну відеоверсію інтерв’ю з письменницею, телевізійним продюсером, сценаристом Ганною Демідовою, дивіться на сайті «Журналіста».
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today
