Фото: з відкритих джерел
Кореспондент «Журналіста» отримав можливість поспілкуватись з ректором університету Катериною Амосовою щодо ситуації у Національному Медичному Університеті імені Олександра Богомольця. Катерина Амосова представила документально підтверджені факти щодо подій навколо НМУ з кульмінацією у вигляді зачистки команди. Амосова готова взяти участь у публічних дебатах з представниками протилежної сторони з модерацією журналістів, оптимально – в прямому ефірі.
У своїй війні з адміністративною командою Національного медичного університету імені О.О.Богомольця (НМУ), яка триває більше року, керівництво МОЗу і його маріонетки остаточно перейшли межі закону.
До незаконного звільнення ректора додалися підробки наказів із серією призначень «виконуючих обов’язки (в.о.) ректора» і незаконних звільнень всіх проректорів і керівників структурних підрозділів, три силових захоплення співробітниками поліції і державної служби охорони адміністративного і учбового корпусів. Під тиском високопосадовців Державне казначейство перераховує мільйонні платежі з рахунку НМУ за підписами незаконного в.о.ректора, а його поплічники здійснюють залякування співробітників і студентів.
Ці події в.о. міністра Уляни Супрун і її піар-команда прикривають проплаченою в ЗМІ цинічною брехнею про боротьбу «нових реформаторів» з «старими корупціонерами», не наводячи жодних фактів.
Не виключено, однак, що сама Супрун, яка дивиться на українську медичну спільноту лише очима своїх небагатьох довірених осіб, зокрема, заступника Олександра Лінчевського, стала об‘єктом маніпуляцій.
На противагу фейкам ми відтворили хронологію подій коло НМУ і портрети «персонажів» рейдерської команди на основі документально підтверджених фактів.
ЧОМУ НМУ? РИНКОВА ВАРТІСТЬ УНІВЕРСИТЕТА БОГОМОЛЬЦЯ
Сьогодні в суспільстві український виш здебільшого асоціюється з обідраними стінами, холодними батареями, злиднями викладачів і стагнацією.
Все це – не про НМУ. 13 тис студентів, біля 3 тис працівників. Річний бюджет більше 700 млн грн, із яких 480 університет заробляє сам. «Годують» здебільшого студенти-іноземці, кількість яких в НМУ є рекордною – 2242 особи (cтаном на грудень минулого року), при чому останні два роки вона різко зросла. Три чверті з них навчаються англійською.
Для залучення студентів і забезпечення належного рівня викладання діють декілька програм, зокрема:
- сертифікація володіння викладачами англійською мовою на рівні В2 і вище і удосконалення на мовних курсах в British Council за кошти НМУ (сертифіковано більше за 250 осіб), суттєві надбавки до зарплати за англомовне викладання,
- викладання за міжнародними протоколами і базовими міжнародними англомовними підручниками,
- запровадження вперше в Україні об’єктивізованого структурованого клінічного іспиту OSCE за міжнародними стандартами, який запланований МОЗ для реалізації в Україні с 2021 р з відповідними змінами в навчальному процесі і сучасним форматом лекцій.
Університетська наука заробила в 2017 р 50 млн грн, а стоматологічна клініка – 7 млн проти 1 млн 2 роки тому.
Маючи чималі доходи, НМУ може дозволити і великі видатки на розвиток. В 2017 р на капітальні ремонти витрачено 36,6 млн, на закупівлю обладнання для науки – 53 млн. Рекордну суму – 46 млн за рік – склало преміювання співробітників.
Мільйони в щорічних звітах ректора виглядали вельми спокусливо. Проте віртуальні обсяги «відкатів» від господарської діяльності в очах охочих до них здавалися мізерними в співставленні з уявними «доходами» від будівництва «свічок» на університетській землі – на місці стадіону в кампусі та історичного гуртожитку на Володимирській гірці. «Вишенькою на тортику» виглядав занедбаний студентський оздоровчий табір на10 гектарів соснового лісу біля річки в найпрестижнішій приміській зоні – Кончі-Заспі.
ПРО АМОСОВУ І ЇЇ АДМІНІСТРАТИВНУ КОМАНДУ НМУ: ФАКТИ ПРОТИ ФЕЙКІВ
Катерина Амосова була обрана ректором вперше влітку 2014 р., конкуруючи на перегонах із 7 іншими претендентами. До того багато років завідувала кафедрою внутрішньої медицини №2 і ніколи не працювала на адміністративній посаді. Зразу після Революції гідності, долучившись до протесаної акції студентів університету проти корупції ректора Віталія Москаленка, головувала на позачерговій конференції трудового колективу, яка 70% голосів при таємному голосуванні висловила йому недовіру. На підставі такого рішення університетської спільноти міністр охорони здоров’я Олег Мусій в квітні 2014 р. звільнив Москаленка з посади ректора НМУ і призначив Амосову виконуючою обов’язки до оголошення виборів.
На початку 2015 року в адміністративній команді НМУ відбулася неабияка ротація – внаслідок імплементації Закону України «Про вищу освіту», який забороняв суміщення в виші двох адміністративних посад, або за власним бажанням співробітників. В результаті на Вченій раді були обрані 5 нових проректорів (із 6), 6 нових деканів (із 8-ми), вперше – 3 директора інститутів і новий директор університетської клініки – Стоматологічного медичного центру. Відбулася ротація головного бухгалтера і більше 90% керівників структурних підрозділів – від планово-фінансового, наукового, навчального, міжнародного відділів до відділів адміністративно-господарської частини. Була припинена багаторічна практика пролонгації контрактів професорсько-викладацького складу, від завідувачів кафедр до асистентів, яку раніше ректор здійснював одноосібно на власний розсуд. Усі були обрані на вчених радах за результатами таємного голосування.
Наведені факти спростовують улюблену мантру речників МОЗу про «стару команду НМУ». Навіювання цієї брехні суспільству є маніпуляцією задля приховування власної рейдерської атаки.
ПРАВО НА ВЛАДУ: СВАВІЛЛЯ І КРИМІНАЛ ПРОТИ ДЕМОКРАТІЇ і ЗАКОНУ (хронологія подій)
В основі затяжного конфлікту МОЗ з НМУ лежить дивна впевненість очільників міністерства, що призначення на високі посади зробило їх «небожителями» з безмежними повноваженнями і правом керувати всією медичною галуззю, як заманеться.
Їм геть байдуже на гарантовану законом університетську самоврядність і надання членам його адміністрації повноважень лише на основі виборності.
Спроби «власника» керувати НМУ «в ручному режимі» були численними. Вони почалися влітку 2017 р. із втручання в суто господарську діяльність університету заступника міністра Лінчевського з вимогою, в порушення закону, розірвати діючу безоплатну «угоду про співпрацю» з МОЗівською структурою – в. з Державною організацією «Центр тестування» і перейти на перерахування грошей за його послуги, при чому – за необґрунтованими і ніким не затвердженими тарифами. В діло пішов відвертий шантаж. Лінчевський «благословив» Центр тестування не видавати 2 тис. випускників їхні сертифікати про успішне складання тестових іспитів, як додатків до отриманих дипломів до підписання нового договору. Штучне гальмування зарахування в інтернатуру, на думку організаторів цього «наїзду», мало викликати масовий протест проти ректора Амосової і стати підставою для її звільнення.
Адміністрація НМУ, яка не могла допустити порушення бюджетного законодавства, вимушена була «витискати» студентські сертифікати з Центра через господарський суд. Він прийняв рішення на користь НМУ, а апеляційний суд, в який після цього звернувся Центр залишив перше рішення в силі.
Програш МОЗ відбувався на очах всієї медичної спільноти. Відповіддю стало використання кишенькової громадської організації (ГО) із трьох проплачених «активістів» для надання ними численних заяв в поліцію задля відкриття штучних кримінальних впроваджень щодо можливих «злочинів» адміністрації університету. Хоча розслідування «обвинувачень», від «фінансових обороток» і порушень при роботі з іноземними студентами до «незаконних доходів» родини ректора не дали результатів, інформаційний простір наповнювався замовним брудом. «Активісти» вимагали у МОЗ звільнити Амосову, а їй надходили погрози «засудити», якщо не покине посаду ректора за власним бажанням.
За відсутності результатів 20 лютого 2018 р. був організований зрив проведення в НМУ чергового ліцензійного тестового іспиту «Крок-1- стоматологія» Центром тестування під приводом не укладання до того часу договору про оплату послуг Центру на рік поспіль. Це трапилося тому, що керівництво НМУ, яке вперше стикнулася з укладанням такого договору, навіть під загрозою звільнення, не пішло на порушення бюджетного кодексу задля реалізації відпрацьованої роками схеми в обхід відкритих торгів і за відсутності в затвердженому МОЗом кошторисі вишу на 2018 р півмільйона грн бюджетних коштів на оплату тестування майже половини студентів.
Університетська адміністрація неодноразово письмово зверталася до керівництва МОЗ з викладенням ситуації і проханнями втрутитися, але все було марним.
Наказ МОЗ від 20.02.2018, в день коли мав відбутися іспит, про заведення комісії з розслідування його зриву на чолі з Лінчевським в комплекті з відстороненням Амосової був заготовлений заздалегідь. Однак, крім незаконності відсторонення ректора як посадової особи, що не є державним службовцем, цей наказ містив ще одно порушення. Ним було призначення виконуючим обов’язки (в.о.) ректора не обраного Вченою радою першого проректора Ярослава Цехмістера з відповідними посадовими повноваженнями, а свого ставленика-професора однієї з кафедр Михайла Захараша.
Одіозність цього персонажу як генерала КДБ/СБУ з багаторічним стажем служби і наділення його диктаторськими повноваженнями з монопольним правом підпису від НМУ в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб (ЄДР) після виключення звідти не тільки Амосової, але і проректорів, викликав спротив. Після публічних заяв Захараша не виплатити незадоволеним стипендії і зарплати вибухнула загальноуніверситетська акція протесту, і керівництво МОЗ, пролонгуючи відсторонення Амосової, було вимушене повернути законні повноваження в.о. ректора першому проректору Цехмістеру.
Факт перевищення очільниками МОЗ своїх повноважень не тільки в частині відсторонення ректора 4-ма наказами поспіль, але і призначення комісії з розслідування за відповідності дій адміністрації НМУ в процесі укладання договору нормам закону 19.07.2018 був визнаний Київським окружним адміністративним судом в своєму рішенні за позовом Амосової.
Знаково, що висновки МОЗівської комісії з «пошуку винних» в зриві Кроку, яка працювала протягом 2 міс, відсутні по цей час.
Усвідомивши неможливість покласти відповідальність на Університет, навіть «притягуючи за вуха» аргументи, оскільки тексти законів і документів не допускали такої інтерпретації, для усунення «занадто самостійної» ректорки керівництво МОЗу вибрало інший шлях.
Було прийняте рішення використати рутинну процедуру комісійного розгляду щорічних звітів ректорів для визнання звіту Амосової за 2017 рік незадовільним. Без надання письмових зауважень і отримання пояснень. Жоден член комісії МОЗ за профілями не став ризикувати проанонсованим звільненням у разі незгоди з керівництвом. Під шаленим тиском всі дружно проголосували і поставили свої підписи.
Так НМУ став єдиним в Україні закладом вищої медичної освіти , який отримав незадовільну оцінку своєї роботи попри лідерські місця в рейтингах, починаючи від ТОП-200 ЮНЕСКО і закінчуючи галузевими рейтингами.
Штучність підстави для звільнення Амосової наказом МОЗ від 17.04.2018 не турбувала Супрун і Лінчевського. Але в процесі судового розгляду її позову за незаконність звільнення, через 5 місяців, керівництво МОЗ видало новий наказ (!) із зміною підстав на «невиконання вимог ревізії Державної фінансової інспекції (ДФІ) за результатами аудиту в 2015-16 рр». Це попри окреме документальне підтвердження самою ДФІ факту відсутності порушень бюджетного законодавства і нульового результату дворічного розслідування Національною поліцією.
Скандал із звільненням Амосової був гучним, і, мабуть, тому керівники МОЗ не стали поспішати з введенням в НМУ «свого» управителя. Згідно наказу від 23.04.2018, в.о. ректора став перший проректор Цехмістер, як штатний заступник за законодавством, Статутом і посадовою інструкцією, «на період до призначення ректора НМУ у встановленому законодавством порядком» – тобто, до результатів анонсованих МОЗом виборів.
Коли судовий розгляд наближався до фіналу і його хід давав певні підстави для оцінки імовірного прогнозу результату, 14.08.2018 р. МОЗ раптово, без жодних пояснень, черговий раз порушуючи закон, своїм новим наказом замінило особу в.о. ректора із проректора Цехмістера на чергового наближеного до керівництва обранця. Їм виявився директор структурного підрозділа НМУ без права юридичної особи – Інститута післядипломної освіти (ІПО) професор Юрій Кучин.
Публічно виголошеною «підставою» було чергове твердження речників МОЗу про «корупцію старої команди Амосової», знов – без наведення жодних фактів, а формальною – утаємничена «службова записка Лінчевського».
Черговий раз майстер піару Супрун навіть не намагалася створити хоча б ілюзію законності своїх дій.
Юрій Кучин – давній товариш Лінчевського ще з часів початку роботи обох у Київській лікарні №17. Обидва приблизно одного віку, стажу, а головне – амбіційні, далекоглядні, з жагою про швидке збагачення за будь-яку ціну.
За іронією долі, свою блискучу адміністративну кар’єру Кучин отримав саме з рук ректора Амосової, на яку він справив враження фаховістю лікаря-анестезіолога і демонстрацією інтересу щодо нових технологій вищої медичної освіти. Останнє є доволі унікальним для успішних клініцистів.
Одразу після захисту в 2015 році докторської дисертації Кучин був призначений директором ІПО, який був реорганізований Амосовою із відповідного факультету, і отримав посаду професора. Ще через рік Вчена рада університету проголосувала за присвоєння Кучину, разом з молодими деканами, вченого звання професора.
Імовірно Кучину, попри його належність до молодого покоління, імпонував титул «академіка». Найлегшим шляхом було звернення до ГО «Академія наук вищої освіти України», в яку, на відміну від державних академій, всі бажаючі зараховуються практично автоматично.
Цікаво, чи відомо пані Супрун, що «нове обличчя» її реформаторської команди, попри публічну зневагу, насправді, розділяє погляди і цінності поколінь освітян родом з СРСР?
Корона на голові Кучина виросла дуже швидко. Разом з адміністративною владою з’явилися зверхність і хамство до колег, безпринципність і прагнення до ще більшої влади і доступу до грошових потоків.
Влітку цього року в наше розпорядження потрапила, імовірно, перша «спроба пера» Кучина на ниві створення підробок наказів по НМУ. До речі, цей «наказ» наш герой чомусь не використав, оформивши офіційну відпустку. Злякався?
Згодом Кучин поставить виготовлення сфальшованих наказів на потік.
Посада директора ІПО відкрила двері до масової організації курсів післядипломного навчання і заробляння грошей від фармацевтичних фірм «у темну» на рекламі курсантам певних препаратів під брендом НМУ.
«Ціну» начебто незаангажованого освітнього курсу лише для однієї фармкомпаніі і формат отримання грошей через ФОП ми можемо побачити в цікавому листі, який до нас потрапив
Цей факт побудив адміністрацію НМУ провести влітку 2018 р комісійну перевірку надання платних освітніх послуг на всіх підпорядкованих ІПО кафедрах за період 2017-18 рр.
Результати виявили нанесення збитків університету внаслідок перевитрат бюджетних коштів на фінансування непроведених викладачами ІПО курсів тематичного удосконалення у сумі 1 млн 780 тис. Крім того, директором ІПО Кучиним систематично проводилися на базі НМУ фіктивні платні курси підвищення кваліфікації лікарів без відповідних наказів по НМУ без укладання договорів зі слухачами і навіть без заяв слухачів, які, тим не менш, отримували офіційні посвідчення від університету про «навчання», що зафіксовано їхніми підписами у журналах.
Відповідне повідомлення про вчинення дій, що містять ознаки злочину надане в ГПУ.
Ще більш шокуючими стали події 14 серпня 2018 року, коли дорогу новопризначеному МОЗом «в.о. ректора» Кучину до ректорського кабінету в адміністративній будівлі проклали викликані їм «на допомогу» поліціянти Шевченківського райвідділку, більшість – без ідентифікації. Вони застосували силу до студентських активістів, що зібралися в приміщенні ректорату виказати «в.о.» свою недовіру. Постраждалим надали допомогу лікарі «Швидкої»
Сам Кучин на камеру назвав такі свої дії як «ефективні».
Студенти викликали поліцію по 102 і написали заяви про тілесні ушкодження. Ці заяви залишилися без розгляду, оскільки замовне свавілля вчинили колеги приїхавши на виклик поліціантів по Шевченківському районному відділку. Коло замкнулося.
Академічна спільнота НМУ не вибачила Кучину такої зухвалості і аморальності. За зверненням Студентського парламенту переважною більшістю голосів членів Вченої ради на її засіданні 30 серпня 2018 р. за участі Голови наглядової ради Юрія Щербака під час таємного голосування директору ІПО в.о. ректора Кучину була висловлена недовіра:
Це стало підставою для його звільнення з посади директора, що здійснив своїм наказом перший проректор Цехмістер. Цехмістер 5 вересня 2018 р., за ухвалою Київського окружного адміністративного суду, повернувся до виконання обов’язків ректора НМУ. Судова ухвала була винесена за позовом 5 проректорів, в т.ч. Цехмістера, до МОЗу про скасування наказу про призначення в.о. ректора Кучина, як протиправного, оскільки, згідно з частиною 4 статті 42 ЗУ «Про вищу освіту», єдиним випадком, коли засновник та орган управління може призначати в.о. ректора, є утворення нового закладу вищої освіти.
В історію про рейдерство НМУ ввійшов ще один цікавий документ. Це наказ «в.о. ректора Кучина», яким він скасував наказ по НМУ від 18 червня 2018 року за підписом Цехмістера, оформлений на підставі двох колегіальних рішень. Першим було голосування конференції трудового колективу про обрання екс-ректора – професора кафедри внутрішньої медицини Амосової членом Вченої ради, а другим – таємне голосування Вченої ради про обрання Амосової головою. Так призначений всупереч Закону України «Про вищу освіту» Кучин своїм підписом відмінив рішення двох вищих колегіальних органів управління НМУ.
05.09.2018, підписавши ознайомлення з наказом про звільнення, Кучин покинув НМУ, прихопивши з собою печатку, яку повернув лише наступного дня, коли прийшов особисто отримати під підпис трудову книжку.
Викрадення печатки було потрібно для вчинення подальших шахрайських вчинків.
7 вересня в канцелярію НМУ електронною поштою з адреси Кучина надійшли підписані ним сфальшовані «накази» по університету з датами 3 і 4 вересня і неіснуючими номерами реєстрації, які не були зареєстровані в журналі і відсутні в канцелярії НМУ.
«Наказ №1-з» від 3 вересня був про «звільнення» Я.В. Цехмістера з посади першого проректора з зазначенням незаконної підстави і без попереднього отримання від нього пояснення, що є грубим порушенням процедури звільнення. Цікаво, що в наявному в канцелярії наказі від 5 вересня з «нормальним» номером реєстрації за підписом Кучина, з яким Ярослав Цехмістер був ознайомлений, «в.о. ректора» суттєво обмежив делеговані повноваження «першого проректора Я.В. Цехмістера», разом із повноваженнями іншого проректора – Олександра Никитюка. В результаті Кучин перебрав всі повноваження господарсько-фінансового характеру на себе.
Навіщо було відбирати повноваження у звільненого за два дні до того конкретного проректора з позначеним прізвищем? Але Кучина і його патронів жодним чином не турбувала штучність приводів і грубість порушень закону.
Своїм другим сфальсифікованим «Наказом №2-3» від 4 вересня в.о. ректора Кучин виключив з ЄДР інформацію про Цехмістера як підписанта від НМУ, і використав викрадену печатку університету для оформлення відповідного паперового листа до розпорядників реєстру. Зважаючи на відверту підробку «наказів №1-з та № 2-з», НМУ подав до Національної поліції заяву про злочин.
10.09.18р. за результатами виявлених комісією НМУ фінансових порушень в наданні платних послуг в ІПО, був підписаний наказ по НМУ про звільнення з посади проректора з лікувальної роботи і післядипломної освіти Олександра Науменка, який відповідав за організацію проведення післядипломного навчання в університету за своїми посадовими обов’язками.
Одразу після цього 10 вересня з’явився унікальний наказ МОЗ від 07.09.18р., яким МОЗ в особі в.о. міністра У.Супрун «визнає (!) виконання обов’язків ректора НМУ Науменком О.М., відповідно до наказу НМУ від 05.09.18р. № 3-з «Про призначення виконуючого обов’язки ректора НМУ ім. О.О.Богомольця». Останній «наказ по НМУ був відсутній в університеті і, судячи з його номеру, вочевидь, також був написаний Кучиним «заднім числом». При цьому Кучин «забув» надіслати до НМУ цей «наказ», разом із двома першими, своїм електронним листом від 7 вересня.
Отже, не державний секретар, який підписує всі кадрові накази, а особисто в.о. міністра, визнала (!) наказ виконуючого обов’язки ректора про призначення ним виконуючого обов’язки ректора іншої особи (!!!). І це – за відсутності подібних повноважень у «повноцінного» ректора НМУ, згідно з ЗУ «Про вищу освіту» і Статутом НМУ.
Таким унікальним за зухвалістю шляхом команда МОЗ вирішила обійти ухвалу Окружного адмінсуду м. Києва від 05.09.18р., яка заборонила МОЗу призначати в.о. ректора.
Окремої уваги гідні кар’єра і здобутки Олександра Науменка.
Особливі здібності молодого асистента без наукового ступеня однієї з найпрестижніших кафедр НМУ – ЛОР вгледів ректор Євген Гончарук, який в 1995 році надав йому додаткові обов’язки технічного працівника в приймальній комісії. В цій найкорупціогенній сфері Науменко знайшов справжній сенс свого життя і дуже швидко зробив блискучу кар’єру, ставши відповідальним секретарем і правою рукою голови комісії – ректора. Виконуючи конфіденційні доручення, молодий викладач фіксував компромат і одночасно, отримавши власних клієнтів, став набивати свої кишені.
Вже через 4 роки син сільського агронома придбав дві квартири в Києві загальною площею 150 кв. м.
У 2003 р. новий ректор Віталій Москаленко не тільки залишив Науменка відповідальним секретарем приймальної комісії, а ще і наділив його обов‘язками свого помічника з переводу і поновлення студентів. Потенційна прибутковість одного такого переводу оцінювалася 3-4 значними числами в у.о. Не дивно, що в 2004 – 2008 рр. власність Науменка поповнилася ще двома квартирами в Києві на загальну площу ще 240 кв. м. Згодом з’явилися гараж і два паркомісця в новобудовах, ще 215 кв. м нежитлових приміщень, заміський будинок майже на 200 кв. м, три земельні ділянки під Києвом і напередодні майдану – дві люксові автівки преміум-класу. І все це було придбано холостяком на одну зарплату викладача!
Тепер Науменку став потрібний статус. В 2013 р. він отримав посаду проректора, на якій зустрів нову ректорку Амосову.
Чесноти цього нового соратника Супрун яскраво характеризує аудіо файл 2014 р. в мережі із засудженням Майдану і характеристикою його активістів як «банды безмозглых и пьяных идиотов».
Після того, як Амосова відібрала у НАУМЕНКА його «годувальницю» з прийому, переведення і поновлення студентів, він звернувся до команди Супрун, яка і наділила цього хабарника і корупціонера владою над усім НМУ.
Повертаємося до хронології рейдерського захоплення.
11.09.2018 окружний адмінсуд м. Києва надав роз’яснення своєї ухвали від 05.09.2018 з визначенням, що заборона МОЗ України вчиняти будь-які інші дії щодо покладення обов’язків ректора НМУ ім. О.О. Богомольця на будь-яку особу, крім випадків, визначених положеннями Закону України «Про вищу освіту», включає в себе заборону щодо наділення повноваженнями виконуючого обов’язки ректора НМУ ім. О.О. Богомольця будь-яким способом, зокрема, й у такий спосіб як «визнання виконання обов’язків ректора НМУ» ім. О.О. Богомольця.
Але вже 14 вересня 2018 р. слідчий з 30 поліціантами Шевченківського відділку поліції із засобами спец. захисту (!) вдерлися до будівлі ректорату і заблокували всі двері під приводом «слідчих дій». Підставою послугувала внесена до ЄРДР 13 вересня заява Науменка про недопущення його, як «в.о. ректора», до робочого місця. Однак, жодних документів, які б надавали право поліції виконувати такі «слідчі дії» в рамках впровадження, адміністрації НМУ надано не було. Реальна суть «дій» заключалась в забезпеченні доступу до кабінету ректора незаконно призначеного Супрун «в.о. ректора Науменка», попри судову ухвалу і її роз’яснення судом, з декількома приспішниками – Кучиним, Говсєєвим і Павловським. Портрети останніх двох персонажів будуть надані далі.
Це було повним і цинічним беззаконням не тільки за наявності судової заборони МОЗу призначати будь-якого в.о. ректора, але і внаслідок звільнення НАУМЕНКА з посади проректора.
«Слідчі дії» працівників поліції включали залучення слюсаря, який в їхній присутності (!) замінив замки в дверях до кабінету ректора, канцелярії, відділу кадрів, планово-економічного відділу, тендерного комітету і бухгалтерії.
На час «огляду» всіх працівників ректорату змусили покинути будівлю ректорату.
В деяких кабінетах «огляд» переріс в «обшук» задля знаходження і вилучення якихось документів.
Після закінчення «слідчих дій» невідомі люди характерної зовнішності викинули офіційну охорону НМУ із будівлі ректорату і зачинилися в ній. Як виявилося, на невизначено довгий час.
Вдумайтеся: Не тітушки, а Національна поліція взяла участь в злочині – рейдерському захопленні адмінбудівлі НМУ незаконно призначеним в.о. міністра Супрун «в.о. ректора».
Викинуті поліцією з робочих місць проректори і керівники адміністративних підрозділів провели в приміщенні учбового корпусу позачергове засідання ректорату під головуванням законного в.о. ректора Цехмістера. Кваліфікувавши те, що сталося, як силове захоплення адмінбудівлі, члени ректорату прийняли рішення про передислокацію структурних підрозділів в учбові корпуси кампусу. На підставі відповідного наказу по НМУ з 17 вересня всі проректори і керівники підрозділів, разом із своїми працівниками, продовжили роботу на тимчасових місцях, забравши з собою печатку і оригінал Статуту НМУ і журнали реєстрації.
20 вересня 2018 р. за рішенням суду Амосова була відновлена на посаді ректора з дати свого звільнення – 17 квітня. Хоча, згідно з формулюванням колегії судей і відповідно Кодексу законів про працю, рішення про відновлення було обов’язковим для негайного виконання, в.о. міністра Супрун його публічно не визнала, оголосивши «сумнівним» що стало черговим порушенням нею закону. Імовірно, саме за розпорядженням керівництва МОЗу 21 вересня, в присутності поліції Амосовій разом із проректорами і всіма керівниками підрозділів не був наданий доступ до стаціонарних робочих місць в будівлі ректорату, про що вони оформили відповідну заяву до Шевченківського відділку поліції.
Одночасно Науменко, отримавши карт-бланш від МОЗу, грубо порушуючи закон своїми псевдо-наказами, звільнив «за відсутність на робочому місці» всіх проректорів і керівників адміністративних підрозділів – всього 13 осіб. Їхні трудові книжки попри закон були висланні поштою. Щодо деканів, то на них були підписані «накази» про відсторонення з призначенням «виконуючими обов’язків», інших осіб.
Це було зроблено задля залякування колективу, щоб змусити рядових працівників канцелярії, бухгалтерії і інших відділів, які отримували численні телефонні дзвінки з погрозами, повернутися до адмінбудівлі під владу Науменка.
Паралельно «в.о. ректора» поповнив свою команду, призначивши «нових» в.о. – всіх проректорів, начальника відділу кадрів і головного бухгалтера.
Попри незаконність «в.о. Науменка» і його «в.о. головного бухгалтера», згідно інформації наших джерел, під тиском керівництва МОЗу і Мінюсту, Держказначейство відмовило ректору Амосовій з повноваженнями, підтвердженими внесенням прізвища в ЄДР, прийняти до оплати платіжні документи, включно з нарахуванням заробітної плати за її підписом. Натомість, 17 млн грн. з рахунку НМУ були виплачені за документами, оформленими Науменком, за відсутності його, як підписанта, в ЄДР.
Зіткнувшись з таким нечуваним ігноруванням судових рішень, після чергового звернення проректорів – позивачів, Окружний адмінсуд 1 жовтня 2018 р. своєю ухвалою зупинив дію наказу МОЗ за підписом Супрун від 7 вересня про «визнання в.о. ректора Науменка».
Вранці 2 жовтня речники МОЗу оголосили про повторне звільнення ректора Амосової наказом від 1 жовтня 2018 р. на підставі утаємничених «службових записок» співробітників Міністерства. Як виявилося, однією з цих підстав було підписання нею наказу по НМУ про повернення до роботи 20.09.2018 згідно рішення суду, а друга була калькою такої при першому звільненні.
Наказ МОЗ про повторне звільнення Амосової не містив визначення особи в.о. ректора. Вочевидь, керівництво МОЗу продовжує «визнавати» сфальшований наказ «в.о. Кучіна», який був відсутній в канцелярії НМУ до захоплення ректорату 14 вересня., і, нібито, розширював повноваження проректора з лікувальної роботи Науменка – на додаткове виконання ректорських обов’язків.
Наділений Супрун ректорською владою, 5.10.2018 Науменко зі своїми поплічниками втретє використав поліціантів до заведення в учбові корпуси найманців «своєї» охоронної фірми. Працівники державної служби охорони і ті тушки заповнили територію кампусу. Метою цього дійства було фізичне недопущення до робочих місць незаконно звільнених проректорів і керівників підрозділів з демонстрацією колективу «величі» МОЗівських хазяїв і «ціни» університетського самоврядування.
«РЕФОРМАТОРИ» НМУ І ЇХНІ ПОПЛІЧНИКИ: СТАРІ І НОВІ ОБЛИЧЧЯ
З самого початку кар‘єри Кучина на посаді в.о. ректора його постійним супутником став до того часу маловідомий в НМУ доцент – сумісник нової кафедри акушерства і гінекології ІПО Дмитро Говсєєв, визнаний в київських акушерських колах як впливовий заступник головного лікаря престижного пологового будинку №5 із найвищими розцінками в Києві.
Нас зацікавило, чому акушер-гінеколог з великою практикою почав витрачати свій дороговартісний час на «наради» Кучина з Науменком в порожній будівлі ректорату.
Звернення за пошуком інформації про Говсєєва до «гуглу» виявило друге обличчя аса кесаревих розтинів і улесливого начмеда – обличчя ключової фігури в другому поспіль рейдерському захопленні.
Перша історія розпочалася в кінці січня минулого, 2017, року, коли до кабінету мажоритарного власника і ректора приватного медичного вишу під гучною назвою «Міжнародна академія екології і медицини (МАЕМ)» Михайла Салюти прийшов скромний заступник головного лікаря пологового будинку №5 з економічних питань Володимир Титикало в супроводі декількох чоловіків характерної зовнішності. Очільник Титикало, головний лікар цього медичного закладу, був партнером Салюти в МАЕМі за запрошенням останнього, однак активності щодо розвитку бізнесу раніше не виявляв. Тому Титикало був для ректора МАЕМ людиною не чужою.
Зі слів Салюти журналістам, розмова виявилася неочікуваною: Володимир Титикало почав залякувати його і доньку, яка працювала разом з батьком в адміністрації МАЕМ, ув‘язненням за кримінальним впровадженням, якщо той терміново не оформить відмову від більшої частини своїх корпоративних прав і не складе повноваження ректора.
Тиск і погрози змусили ректора виконати умови рейдерів і підписати підготовлені ними папери. Але гроші по «договору куплі-продажу» до Салюти не надійшли (ukroress.info).
Тимчасовою фігурою на посаді в.о. ректора Академії за підробленими документами стала лікарка акушер-гінеколог того самого пологового будинку № 5 Ірина Дорошенко. Вона виготовила печатку і відкрила банківський рахунок, на який потекли гроші від студентів, в т.ч. іноземних, і за допомогою «чорного нотаріуса» внесла себе в ЄДР «заднім числом». Одразу Дорошенко підписала договір про охорону МАЕМ з Державною службою охорони. Охоронці миттєво перекрили доступ Салюті і працівникам його адміністрації, разом із їхніми адвокатами і викликаними на допомогу журналістами.
Так працівники Державної служби охорони стали співучасниками рейдерства (ua1.com.ua,verhovenstvo.com)
Салюта звернувся за захистом до начальника департаменту поліції охорони України, але – марно.
До протидії рейдерам долучився відомий правозахисник Едуард Багиров, керівник ГО «Міжнародна ліга захисту прав громадян України», який публічно обвинуватив керівництво Державної служби охорони в співпраці з рейдерами (http://www.ukrpress.info/2017/02/22/lutsenko-syitnika-i-gritsaka-prizvali-vzyat-delo-o-zahvate-maem-na-lichnyiy-kontrol/).
Але наслідки викритих Багіровим шахрайських дій рейдерської команди з ЄДР через декількох «чорних нотаріусів», незважаючи на долучення до справи міністерства юстиції, відмінити не вдалося.
Подробиці «віджиму» МАЕМ відомі із матеріалів прес-конференції Багірова (https://blogs.korrespondent.net/blog/events/3855853/,
https://antikor.com.ua/articles/200263-kak_regionaly_postavili_sebe_na_sluhbu_postmajdannyh_rukovoditelej).
Але ані супротив адміністрації, ані авторитетні правники, ані суспільний резонанс не допомогли.
Переходимо до бенефіціара «операціі», прізвище якого не фігурує в матеріалах про рейдерство. Титикало і Дорошенко швидко зникли з публічного простору, «натягнувши» на себе весь негатив, як було заплановано. Після цього на сцені з’явився їхній колега по пологовому будинку №5 Дмитро Говсєєв. Протягом багатьох років спільної роботи він успішно займався різного роду схемами разом з керуючим економічними питаннями цього лікувального закладу Володимиром Титикало.
Коли брудна справа була виконана, незаплямований доктор мед. наук Говсєєв заступив ректором і головою Вченої ради МАЕМ пожинати плоди захоплення і розвивати новий освітній бізнес.
Але не так сталося, як гадалося.
Спочатку навесні 2018 р. виник гучний скандал із затримкою правоохоронцями проректора з 3000 доларів. Його швидко погасили.
Однак, влітку 2018 р. за результатами позапланової перевірки комісією МОН ліцензія на проведення освітньої діяльності МАЕМ була анульована. Офіційними причинами стали не виконання вимог попередньої комісії МОН в 2016 р. і недоцільність продовження підготовки лікарів-спеціалістів, на здійснення якої МАЕМ був проліцензований, коли всі українські медвиші вже перейшли на підготовку «магістрів».
Але справжньою причиною, за даними джерел, була тіньова надприбутковість бізнесу Говсєєва. Кількість студентів, що навчалися (500, із яких не менше чверті – іноземці) в декілька разів перевищувала обсяг ліцензії ( inform-ua.info)
Тепер Говсєєв, маючи досвід тіньового керівника рейдерського захоплення, матеріальні можливості і досвідчену команду, в т.ч. економіста і адвоката із тісними зв‘язками з поліцією і нотаріусами, долучився цими ресурсами до близької по дизайну «операції» в НМУ. На цей раз – під захистом МОЗ.
Адвокатський супровід «нової адміністрації» НМУ забезпечує Роман Титикало,
власник і керівник адвокатського бюро його імені і рідний брат партнера Говсєєва по рейдерству МАЕМ, «спеціаліста з економічних питань» Володимира Титикало. На недавній прес-конференції, присвяченій «боротьбі нової команди НМУ із старою», Роман Титикало, під наглядом пана Говсєєва в залі, відстоював «легітимність» в.о. ректора Кучина і підписаних ним одіозних наказів.
До речі, до кола бізнес-інтересів братів Титикало, крім майна закладів медичної освіти, входить земельна ділянка Національного наукового центру радіаційної медицини Національної академії медичних наук України, в якому декілька років тому вони плідно працювали разом. Зараз Роман судиться з Центром за право використання його землі на підставі дивного договору науково-медичного закладу з фіктивною фірмою, яку пов’язують з братами Титикало. Цей наданий в суд договір, імовірно, існує в одному екземплярі, оскільки в Центрі його побачили вперше (http://www.mykyivregion.com.ua). Джерела називають також прізвище відомого в Києві забудовника, який з нетерпінням чекає на рішення суду.
Роман Титикало дуже цікавиться і землею громади Київщини (http://www.politics-us.com), отримавши доступ до неї як депутат Київської обласної ради від «Самопомочі». До речі, в раді випускник університету МВС України відповідає за взаємодію з правоохоронними органами і боротьбу з корупцією і додатково бореться проти рейдерства як голова ГО «Союз захисту прав підприємців».
Зв‘язки Романа Титикало ведуть і до Верховноі ради, де він, зокрема, є офіційним помічником народної депутатки від «Самопомочі» Ірини Сисоєнко.
За нашою інформацією, заступниця голови комітету з охорони здоров‘я пані Сисоєнко є постійним учасником МОЗівських нарад у вузькому колі, присвячених запобіганню повернення Амосової на посаду ректора за будь-яку ціну, включно з реорганізацією НМУ шляхом зливання з іншими вишами і іншими підпорядкованими МОЗу установами. Будь-якими, навіть Національним музеєм історії медицини. Заготовлений командою в.о. міністра Супрун з дивним «обгрунтуванням ефективності» текст відповідного «Розпорядження Кабінету міністрів України» за підписом Гройсмана нещодавно потрапив до зацікавлених осіб і викликав гучний скандал, який змусив авторів ідеї взяти паузу.
Відкривши сайт ВР із списком помічників пані Сисоєнко впадає в око ще одне знайоме прізвище. Це доцент кафедри ортодонтії НМУ Ірина Скрипник
член дуже відомої в університеті впливової родини професорів і доцентів стоматологів-офтальмологів. Голова сім’ї, який нещодавно відсвяткував 78-річчя, десятки років поспіль працював в НМУ одночасно на трьох адміністративних посадах – директора університетського стоматологічного центру, декана стоматологічного факультету і завідувача престижної кафедри.
Але після імплементації закону України «Про вищу освіту», з 2015 року, медичний центр і факультет отримали нових молодих керівників. Адміністрація НМУ, за рішеннями Вченої ради, вклала великі ресурси в ремонти і переоснащення лікувально-діагностичної бази. Обрані за конкурсом професори – директор Андрій Копчак і декан Наталя Біденко – організували жорсткий контроль над тим, щоб гроші від медичних послуг отримував університет, а закуплені сучасні витратні лікувальні матеріали для забезпечення навчального процесу надходили до студентів, а не до кишень певного кола викладачів.
Навіть за наявності численних приватних стоматологічних бізнесів, змиритися із обмеженням заробітків за «основним» місцем роботи було важко. З появою «в.о. ректора» Кучина і Науменка з’явився шанс щонайменше повернутися до користування ресурсами університету для приватної практики, а як максимум – «повернути в родину» керівництво факультетом і Стоматологічним центром, в якому на 240 стоматологічних установках працюють більше 450 лікарів, медичних сестер і молодших медичних працівників.
На посаду директора центру «родина» делегувала Ірину Скрипник. Її свекор – зав. кафедрою з задоволенням погодився на агітацію за Кучина і Науменка і додаткові обов‘язки декана, навіть віртуального, а сестра взялася керувати університетською наукою на посаді в.о. проректора.
Вочевидь, інтереси пані Ірини не чужі також її впливовій патронесі- народному депутату Сисоєнко.
Але спочатку місця в адміністрації стоматологічного центру і факультету, обіцяні прихильникам «нових в.о. ректора», треба звільнити. І Науменко, разом з «в.о. проректора по перспективному розвитку», який тільки-но зняв міліцейські погони, взялися до тиску і залякування Копчака і його команди, включно з бухгалтерами і економістами, погрожуючи відкриттям кримінальних впроваджень, якщо ті не підуть з роботи «за власним бажанням».
Серед поодиноких співробітників НМУ, які взяли активну участь в операції по його захопленню, цікавим і недооціненим персонажем є 29- річний Сергій Павловський
із річним стажем роботи на скромній посаді асистента однієї із кафедр внутрішніх хвороб. Як і нинішній «в.о. ректора» Науменко, молодий лікар, починаючи із студентських років, поставив за мету зробити саме адміністративну кар‘єру.
Перед Майданом Сергій вступив в партію регіонів, про що з гордістю писав в своїй автобіографії того періоду, яка принаймні, зберігалася в його особистій справі до недавнього часу. Про актуальні життєві позиції і політичні уподобання говорять пости в соціальних мережах,
а про професійні – практика лікаря-гомеопата і продаж призначених ним пігулок у власній приватній клініці.
Такий-собі антигерой публікацій пані Супрун.
Внесок молодого Павловського в «спільну справу» не вичерпується послугами водія Кучина на волонтерських засадах. Насправді це залучення потужних ресурсів його батька, екс-начальника управління ДАІ Києва і заступника начальника управління ДАІ цілої України часів Кучми-Януковича.
Саме Анатолій Павловський,
за інформацією наших джерел, забезпечує поліцейську «кришу» і безпосередній супровід поліціантами силових операцій, а також потужну охорону захопленої адмінбудівлі.
Батько-спонсор, разом з тещею-колишнім юристом МОЗу – постійні учасники «нарад» Кучина-Науменка в ректораті.
Імовірно, що саме Павловський – старший допомагає рейдерській команді і кадрами своїх колишніх підлеглих, завдяки чому лави нової адміністрації НМУ поповнюють екзотичні персонажі.
Новий «в.о.проректора з науково-педагогічної роботи і перспективного розвитку» екс-міліціонер підполковник Віктор Поливач не мав жодного відношення ані до науки, ані до викладання. Він увійшов в історію Революції Гідності як начальник Оболонського управління ДАІ МВС в м. Києві, який, зокрема, особисто блокував автівки активістів, в т.ч. народних депутатів. Цей епізод діяльності підполковника міліції відображений на відео в матеріалі відомого депутата Володимира Ар’єва, датованого серединою лютого 2014 р.
Обійшовши дивним чином люстрацію, пан Поливач закінчив службу влітку 2018 р на посаді цілого заступника начальника управління поліції охорони Київської області…
Тепер міліціонер, який боровся проти майданівців, є найближчим соратником «в.о.» Кучина-Науменка На фасаді будівлі, де знаходиться його службовий кабінет, висить меморіальна дошка студенту-учаснику революції гідності Володимиру Юричку, який зі зброєю в руках загинув влітку 2014 р. в Луганскій області….
Ще два екс-міліціонери, підлеглі Поливача, змінилися протягом місяця на посаді в.о. начальника відділу кадрів НМУ. Університетська спільнота не встигає запам‘ятати прізвища.
Поки що з родиною Павловських «в.о. ректор» розрахувався псевдо-наказом про призначення сина «в.о. декана» і надання йому в користування кабінет одного з проректорів поруч із приймальною ректора. Але, імовірно, нагорода за служіння попереду.
В одному із перших своїх незаконних наказів «в.о. ректора Науменко» призначив «в.о. головного бухгалтера НМУ» колишнього касира Ганну Федоренко із освітою 8 класів. Прийшовши видавати гроші співробітникам в захоплений ректорат, вона отримала унікальний кар’єрний ліфт, і разом з самим Науменком була офіційно визнана відповідальною за фінансову діяльність університету керівництвом МОЗу в документах, надісланих міністерством до Державного казначейства.
До керівництва планово-фінансовим відділом НМУ повернулася з минулого Людмила Коновалова. Саме її підписи стоять на документах- доказах в кримінальній справі про 20 млн грн, які зникли в процесі будівництва гуртожитку-фантому НМУ №8 в період ректорства Москаленка.
На жаль, довга історія боротьби за владу в НМУ далека від завершення.
ЩО САМЕ ВОНА ПРОДЕМОНСТРУВАЛА НА СЬОГОДНІ?
Вище керівництво МОЗ зухвало системно порушує закон України «Про вищу освіту», позбавляючи найвідоміший медичний університет в країні права на автономію і самоврядність і вводячи диктаторське управління ним через наближених осіб.
Для реалізації цієї мети міністерство зухвало порушувало трудове законодавство, публічно не визнавало судових рішень і не гребувало бути залученим в кримінальні дії з підробкою документів і забезпеченням незаконно призначеним особам адміністрації права розпоряджатися бюджетом НМУ.
Дії керівництва МОЗ щодо найуспішнішого в галузі університету не тільки призводять до суттєвих іміджевих втрат, але і відкидають заклад, який успішно розвивався, на декілька років назад.
Найвище керівництво МОЗу несе безпосередню відповідальність за злочинні і аморальні дії своїх призначенців-маріонеток на посаді «в.о.ректора», зокрема:
- за три поспіль силові захоплення адміністративних і навчальних будівель з залученням Національноі поліції, в т. ч. спецпідрозділів із спецзасобами, і Державної поліції охорони, в ході яких фізично постраждали студентські активісти;
- за незаконне масове звільнення всіх проректорів і керівників структурних підрозділів – всього 14 осіб. Подібне в історії НМУ відбувалося лише за часів терору радянською владою в 30-ті роки 20 сторіччя;
- за погрози і масове приниження деканів, багатьох працівників адміністративних підрозділів та інших співробітників.
Історія НМУ є однією із багатьох подібних, які, на жаль, відбуваються зараз в нашій державі.
Загибель героїв – ідеалістів на Майдані надала нечувано повноту влади багатьом, які скористалися її плодами і стали масово застосовувати підміну понять задля наживи.
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today
