Фото: з відкритих джерел
Менеджер EU-Ukraine Women in Politics Аліна Ничик спеціально для «Журналіста» поспілкувалась з громадською активісткою, журналісткою та правозахисницею, народним депутатом України 8-го скликання Світланою Заліщук про існуючу проблему гендерної нерівності у світі. Говорили про можливі шляхи вирішення основних проблем гендерного змісту на рівні змін у законодавстві країни і про те, в який спосіб можна посилити позиції жінки в українському суспільстві.
Фемінність – не тавро. А жінка – не просто берегиня. Українські жінки мають повне право відчувати себе повноцінними у сучасному соціумі – з правом на індивідуальне самовираження, з правом вибору спілкуватись і взаємодіяти на рівних з чоловіками. Робота дедалі більшої кількості громадських ініціатив та соціальних проектів сьогодні спрямована на те, аби вирішити існуючу проблему гендерної нерівності у світі. Україна не стала виключенням. «Журналіст» спільно з проектом «Жінки у політиці Україна – ЄС» розпочав своє дослідження актуальної теми.
«Я почну з позитивного. Останні кілька років я бачу зростання бажання в українських жінок ставати політиками. Жіночі права стають важливою частиною порядку денного. Як депутат я особисто не відчувала якоїсь дискримінації з боку чоловіків. Але розумію: нас всього 12% (жінок – ред.) з числа депутатів у парламенті. Це свідчить про те, що в жінок набагато менше можливостей для того, щоб використати шанс стати політиком, стати депутатом і впливати на вироблення національної політики».
На думку Світлани, існує декілька основних причин такого дещо зневажливого ставлення суспільства і, зокрема, чоловіків до права жінки називатися політиком і вести відповідну діяльність.
«Перше – це історична проблема. Це весь той спадок, який ми отримали ще з Радянського Союзу. Це культурний аспект. Це звичка, коли зі школи, з дитсадочка жінки сприймають як норму, коли чоловіки усім керують. Чоловіки керують і в політиці, і в бізнесі. Здебільшого всі керівні посади займають чоловіки. І я вважаю, що ми повинні наші зусилля направляти проти цієї звички.
Другий момент, це економічна дискримінація. З моєї точки зору, вона є найпотужнішим фактором обмеження можливості жінки самореалізуватися.
Політика – це повноцінна робота. Це займає дуже багато часу і зусиль. Тому економічне посилення взагалі суспільства, та, зокрема, жінки в Україні, сприятиме тому, що вона посилюватиме свої позиції і в політиці також».
Згідно із спостереженнями Світлани, в парламенті деякі чоловіки собі дозволяють по відношенню до жінок поблажливе ставлення – вони дивляться на них зверхньо. І це, звичайно, транслюється на все суспільство.
«Я бачу в парламенті неготовність дуже багатьох парламентарів-чоловіків просувати законодавство, яке посилює права жінок. Зокрема, ми говоримо про гендерні квоти у виборчому законі.
Насправді, ми могли змінити, наприклад, виборче законодавство на місцевих виборах ще два роки тому – з повноцінними санкціями за те, що, коли партії не дотримуються цієї норми, вони не будуть зареєстровані Центральною виборчою комісією. Але на цей крок не пішли – побоялися. Норми існують, але вони не діють.
Насправді прогрес теж є. Не можна говорити, що його немає. Це і робота в напрямку посилення відповідальності за домашнє насилля, це і робота над Стамбульською конвенцією, це і політичні права. Я була одним з авторів законопроекту, який стосується фінансової зацікавленості партії збільшувати квоту жінок у своїх політичних силах. Я говорю про тих 10% додаткових грошей з бюджету країни, коли партія дотримується 30%-ої гендерної квоти, вона отримує додаткову фінансову зацікавленість. Цей закон позитивний. Але бачимо, що цього недостатньо.
Зараз на порядку денному в нас наша велика ціль на наступний рік – ухвалення нового виборчого кодексу, у тому числі, введення виборчої гендерної квоти, яка буде враховувати права жінок бути у політиці».
За словами Світлани, йдеться про справедливе розподілення місць за гендерною ознакою в кожній п’ятірці списку будь-якої політичної сили з потужними санкціями про не реєстрацію такої політичної сили, якщо вона відмовляється її дотримуватися.
Депутат переконана: жінки самі себе мають почати сприймати як потужних особистостей – здатних, здібних, гідних займати посади на національному рівні. На її думку, важливо змінювати усталені рольові моделі.
«Збільшення кількості жінок в політиці стане чудовим прикладом для нас всіх. Ми побачимо, що політика може бути іншою. Українські жінки-політики працюють ефективніше. Вони менше запізнюються, вони відвідують як засідання Верховної Ради, так і засідання комітетів, ефективніше беруть участь в інформаційних заходах.Маючи досвід і журналістський, і громадський, і політичний, можу абсолютно стверджувати, що на національному рівні у кожному місті я знаю жінок, які в багатьох сферах є потужними лідерами. Вони цілком можуть брати на себе політичну відповідальність», – підкреслила громадська активістка.
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today
