Ветеран АТО, колишній десантник, письменник, блогер і мандрівник Валерій Ананьєв знову подорожує: цього разу Норвегією. Його мета – пішки досягти Північно-Льодовитого океану: 3500 км країною через гори за полярне коло. В
Напередодні від’їзду він зустрівся зі своїми читачами, прихильниками, друзями та критиками (близько сотні гостей) в просторі Освітньої асамблеї, розказав про нордичні плани, поділився спогадами і враженнями з минулих подорожей, відповів на запитання та звичайно ж підписав всім охочим книгу «Сліди на дорозі». Крім того, Валерій анонсував вихід нової аудіокниги, тривалість якої 17 годин. На зустрічі побувала кореспондентка «Журналіста».
«Ідея цієї подорожі по півночі виникла ще підчас попередньої. Я хотів, щоб було якомога менше людей і якомога більше природи. Витоки до Північно-Льодовитого океану є тільки в Канаді, Норвегії та Росії. Я обрав Норвегію, де густота населення одна людина на 4 км. Як ви розумієте, комфортних умов для життя там немає. Фіорди, скелі, озера: там в принципі важко подорожувати. Перша частина шляху ще більш менш, а друга і третя, чесно, не знаю, як буду йти, по ходу розберемося.
Для мене принципово йти самому. Причина, з якої я йду, не передбачає присутності когось поряд. Кілька днів, подорожуючи у Франції, я йшов не сам: зустрів бельгійця та француза. Я зрозумів, що втратив ці два дні, це не відповідало моїй меті, тому, заради чого я йшов. Нічого не подумав. Просто попрактикувався в англійській мові».
«В такій подорожі в тебе, по суті, є не маршрут, а напрямок. Буду жити святим духом. Насправді, планую раз в три-чотири дні виходити до населених пунктів, готувати рис, бо гречки ж там немає, ловити рибу. Для самозахисту в мене є свисток і сокира. Свисток – для відлякування, сокира – якщо хтось знайде мій труп з сокирою, то щоб знали, що я відбивався», – шуткує ветеран.
«Людині необхідно спати, щоб мозок розібрався з інформацією отриманою за день. Так само для мене такі подорожі – це відпочинок, підчас якого я можу подумати, прийняти рішення та переосмислити речі, які я набув тут».
«Перший раз, коли до мене звернулись стосовно вступу в партію, мені було всього 21, тоді мене вберегла злість. В другий, 23 роки, і вже мова йшла конкретно про вибори у верховну раду. Тоді мене вберіг мій друг.
У період, коли я був слабким, мене завжди рятували випадковості. Але коли я повернувся зі своєї першої трьохмісячної прощі і зіткнувся з подібним питанням, я вже був дещо іншим. Я спокійно від усього відмовився і зі спокійним серцем пішов назад в свою квартирку, яку я знімав за 3500 грн. в Києві».
«Спорядження я почав збирати ще в 2017 році, коли повернувся, ще не маючи ідею, куди саме я подорожуватиму. Мені настільки подобались ті відчуття по поверненню. Я відчував у собі певні зміни на контрасті з тим, коли я потрапив у суспільство, в якому я був до цього. Через два тижні я відчув, що втрачаю це відчуття і мені захотілося його повторити. Я подумав, що воно має бути настільки довгим, щоб воно стало частиною мене. Я хотів в ньому жити, в усвідомленні цього, з цими думками».
«Вага моєї сумки, якщо я вдягнусь максимально легко з того, що в мене є, разом з трьома літрами води і двома кілограмами їжі, я думаю не більше 23 кг. Я повністю автономний:у мене пічка, спальник, намет, фотоапарат, дрон, телефон і запасний телефон, купа зарядок, запасна пара взуття».
«Максимально я проходив 120 км за два дні, коли закінчував проходити через Кентабрійський хребет, після цього я день відпочив і йшов по 40 км. В середньому 35-45 км в день під час європейської подорожі, в тому числі і по горах».
«Талісману в мене немає. Намагаюся уникати цих сентиментальних речей. Беру з собою музику. Фонотеку збираю з 2007 року:ці пісні мені ніколи не набридають. Зараз закачав собі Metallica, бо буде важко і треба, щоб щось мене бадьорило».
«За своє життя я встиг вибудувати принципи з певних питань, вектор свого шляху, який має розвиватись. Є плани, проекти, що мені подобаються, та що буде далі, я не знаю».
Як і минулого разу, перед прощею через Францію і Іспанію, письменник попросив підписати йому на згадку два українські прапори. Один він залишить собі, другий – в кінцевій точці подорожі.
Зараз Валерій вже знаходиться у Норвегії і майже кожного дня виходить на зв’язок з друзями та прихильниками на своїй фейсбук сторонці. Повернутися мандрівник планує на початку жовтня.
Інформаційна довідка
Валерій Ананьєв — український військовик, ветеран російсько-української війни, письменник, блогер і мандрівник. Валерій служив у ЗСУ п’ять років, з них два — в зоні бойових дій на Донбасі (25-та десантна бригада).
Відомий своїми публікаціями у Facebook та відеороликами в Youtube, у тому числі про війну на сході України та пішу прощу по Дорозі святого Якова довжиною у 1800 кілометрів. 13 серпня 2018 року вийшла його перша художня книга «Сліди на дорозі», частина подій якої відбувається на Донбасі, під час війни. Книга стала бестселером, та однією з найпопулярніших книг в Україні у 2019 році.
До слова сказати, менше ніж за рік було продано понад 13 тисяч примірників «Слідів на дорозі». З презентацією книги Валерій об’їхав Україну та п’ять міст в Канаді.
Текст і фото Ярослава Матвєєнко
Найближчим часом чекайте у «Журналісті» серію ексклюзивних інтерв’ю з авторами-ветеранами і безпосередніми учасниками непересічного проекту Ветеранський намет.
Як раніше повідомляв «Журналіст», ветеран АТО Валерій Ананьєв здійснить пішу подорож до Північно-Льодовитого океану.
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today
