До студії «Журналіста» завітав політичний діяч, тричі Генеральний прокурор України, Державний радник юстиції 1 класу, Голова Союзу юристів України, віцепрезидент Міжнародного фонду юристів України, член Вищої ради юстиції України Святослав Піскун.
– Як ви оцінюєте загалом роботу Генпрокуратури і що потрібно зробити, аби генпрокурор не був представником політичних партій?
– Щоб оцінити взагалі роботу Генеральної прокуратури, треба оцінювати роботу всієї системи, а також роботу Генерального прокурора. Треба зауважити, що те, що відбувалося при президентові Порошенкові, я б сказав, що це, на мій погляд, була деградація органів прокуратури. Тому що були прийняті закони, які протирічили функціонуванню органу прокуратури як самостійного, незалежного, незаангажованого і вільного від політичного тиску. Наприклад, це стосується змін до законодавства, відповідно до якого вирішувати долю прокурора має не генеральний прокурор, який відповідає за стан роботи прокуратури, за координацію правоохоронної діяльності, несе нагляд за дотриманням законів в державі, а призначають і звільняють з роботи якісь ради, союзи, невідомого кого, і невідомо, за якими критеріями оцінюється робота прокурора чи оцінюється робота кандидата на посаду прокурора. По-друге, на чолі органів прокуратури ставилися люди, виходячи з політичних уподобань. Наприклад, Юрій Луценко. Він не був юристом, він мав досвід роботи у Міністерстві внутрішніх справ, а також досвід перебування у колонії. Це життєвий досвід, але він абсолютно антагоністичний. Як цей досвід повинен був позитивно вплинути на роботу Генерального прокурора? Я не розумію, хоча з Юрієм Віталійовичем у нас нормальні відносини. І винуватий не Луценко, який пішов на посаду Генерального прокурора, а Порошенко, котрий його туди просто впер. Питання: навіщо це було робити? Навіщо змушувати парламент приймати рішення, які протирічили закону, змінювати закон під конкретну особу? Серед сорокамільйонного населення не можна було знайти одного незаангажованого юриста, який коли-небудь працював в органах прокуратури? Можна було. Але президент показав усьому світові і собі, що як я хочу, так я і роблю. Він продовжує це робити, і правильно робить, що він показує цій владі, що вонии нікчеми.
– Як ви оцінюєте реформу прокуратури, яка розпочалася у 2019 році?
19 вересня 2019 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури». На час ухвалення цього закону Генеральним прокурором України був Руслан Рябошапка, який пропрацював на цій посаді з 29 серпня 2019 року по 5 березня 2020 року.
– Сьогодні десь 80% прокурорів, які працюють в органах прокуратури, це люди які були призначені за часів Порошенка, його людьми. Ці люди дослухаються до його думки, думки його однопартійців, колег депутатів, з якими він працює. І сподіватися на зрушення, з того, що було за останні 6-7 років, мені здається, немає сенсу. Була чистка прокуратури і зміни до законодавства, які протирічать нормам Конституції, здорового глузду та Європейської конвенції з прав людини, норам закону про прокуратуру. Відбулося відсторонення Генпрокурора Рябошапки від норм законів, які існують в Україні, що призвело до того, що з органів прокуратури знову були звільнені люди, призначені Луценком, Шокіним та іншими з команди Порошенка, котрі вже за цей час чомусь навчилися після люстрації, коли взагалі повиганяли професіоналів. Тепер і цих звільнили. Найсмішніше, що звільнили тих, хто був бідним і працював. Залишилися ті, хто непогано «заробляє» на прокурорських посадах. Шкода, що цього не зрозумів Зеленський, Офіс президента. Ті, кого звільнили, чесні, порядні, влаштуються в компанії, будуть займатися приватною практикою, здадуть на адвокатське свідоцтво, вони не пропадуть, а держава пропаде.
Якщо ми говоримо про конкретний орган прокуратуру, то це не найголовніший в державі орган, проте і не другорядний. Згідно з Декларацією про державний суверенітет України, 30-річчя якої ми відзначали 16 липня цього року, орган прокуратури є самостійним конституційним органом, який відповідає за боротьбу зі злочинністю у державі, координує діяльність інших правоохоронних органів, несе вищі наглядові функції за дотриманням законів у державі. Що тут поганого? І так була виписана Конституція. Але під тиском олігархів, які практично розікрали Україну, прокуратура стала непотрібною, бо раптом когось ще посадять, бо один олігарх замовить іншого. Сама по собі вона нікого не посадить, але раптом один олігарх замовить іншого, і почне за це платити, і раптом все ж посадять. Навіщо це потрібно? Тому вирішили прокуратуру ліквідувати, але не повністю, бо перед європейською та американською спільнотою якось це не гарно, тому треба робити це м’яко, наприклад, потроху урізати її права, забирати конституційні обов’язки, чи вивести її до судової гілки влади, або прирівняти до органів адвокатури. Чому б і ні? А потім ми кажемо: розкривається 30% злочинів, зареєстровано 5 мільйонів злочинів, ріки пересихають, залізниця «здохла», промисловість «здохла». А що ви хочете? Ви ж прибрали у професіоналів можливість захищати державу.
– Дайте, будь ласка, правову оцінку новому закону про вибори. На Вашу думку, чи на часі він саме зараз?
Як відомо, 25 жовтня 2020 року в Україні відбудуться чергові місцеві вибори. 16 липня 2020 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення виборчого законодавства». За 100 днів до виборів у парламенті оновили Виборчий кодекс.
– Там багато дурості. Не треба дивуватися тому, що приймає ця Верховна Рада. Вона стільки дурості прийняла, що цей закон про вибори у порівнянні з тими порушеннями Конституції, які вони приймають протягом року, це дрібниця, на яку навіть не хочеться звертати увагу. Ви хочете мені зараз сказати, що це буде стосуватися долі 40 мільйоні громадян. Їм начхати на 40 мільйонів населення. Їм треба, по-перше, заробити, по-друге, втриматися у політиці якомога більше, а, по-третє, треба шукати, куди тікати у разі шухеру. От щодо втечі, то COVID серйозно перебив плани. Нема куди тікати. Це більше бентежить нашу владу, ніж питання місцевих виборів. Не треба сподіватися, що хтось цим переймається. Будуть ходити і кричати, що «зеленим» ще треба 4 роки, щоб виправити ситуацію. І президент має ці 4 роки, а може бути і ще 5 років. Все буде залежати, як люди проголосують, довірятимуть чи не довірятимуть, але те, що вони будуть казати, що «у нас є ще 4 роки» для початку, це 100%. А нічого, що весь світ рухається в інший бік? Це не має значення. Головне втримати владу, перемогти COVID, хоча перемогти його неможливо, тому зробити так, щоб вмирали менше, ніж в інших країнах. Це важливо.
– Чи були у Вас пропозиції від чинної влади долучитись до їхньої команди, чи хоча б звертались до Вас із пропозицією поділитись досвідом?
– Ніхто зі мною жодного разу із чинної команди не зустрівся, хоча я писав президентові листи. Я звертався до пана Єрмака. Я просив його про зустріч, бо хотів з ним поговорити у тому числі і про COVID, а у час, коли Генеральним прокурором був Руслан Рябошапка, я хотів обговорити і реформу прокуратури, а також про ситуацію, яка складається у країні з правоохоронною діяльністю.
Єдина людина, яка зустрілася зі мною це Ірина Венедіктова – Генеральний прокурор. Вона запропонувала мені бути радником. Уже підписано відповідний наказ. Я погодився. Чому? Я бачу, що іде знущання з правоохоронного органу з боку людей, які просто хочуть розвалити державу. Я 30 років присвятив роботі у цих органах, фактично з 20 років, ще коли навчався на 3-му курсі університету. Тому мені здається, що наша команда Союзу юристів України підготувала необхідні зміни до кримінально-процесуального Кодексу України. Ми хочемо посили роль слідчого, прокурора і судді. Напевно Ірині Венедіктовій наші пропозиції сподобалися.
Все починається з реєстрації злочину, якщо ми говоримо про реєстрацію злочину, то це не обов’язково реєстрація заяви, як це зараз відбувається. І розслідування цієї заяви як злочину. Це неправильно. Треба робити перевірку. Я б це назвав попереднім розслідуванням. Після цього прокурор повинен затвердити ці результати попереднього розслідування, виявити склад злочину і зареєструвати це як провадження. Тоді можна буде і рішення прокурора оскаржити в суді, бо буде результат, і, найголовніше, людина буде знати, що проти неї є кримінальне провадження. Сьогодні людина роками цього не знає, а відносно неї зареєстроване кримінальне провадження, ведуться оперативно-розшукові заходи, готуються обшуки тощо. Головне – «дєло». Кого це влаштовує? Це влаштовує бізнесмена чи фопівця? Ні. Це влаштовує владу. А людина уже не думає, як заробити гроші, а думає, як відкупитися від цих обшуків. Зрозуміло, як – грошима або подачками, просьбами тощо. І люди, які, так би мовити, використовують свою владу, щоб тиснути на громадян України незаконними слідчими діями, непогано «заробляють». Тому ця система живе і процвітає. Я думав, що Зеленський її зламає. Сподівався, що Зеленському хтось розповість про це, що відбувається. Ви думаєте, нічого не змінилося? Змінилося. Стали більше вимагати, стали більше брати, корупція цвіте яскравим цвітом. Чому? Бо пішли чутки, що восени цієї влади не буде, а отже все зміниться, тому ці люди не будуть при владі, платити їм ніхто не буде. А тому, що треба робити? Нагребти. Ця нестабільність і непередбачуваність у владі корумпує державу і відлякує інвесторів. І перше, і друге погано.
Щодо реформи я тільки про заяву сказав, а що ще потрібно зробити. Треба скоротити терміни розслідування. Треба посилити роль прокурора в організації нагляду за роботою слідчого. Треба, щоб прокурор не зустрічався кожного дня зі слідчим і не вимальовували плани розслідування справи, а вкінці нікому не оголосили підозру, а через півтора року справу закрили, де, наприклад, у держави вкрали 100 мільярдів – і все. Справа закрита, відновити її ніхто не може. Треба це змінити. Далі, на мій погляд, треба посилити роль голови Верховного суду, роль Генерального прокурора, щодо перегляду тих справ, які незаконні, а за хабар набули чинності. Ніхто ж не може нічого скасувати. У нас мільйон підприємств приватизовані незаконно, і ніхто не може це змінити. Але йдеться не лише про приватизацію, але і про вбивства, зґвалтування тощо. І є важелі, якими можна поправити ситуацію. Ми написали і Ірина Венедіктова з нами погодилася. Може ми це разом будемо робити, а може і ні. Оце і є реформа. Буде скорочення штату, тому що уже не буде потрібен процесуальний керуючий, наглядовий прокурор може один наглядати за кількома сотнями справ, а процесуальний керуючий ні, тому що йому треба писати вказівки. По-друге, без прокурора справа не буде іти до суду. Йому треба підпис поставити, що він згоден. І, третє, найголовніше, він буде впливати на слідчого у дисциплінарному порядку, але ми ще посилюємо роль начальника слідчого управління, наприклад, у поліції, який сам організовує розслідування, не чекаючи прокурора. Оце реформа.
Перша реформа КПК, яка послабила роль правоохоронної системи, була прийнята за часів Януковича. Ясно, що Янукович не любив прокурорів, як і суддів. То це вже друга влада з того часу. Так можна було змінити ці норми, які спричинили деградацію системи? Можна було уже змінити? Ні, тому що усі присіли біля корита. Що знову Революція, щоб відірвати їх від корита? А ви думаєте, цього разу все буде мирно? Я думаю, що ні, враховуючи, що у нас стільки бійців пройшли через АТО, а у нас немає реабілітаційних центрів, а у них немає роботи, зарплати і «гуляє» COVID… Мені здається, що наступний Майдан буде швидким. Я думаю, що буде Майдан, можливо навесні, тому що вже зрозуміли, що попередників не саджають, гроші від них не забирають, кожен наступний так само краде. Це вже все було. Люди все бачать, особливо військові, і вони знервовані, у них після пережитого загострилося відчуття справедливості. Вони тепер не будуть чекати довгого суду.
– Оскільки Ірина Венедіктова призначила Вас своїм радником, чи є у Вас команда, яка допоможе реалізувати ті пропозиції і зміни, які Ви озвучили?
– У нас є команда, ми підписуємо меморандуми про співпрацю і взаємодопомогу, ми допомагаємо Союзу чорнобильців, волонтерам, «Зеленій планеті». У нас багато людей, просто ми не займаємося політикою. Нас питали, чому ми не створимо партію і не займаємося політикою? Нам це непотрібно. Якщо якийсь лідер запропонує, то ми допоможемо. Але ця допомога має бути адекватною тій програмі і політиці, яку буде вести лідер. Я не можу допомагати владі, якщо вони порушують Конституцію. Я вже думав відпочивати, є у мене бізнес у родині, є де жити, є за що жити, все задекларовано, напрацьовано. Але коли я побачив, що відбувається, то я не хочу, щоб стріляли в Україні, я не хочу, щоб хтось нападав на моїх дітей через те, що батько десь був при владі, і щоб казали, що це твій батько довів, що ми вимушені ходити і стріляти по вулицях. Оце погано.
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today