Фото: Ярослава Матвєєнко
Минулого тижня в широкий прокат вийшов довгоочікуваний історичний фільм «Таємний щоденник Симона Петлюри». Символічно, що прем’єра відбулася 6 вересня, напередодні святкування Дня Українського кіно (8 вересня – ред.). «Журналіст» відвідав допрем’єрний показ фільму.
«Таємний щоденник Симона Петлюри» з дня прем’єри викликав неабиякий резонанс: у Запоріжжі показ намагалися зірвати, хоча найперший показ стрічки відбувся саме в цьому місті 5 травня в рамках історичного фестивалю Історія.UA.
Критики та історики не вщухають у своїх нищівних рецензіях. Втім, творці фільму на документалізм не претендують. Привернути увагу до викривлених сторінок української історії та особистостей, які її творили, – мета, яка проходить тонкою червоною лінією через всю кінострічку.
Найголовнішим залишається той факт, що фільм вийшов, що це не про когось, а про нас. Події сторічної давнини, на жаль, знову актуальні, і саме тому стрічку варто дивитися однозначно. Історія завинила перед багатьма особистостями, зокрема перед Симоном Петлюрою. Час віддавати борги та…не повторювати помилки. Поміж тим простим глядачам, не зашореним радянською ідеологією та міфами, і бажанням вбити намагання українського кіно «стати на ноги» у зародку, «Таємний щоденник Симона Петлюри» подобається.
Після показу фільму у представників ЗМІ була нагода поспілкуватися з членами творчої групи підчас прес-конференції.
Олеcь Янчук (Режисер та продюсер)
- Його особистості були властиві сумніви, які підігрівалися оточенням. Мені було цікаво вивчити його як живу людину. Історія йде по спіралі і має певні цикли та повтори, хоча вже в іншому вимірі та часі. Причини програшу Петлюри? По-перше, Антанта фактично не підтримала боротьбу. По-друге, існували внутрішні конфлікти, погляди різнилися. І, звичайно, Україна була знекровлена і втомлена від цієї війни, значна частина населення іммігрувала. Він до останнього був зі своїм народом і зі своєю армією. Петлюра говорив, що тільки армія може бути гарантом нашої державності. Він – найбільший український державник 20 сторіччя.
Мені не подобається, коли актори грають, я люблю коли актори живуть. Всі артисти проходили проби, та не тому що піддав сумніву їх акторські дані, я хотів переконатися, що вони з цього фільму.
Ірма Вітовська (Акторка, виконавиця ролі Ольги Петлюри)
– Мені було трохи легше, ніж колегам, так як про мій персонаж мало що відомо. Поштовхом для створення образу став епізод, коли війська Муравйова приходять до Києва. Про цей історичний період всім раджу почитати книгу бельгійського військового-письменника Марселя Тірі «Проїздом у Києві». Мені згадався Майдан. У свою героїню я вклала свій тодішній страх. Моя героїня мала право на слабкість на відміну від свого чоловіка Симона Петлюри. Моменти, коли вона ще «жива» (тому що зі смертю чоловіка життя як таке для неї скінчилося), я намагалася зробити ще чуттєвішими. В той час людям доводилося брати на себе відповідальність, але з-поміж того вони залишалися людьми зі своїми вадами та правом на помилку. Історія має турбулентність часу. Ми маємо брати гарний та поганий досвід. Але чи маємо ми право ставити штампи, заганяти в рамки? Мені здається, що потрібно «витягати» наші контраверсійні постаті, воювати на цьому інформаційному фронті.
Михайло Шаєвич (Автор сценарію)
– Якщо ви дивилися попередні фільми Олеся Янчука, ви знаєте, що він висвітлює білі плями в історії. Для нас це було найважливішим у фільмі.Найважче – змінити свідомість людини. Це та крапля, яка буде змінювати все ж таки. Я переконався, що люди, особливо молодь, майже нічого не знає про цей період української історії. Це потрібно якось змінювати,що ми і намагались зробити. Вам вирішувати, вийшло в нас чи ні.
Володимир Сергійчук (Історичний консультант)
– Для мене Симон Петлюра останні тридцять років – це найбільший український державник. Я побачив документи, в яких він розформовує військову частину за єврейські погроми в Бердичеві, захищає євреїв, відозви до війська, щоб не було безчинств. Армія мала показувати приклад. Я зрозумів, що він людина гуманістична, яка шанує всіх та прагне співпрацювати з усіма. Ще в 1917 році Петлюра краще за всіх побачив, що без національної армії українська держава існувати не зможе. Він допомагав творити державність сусідам. Наприклад, він заборонив українським частинам балтійського флоту штурмувати фінський парламент, коли фіни змагалися за свою незалежність. Симон Петлюра – це людина, яка думала про всі українські нації, яка не тільки захищала євреїв, сприяла їм, але й сподівалася, що політика толерантності до всіх націй в майбутньому допоможе розбудувати українську державу.
Сергій Фролов (Актор, виконавець ролі Симона Петлюри)
– Найбільшим сюрпризом для мене став знімальний день 26 червня, коли я побачив Богдана Бенюка та Євгена Нищука, так я дізнався, що вони будуть працювати у проекті. Я розумів, що я інструмент, на якому режисер буде грати. Я не зміг зануритись у все це повністю, та я й не хотів. Передивився всі його кіно втілення, в яких він агресивний, знервований. Звичайно, захотілося зробити все по-іншому, відштовхувався від того, що він навчався в духовній семінарії, був людиною сімейною, в нього була дочка. Все це вплинуло на нього, і я намагався втілити це на екрані. Любов до дитини, до батьківщини, і та напруга, яка була завжди присутня в його житті. Мені здається, що люди в той час були іншими, більш розміреними. Я людина не агресивна, і природно, що свої психофізичні та емоційні якості відобразились на ролі.
Після показу в Україні «Таємний щоденник Симона Петлюри» планують показати за кордоном: вже в вересні стрічку покажуть на одному з міжнародних фестивалів, є пропозиції від Австрії, США, Австралії.
Автор тексту і фото Ярослава Матвєєнко
Раніше «Журналіст» повідомляв, що Держкіно презентувало фільм про фільм «Таємний щоденник Симона Петлюри».
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today
