Геннадій Москаль: Сьогодні паралізовані всі державні інституції (ВІДЕО)

1053

До студії «Журналіста» завітав  політик, голова Закарпатської ОДА (2001-2002 рр., 2015-2019 рр.), голова Луганської ОДА (2005-2006 рр., 2014-2015 рр.), голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації (березень-липень 2015 р.) Геннадій Москаль.

– Після парламентських виборів Ви сказали, що влада нових облич протримається приблизно рік, а далі буде погіршення у багатьох сферах. На Вашу думку, наскільки ефективно працює чинна влада?

– Я не Глоба, не Вольф Мессінг, не Ванга, але було видно, що йдуть непідготовлені люди, не маючи жодного досвіду у сфері державного управління. Набирали «чим дурніше». Це рівень розповсюджувачів квитків і організаторів концертів «95-го кварталу». А у Зеленського який був досвід? У нього був вмонтований у вухо супер дорогий пристрій, авторський колектив усе писав, а він лише озвучував. А сьогодні він має сам писати, озвучувати, а ще й дивитися, чи все виконують, бо 90% того, що він говорить, іде у пустоту.

Я не знаю, як з цим парламентом жити. Де-юре більшості у парламент немає. Оскільки  Голова Верховної Ради України Дмитро Разумков, а також перший заступник голови Верховної Ради України Руслан Стефанчук – від однієї партії – «Слуга народу», такої монополії ніколи не було в історії парламентаризму. Фактично слуги народу у всіх комітетах, є представники інших партій, але слуги народу так розподілили, що вони мають більшість у будь-якому комітеті. Але мали б дати на підтвердження, хто вважає себе у коаліції, і тоді не набереться 226 голосів. Тоді президент, якщо він є гарантом Конституції, мав би дати місяць на створення коаліції. Тоді би було все чітко зрозуміло, чи є коаліція, і хто туди входить. Разумков не хоче це робити, йому це не вигідно, тому що, коли буде коаліція, то вона захоче свого спікера, своїх заступників, своїх голів у комітетах тощо. Такий безлад і в Офісі президента, і у Кабміні, уже розповсюдився на всі регіони. Сьогодні паралізовані всі державні інституції, які є у нашій країні.

– У контексті чергових місцевих виборів, котрі мають відбутися у жовтні в Україні, як Ви оцінюєте реформу децентралізації?

Децентралізація – передача повноважень та фінансів від державної влади якнайближче до людей – органам місцевого самоврядування. В основу цієї політики закладено положення Європейської хартії місцевого самоврядування та найкращі світові стандарти суспільних відносин у цій сфері. Реформа триває з 2014 року. Запроваджено інститут старост в ОТГ, які представляють інтереси сільських мешканців в раді громади. За 2015-2019 роки в Україні добровільно створено 982 об’єднані територіальні громади (ОТГ). До складу цих ОТГ увійшли приблизно 4500 колишніх місцевих рад.

Другий етап в Україні заплановано реалізувати упродовж 2020-2021 років. 12 червня 2020 року Уряд затвердив новий адміністративно-територіальний устрій базового рівня. Відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів, після місцевих виборів в Україні буде 1469 територіальних громад, які покриватимуть усю територію країни. 17 липня 2020 р. Верховна Рада прийняла Постанову «Про утворення та ліквідацію районів». Згідно з документом, тепер в Україні 136 районів. Старі 490 районів – ліквідовано. 15 липня 2020 р. Верховна Рада прийняла постанову про призначення чергових місцевих виборів на 25 жовтня 2020 р. 16 липня парламент прийняв зміни до виборчого законодавства.

– Так би мовити «соросята» взялися за цю реформу, яку підтримав Яценюк, а потім це розвив Гройсман, який прийшов із органів місцевого самоврядування. Але Вінниця і ціла Україна – це різні речі. Ця реформа децентралізації зайшла у тупик. Що таке децентралізація  – це передача повноважень із Києва на місця, а також передача фінансового ресурсу на місця. Я працював з моменту запровадження децентралізації, тому, повірте мені, ніяких повноважень не передали. Єдине, що зробили, це у Міграційної служби забрали і передали на місця питання прописки в селах, селищах, містах. Це роблять органи місцевого самоврядування. Але це не дає жодних фінансів. Що вони зробили? Вони стравили, назвемо це так, села з районними бюджетами. Тобто ти пішов в «ОТГ», беру в лапки, тому що це не конституційно, бо в Конституції, ст. 133 чітко вказано, з чого складається  адміністративно-територіальний поділ України: Автономна Республіка Крим, міста Києва, міста Севастополя, потім є перелік усіх областей, далі написано «міст, районів, селищ, сіл» і крапка. Жодних ОТГ – об’єднаних територіальних громад немає. Вони створені в не конституційний спосіб. Всі ті, хто це робив – далекі від землі. Наприклад, та ж сусідня Румунія, там ще Чаушеску зробив так звану децентралізацію. Там в центрі міста є пост поліції, залежно від кількості населення кількість поліцейських, є своє МНС і свої пожежні машини, своя лікарня, відділення пенсійного фонду. Тобто все, що треба, є на місцях, щоб люди не їздили. Тобто в Україні Київ не передав на місця ніяких повноважень. Те саме з ресурсами. Основа місцевих бюджетів – це прибутковий податок із працюючих осіб. У нас 25% забирає Київ – це фактично основа державного бюджету України. 15% іде до обласної ради, там маса комунальних установ обласного значення. 60% залишається на містах і районах, де також багато комунальних установ (лікарні, школи, дитячі садочки, інтернати і так далі). Вона (районна рада, – ред.) ділила ці 60% між районною радою, селами, селищами, які входили до даного району, або окремі містечка. Вони стравили: ви від’єднуйтеся, ми вас беремо на пряме фінансування з Києва, в районну раду ви нічого не платите, усі 60% лишаються Вам. Всі: «Ура!». А для того, щоб дати іншим приклад для об’єднання, то спочатку давали від Кабміну, я називаю це «хабарчики», 3-5 мільйонів на розвиток громад. В цілому, дали, наприклад, 30 мільйонів на розвиток громад на Закарпатті, незалежно від того, скільки там їх створено. Коли цей процес пішов, то вже ніхто нічого нікому не давав. І почалася закоритна боротьба. Район почав фінансово знекровлюватися, вже не в змозі утримувати комунальні заклади, і так централізація привела до розцентралізації повністю. На сьогоднішній день всі кажуть: «зростуть бюджети територіальних громад». Від чого? Від того податку? Сьогодні ні ОТГ, ні обласні, ні міські, ні сільські ради не виконують бюджети, тому що розвалили бюджети міст, селищ, сіл, районів і областей. От і вся децентралізація. Коли люди, які не знають основ державного управління, беруться за реформи, от вони і зробили реформу, яка нічого не дала. Виходить повний маразм, коли непрофесіонали і «соросята» беруться реформувати нашу державу. От ми сьогодні біля розбитого корита. Наступний етап реформи поки неможливий, бо треба робити зміни до Конституції України. А як це зробити? Сьогодні ми маємо місто Кропивницький, а яка область – Кіровоградська. Ми маємо місто Дніпро, а область – Дніпропетровська. Немає 300 голосів у парламенті.

Те саме з медичною реформою. Сьогодні коронавірус показав, що нічого не діє, почали закривати лікарні.

– Як ви оцінюєте ефективність боротьби країни та влади – відповідних органів, відомств та органів місцевого самоврядування – із COVID-19?

– Другий етап медичної реформи запустили якраз із початком пандемії коронавірусу у світі. Навіщо це було робити? Куди Ви поспішаєте з цими реформами? Крім того, що ця реформа нічого хорошого не зробила, а тільки добила ту медичну систему, яка була. Я завжди казав, що закладена бомба рано чи пізно вибухне. Що я маю на увазі? Не може область чи район жити за двома законами. Обласні і районні адміністрації живуть відповідно до закону «Про місцеві державні адміністрації», а села, селища, міста і обласна рада живуть за законом «Про місцеве самоврядування», котрі суперечать один одному. Так би мовити конфлікт інтересів. Треба було виписати один нормальний закон: що можна органам місцевого самоврядування, а що можна державній адміністрації. Наступне запитання: вибори. Мери міст дивляться на параліч президента, параліч Офісу президента, параліч Верховної Ради та уряду, і вони думають, що люди ледь вийшли з того карантину (хто з боргами, хто мав трохи заощаджень), і вони (очільники міст, – ред.) почали говорити: «а хто ви такі?». От голова міста Черкаси, його люди і так виберуть. Йому там справами погрожують. І що з того? Справи закрили.  Питання і поняття карантину дуже розпливчасте. В Україні можна все зачиняти і забороняти, якщо введено надзвичайний стан або військовий стан. Це зазначено чітко в Конституції. А постанова Кабміну про карантин… Ви ж бачите, що багато судів навіть не хочуть на підставі карантину штрафувати людей, які ходять без маски, чи порушення закладів громадського харчування. Це все розпливчасто і мери міст цим скористалися.

– На що мають звертати увагу українці, роблячи свій вибір під час голосування 25 жовтня 2020 року?

Місцеві вибори відбудуться 25 жовтня 2020 року. Виборці обиратимуть депутатів сільських, селищних, міських рад громад, а також сільських, селищних, міських голів (мерів) в усіх 24 областях України. Новий Виборчий кодекс запроваджує двотурову систему для обрання голів громад, в яких є понад 75 тис. виборців. Якщо за підрахунками бюлетенів кандидат не набере 50+1 голос, призначатимуть другий тур. Там, де виборців менше, голову обиратимуть простою більшістю.

Вибори депутатів відбуватимуться за пропорційною виборчою системою для громад, де проживає понад 10 тис. виборців. Громади, де є менше 10 тис. виборців, будуть обирати депутатів за багатомандатною системою.

До органів місцевого самоврядування мають обирати тих людей, які щось у своєму житті зробили для даного села, селища, міста чи області. Тобто люди, яких знають, які не мають компроматів чи корупційної складової. Слуги народу зробили під себе виборчий кодекс. Такої ахінеї ще ніколи не було у виборчому законодавстві. Чому його не оскаржили у Конституційному чи Верховному суді? Що вони зробили? Якщо виборців до 10 тисяч, то можуть бути самовисуванці, але у них самовисуванців немає, у них ще є зазомбовані люди, це приблизно 25%. Вони зробили: після 30 тис. виборців тільки від політичних партій. І в другій частині бюлетеня вони дають список (першу п’ятірку), можете обирати, хто Вам подобається, а можете не ставити (не обирати). Тобто вони не маючи підтримки, не маючи фахових людей в селах, селищах і в містах, районах, областях, вони використовують цей бренд. Я вважаю, що не візьмуть вони якусь раду, хіба що деякі містечка.

– Чи маєте Ви амбіції повернутися у велику політику?

– До органів місцевого самоврядування я не йду, не бачу сенсу. Я подивлюся, як пройдуть вибори. Я вважаю, ця Верховна Рада не досидить, мабуть, не досидить і президент. Я опираюся на свій досвід. Вже 2-й рік іде, а людина не хоче вчитися, не розуміє процеси і не хоче розуміти, і не очолює процеси, які відбуваються в Україні. У нас якісь незрозумілі відносини із Російською Федерацією. Іде до ескалації, а він готовий на всякі поступки. І вибори 25-го обіцяли, а ви припиніть стріляти. Ті припинили, а виборів нема. Тоді вже ті знаходять, що там щось не те, не такий бліндаж. Очевидно, що обстріли будуть. Приклад, територія Придністров’я, куди 29 років не може ступити офіційний Кишинів, бо там стоїть 14-а армія, яка утричі сильніша за всі Збройні сили Молдови. Подивіться на Грузію, там великий державник і реформатор Саакашвілі. Повернули Абхазію чи частину Осетії? Ні. Подивіться на Карабах (на цій території є конфлікт між вірменами та азербайджанцями), сьогодні Росія робить все, щоб він не був ні вірменським, ні азербайджанським. Зараз там знову конфлікти. Жодна із цих непризнаних республік не повернулася до складу своїх країн. Тому не треба іти шляхом загравання. Немає іншого шляху тільки створення потужної української армії, звільняючи село за селом, місто за містом. Іншого виходу немає, бо Росія ніколи свій чобіт добровільно не зніме. Не треба з ними загравати, треба показувати, що ми – це сила, а ми поки показуємо лише слабкість і хочемо з Росією «мусі-пусі». Так не вийде.

– Якщо ви припускаєте, що чинна влада не добуде свій законом визначений термін, то що змусить цю владу піти?

– Конституція передбачає добровільну відставку: коли президент написав заяву, став на коліна перед телекамерами, вибачився перед українським народом, що він його обманув, що нічого з обіцяного на виборах він не зробив і не може зробити. Люди виправдовують, що от у нього така команда. Так а хто її набирав? Він сам набрав людей, які ніколи не працювали у державному управлінні.

Колись Лукашенко, в одному з інтерв’ю, сказав, що він (президент, – ред.) у такому стані, що у будь-який час може написати заяву про відставку. Може це було сказано не так дослівно, як я це передав, але звучало приблизно так. Це був би правильний і мужній вчинок.

– Якою Ви бачите Україну через 4 роки? Якою б могла бути Україна через 4 роки?

– Із Зеленським? Повний занепад. Може ще хтось і зможе виїхати на заробітки, але бачите, що через коронавірус безвізовий режим обнулився. Виїхати сьогодні практично неможливо. Кордони закриті, нас не випускають, ми не впускаємо. Тому крім економічного і соціального занепаду за 4 роки і можемо опуститися, як я часто порівнюю, до рівня, коли більшовики довели до голодоморів, тифів, зубожіння.

Коли 24 серпня 1990 року був проголошений Акт про незалежність України, яке було піднесення у людей. Ми вважали, що все: хотілося щось робити, – такі були сподівання. І подивіться, що сьогодні відбувається. 29 років, а ми не йдемо вверх, а рухаємося до низу. Кравчука повернули, а де закон про декомунізацію? Значить будемо ходити з «кравчуками», з купонами, як у часи, коли не можна нічого окупити.

Я колись Зеленському написав листа, але він до нього не дійшов. Я писав, що підіть по магазинах, у супермаркети, брендові магазини, купіть делікатеси, і ви побачите, що це все не проходило розмитнення в Україні. З чим ви боретеся? Наведіть порядок зі своїми друзями та спонсорами «95 кварталу». Грабують країну у такий важкий час. Ну, людина такий шлях обрала: захищає друзів, що б ті не зробили.

Тому у мене бачення не дуже позитивне щодо майбутнього України. Адже діти, які народилися, коли почався конфлікт на Донбасі, уже ідуть у школу. За цей час уже забули про Другу світову війну, відновили усе, що зруйнували, була розгромлена нацистська Німеччина і її сателіт Японія, відбувся Нюрнберзький процес, когось повісили, когось розстріляли. А що у нас? Ми з таким президентом, з таким парламентом і з таким урядом ми будемо точно у цій війні за час каденції Зеленського. Він обіцяв через рік закінчити війну, а вже пішов його другий рік. 4 і 5 рік, це уже початок передвиборної кампанії, його уже будуть добивати. Які надії у нас були на Ющенка? І що? Як він закінчив? Зрештою він потім пішов на вибори, отримавши 3%. Думаю, що цей і 1% не набере за час своєї 5-річної каденції.

Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today