В інформаційній агенції «Журналіст» відбувся круглий стіл, присвячений темі реформи децентралізації та місцевих виборів в умовах цієї реформи. Обговорити це питання та усі складнощі, що виникають щодо цього напередодні чергових місцевих виборів до студії «Журналіста» прийшли перший вiцепрезидент ВГО «Клуб мерiв», спiвголова партії «Наш край» Олександр Мазурчак, голова «ФУНДАЦІЇ «ПРАВО І СПРАВЕДЛИВІСТЬ», державний радник юстиції 3 класу Сергій Горбатюк, директор Центру розвитку суспільства Ігор Харченко.
Як зауважив під час круглого столу Олександр Мазурчак, Реформа децентралізації в Україні стартувала у 2014-му році і передбачала комплекс змін до існуючого законодавства, основною метою якого була передача значних повноважень та бюджетів від державних органів до органів місцевого самоврядування. За різними оцінками, децентралізація вважається найуспішнішою з українських реформ.
– Дайте, будь ласка, свою експертну оцінку реформи децентралізації, яка стартувала в Україні у 2014 році? Чи потрібна була така реформа? Чи ефективно вона відбувається сьогодні?
– Це одна з найголовніших реформ, яка повинна відбутися у нашій державі. Абсолютно правильно, що вона була почата, але погано, що вона досі не завершена, і затягується сьогодні у своїй реалізації. Ця реформа мала декілька етапів. Перший – фінансова децентралізація, що супроводжувалася змінами до закону про державний бюджет. Саме у ході змін до бюджетного кодексу передбачалася передача на рівень громад більше фінансових ресурсів, щоб вони були спроможні виконувати ті функції, які на них покладені. У цьому напрямку було зроблено перші кроки, для міст обласного значення збільшили це фінансування і можливості розпорядження своїми коштами, але на рівні районних міст ця реформа не реалізована. Другий етап, котрий мав відбутися, стосувався змін до Конституції, у ході яких повинно було бути ліквідовано районні і обласні державні адміністрації, натомість мали з’явитися виконкоми, які обираються відповідними радами. У зв’язку з цим ціла низка функцій повинна була перейти до рад. По-третє, у ході децентралізації мав з’явитися новий адміністративно-територіальний устрій. Всі села і селища мали стати об’єднаними територіальними громадами (ОТГ), які спроможні виконувати покладені на них завдання. З іншого боку, мало відбутися укрупнення районів, і новий адміністративно-територіальний устрій мав бути законно введений. На жаль, оці два ключові етапи реформи децентралізації не відбулися. Ми вступаємо сьогодні у передвиборчу кампанію з низкою невирішених питань, коли деякі райони не мають своїх повноважень, коли громади були об’єднані деколи «через коліно», не порадившись із людьми. Хочу наголосити, що є три ключові фактори проведення реформ: на місця повинні максимально бути передані повноваження, аналогічно мають бути передані фінансові ресурси для виконання цих повноважень, а також відповідальність.
Водночас голова «ФУНДАЦІЇ «ПРАВО І СПРАВЕДЛИВІСТЬ», державний радник юстиції 3 класу Сергій Горбатюк зауважив, що на шляху децентралізації є чимало питань щодо того, як же буде здійснюватися нагляд і контроль за дотриманням законодавства зокрема органами місцевого самоврядування.
– Якби реформа відбулася належним чином, які права та обов’язки отримали б органи місцевого самоврядування? І чи є зараз контроль з боку держави?
– Система відповідальності органів місцевого самоврядування є важливим фактором їх якісної діяльності. Основним рушієм відповідальності для людини є її сумління, але у нас часто, коли отримують мандат чи приходять до влади, про сумління забувають. Тому державі потрібні органи, які здійснюють відповідний нагляд і контроль за дотриманням законодавства органами місцевого самоврядування, а також посадовими особами. Але чи є сьогодні такий нагляд? Його немає. Чи був він раніше? Так, раніше такий нагляд був в системі органів прокуратури, і це було доволі ефективно. Однією із функцій діяльності органів прокуратури був нагляд за дотриманням Конституції, законів України всіма підприємствами, установами, організаціями і органами місцевого самоврядування. Якщо взяти в частині саме органів місцевого самоврядування, то прокурор мав право бути присутнім під час проведення сесій, вивчати всі рішення, які приймалися органами місцевого самоврядування і посадовими особами на відповідність діючому законодавству. Якщо прокурор виявляв, що рішення чи нормативно-правовий акт регіонального значення не відповідає законодавству, він вносив протест, який мав бути розглянутий упродовж 10 днів. Орган місцевого самоврядування був зобов’язаний цей протест розглянути і ухвалити рішення: або скасувати, погодившись із вимогами прокурора, або відхилити. Тоді прокурор мав право звернутися до суду. Одночасно із внесенням цього протесту, якщо рішення було незаконним, воно призупиняло свою дію. Якщо рада відхиляла, то це рішення продовжувало діяти, але суд міг у якості забезпечення позову призупинити його дію. Це був важливий момент, адже були представники держави, які мали повноваження слідкувати за дотриманням законодавства органами місцевого самоврядування. На сьогодні його немає. Чому так сталося? Перший крок до знищення способу державного нагляду і контролю було здійснено в 2012 році, коли були внесені зміни в закон про прокуратуру. Це було за часів Януковича, і логіка була зрозуміла. Наприклад, розслідуванням, яке ми здійснювали, було встановлено тисячі фактів розкрадання коштів. Тоді владі не був потрібен нагляд за органами місцевого самоврядування. Проте в 2014 році після Революції Гідності Верховна Рада ліквідувала нагляд з боку прокуратури за додержанням законів в тому числі органами місцевого самоврядування. Коли 1996 року приймалася Конституція України, там було зазначено в п. 9 Перехідних положень про те, що нагляд за додержанням законів в системі прокуратури діє до моменту створення нового органу. Нашу прокуратуру часто критикували європейські партнери щодо того, що нагляд за додержанням законів це не властива функція органів прокуратури, тому її треба забрати. Проте не можна було ліквідовувати повністю. Треба було створити новий орган, який би наглядав за дотриманням законів у тому числі і органами місцевого самоврядування. Нелогічність і шкідливість цієї ліквідації була у тому, що я, наприклад, не чув, щоб сумлінні керівники міст, мери скаржилися на те, що це використовується прокурорами як корупційний чинник. Протести, як правило, виконувалися, або вирішувалися в законній дискусії. На сьогоднішній день навіть через суд не може захистити своє право, наприклад, член громади, тому що судова практика склалася така, що людина має довести, що якесь рішення ради торкається саме його особисто. Якщо він цього не доведе, то суд відмовляє у позові щодо визнання протиправним якогось рішення чиновника органу місцевого органу самоврядування. Зараз був внесений президентський законопроект, котрий був ще за часів Петра Порошенка, наново документ внесений і президентом Володимиром Зеленським, яким вводиться поняття «префекти». Але як у нас це часто відбувається, наче б то корисна ідея, адже префект має право реагувати на незаконні дії органів місцевого самоврядування, але він отримує перебільшені функції, бо має право призупиняти дію будь-якого акту органу місцевого самоврядування. І не має незалежності, адже він підкоряється обраній владі: президенту, а також Кабінету міністрів. А прокуратура – незалежний орган. Тож, якщо створюють новий орган, то він має бути також незалежним. Тому дуже важливо одночасно з виборами створити в державі систему, орган, який би здійснював нагляд і контроль за дотриманням законодавства зокрема органами місцевого самоврядування.
Як зауважив директор Центру розвитку суспільства Ігор Харченко, сьогодні є низка викликів на шляху реалізації реформи децентралізації, і ключовим є завершення цієї реформи та проведення виборів до місцевих органів влади згідно з законом.
– Наскільки ефективною є реформа децентралізації з точки зору створення і функціонування громадянського суспільства?
– Виходимо із засадничої тези, що громадянин формується в громаді. Сам факт отримання паспорту не означає, що людина стала громадянином. Саме формування людини як особистості з громадянською відповідальністю відбувається у громадах, до яких ми належимо. Тому з точки зору формування української політичної нації та низки інших причин важливо було, щоб децентралізація допомогла сформувати дієздатні територіальні громади. Це дало би можливість підвищити громадянську свідомість людей, коли люди беруть на себе відповідальність за те, що діється навколо них. По-друге, це допомагає сконсолідувати націю. По-трете, завдяки дієздатній територіальній громаді формуються нові дієздатні політичні еліти та структурується партійний сектор. Система, що сьогодні у нас існує, потребує кадрів. На жаль, через незавершеність цієї реформи, ці задачі сьогодні не вирішуються. Натомість є низка загроз. Наприклад, перекоси і диспропорції у формуванні ОТГ: є дуже великі і дуже малі, які не матимуть спроможності вирішувати ті задачі, які будуть їм делегувати. По-друге, є проблема феодалізації місцевого самоврядування. Тобто це загроза не лише з боку олігархів, але можуть ще й з’явитися дрібні чиновники, які як князьки будуть панувати в окремих ОТГ. По-третє, наразі є деструктивний вплив тих же олігархів на процеси, які відбуваються у місцевому самоврядуванні. Важливість цієї реформи дуже велика, тому до наших місцевих виборів прикута увага у тій же Росії, Угорщині, Румунії, Польщі. Кожна з цих країн по-своєму впливає на процес децентралізації в Україні. Варто наголосити, що відсутній контроль не лише за діями місцевих рад зі сторони державних органів, але і з боку громадськості. Сьогодні в арсеналі громадської організації чи громадської ініціативи є лише один спосіб вплинути на якісь процеси в громаді – це акції прямої дії. Ні петиції, ні судова практика наразі не працюють, не дають можливості захистити свої інтереси. Крім того, є слабкість і корумпованість центральних органів влади. Тобто коли система порушена, тоді і відповідні відділення на місцях теж втрачають здатність реагувати належним чином. Останні два моменти: відсутність консолідуючої ідеї у суспільстві і патерналізм. Це вже є загальнодержавною проблемою, що впливає і на розвиток місцевих громад. Тому сьогодні є важливі виклики: законодавче забезпечення процесу децентралізації, покращення цього законодавства, вирішення проблемних моментів, які уже виникли, а також ще будуть виникати при реалізації цієї реформи, завершення процесу децентралізації та проведення виборів до місцевих органів влади згідно з законом.
Водночас вiцепрезидент ВГО «Клуб мерiв», спiвголова партії «Наш край» Олександр Мазурчак зауважив, що і попередня влада, і чинна не попрацювала належним чином з органами місцевого самоврядування, тому ми з низкою недоліків у реформі децентралізації виходимо на місцеві вибори 2020 року.
– Погоджуюся із паном Сергієм щодо того, що державний нагляд, який існував, я як міський голова, який працював три скликання, ніколи не мав проблем з прокуратурою щодо вмотивованості протесту суб’єктивними характеристиками. Це дійсно була позиція прокуратури, ми відстоювали, вигравали, програвали, все це було в рамках закону, і це було ефективно. Чому гальмується реформа децентралізації? Саме через питання державного нагляду, тому що була спроба перетягнути на рівень держави більше повноважень, ніж було необхідно. Інституція префектів передбачала уже не змагання в рамках діючого закону, а диктат держави, коли один префект, який підпорядкований політичній силі, і є певна політична заангажованість. Відповідно виникає багато спокус у самого префекта приймати заангажовані рішення, префект може зупинити будь-яке рішення, передати його до суду, суди у нас перевантажені, і питання може розглядатися місяцями, що може спричинити гальмування роботи ради. І немає куди поскаржитися на префект у такому разі. Тобто немає противаг. Відповідно, наразі піднялася хвиля незадоволення, а чинна більшість у парламенті не ризикнула і не змогла набрати достатньо голосів, щоб прийняти відповідний закон. Тож сьогодні ми виходимо на вибори з районами, які не мають повноважень, з відсутністю державного нагляду за структурами місцевого самоврядуванні і без проведення реформи з районними і обласними адміністраціями, котрі мали б бути ліквідованими. Відповідно ми зараз будемо обирати, а потім, якщо буде необхідність проводити реформу, тоді через 1-2 роки доведеться робити або перезавантаження, або нові вибори. Можу сказати, що і попередня влада, і ця нормально не попрацювала з органами місцевого самоврядування, щоб вийти на узгоджені рішення, тому ми з цими недоліками виходимо на місцеві вибори 2020 року.
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today
