Студію «Журналіста» відвідав політик, народний депутат України IV, V, VI скликань, колишній член Ради НБУ Василь Горбаль. З нашим гостем ми обговорили відставку ексочільника Національного банку України Якова Смолія, причини його відставки, заяви колишнього голови НБУ щодо політичного тиску, а також наслідки таких висловлювань та кадрових змін для країни і населення.
1 липня ввечері Голова НБУ Яків Смолій написав та подав Президенту заяву про звільнення у зв’язку з відставкою за власним бажанням. Про це йдеться на сайті НБУ. Під час виступу у парламенті Яків Смолій сказав, що серед механізмів політичного тиску на НБУ – проплачені мітинги, тиск через суди, інформаційні атаки та необґрунтовані політичні оцінки.
– Як оцінюєте роботу Якова Смолія на посаді голови НБУ?
– Напевно, кожна людина може втомитися і піти з посади. Яків Васильович не виключення. Тобто різні можуть бути обставини. Єдиний момент – як це потім коментується. Було заявлено про політичний тиск, хоча потім в інтерв’ю одному із видань він дуже-дуже, я би сказав, пом’якшив це своє формулювання. Можливо, це сталося під впливом того, що він зрозумів, який вплив це здійснило на поточну ситуацію. Хоча б курсову. Був певний стрибок курсу, хоча мені він не зрозумілий. Заяви різних експертів, псевдоекспертів, я би так назвав, хоча серед них багато розумних людей (я такими їх вважав), серед цих осіб є люди, які претендували на керівні посади у Міністерстві фінансів, і коли вони наступного дня видали свої прогнози по курсу і обіцянки апокаліпсису в банківській сфері… Це було читати якось… складно. Потім фактично демарш Правління. Все це не думаю, що заспокоїть населення, але я скажу так, що наразі довіра до банківської системи – це досі виклик перед Національним банком. Суттєво була підірвана довіра до банківської системи під час так званого етапу очищення банківської системи. Я кажу «так званого», тому що є як плюси, з точки зору мети проведення, так і багато мінусів.
Чому я кажу про підірвану довіру? Якщо подивитися обсяги вкладів населення, вони почали зростати, десь вийшли на докризовий період і НБУ про це завжди рапортує. Проте треба ще й дивитися структуру депозитів за термінами та сумами на одного вкладника. Наразі ми досі спостерігаємо тенденцію дроблення депозитів на 200 тис. грн. Як правило, такі депозити обирають вкладники тоді, коли бояться, що з банком щось відбудеться, а власне ця сума гарантується державою і може бути повернена через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у випадку виведення банку з ринку. Для мене було дивно, що такі суми вкладів спостерігаються навіть у державних банках. І майже половина депозитів – короткі депозити, тобто 3-6 місяців. Це все характеризує систему, коли вона перебуває у кризі. Це при тому, що приблизно половина банків у системі належить державі.
Тобто виклики є доволі великі і з цим НБУ не впорався. Зараз є чимало претензій щодо відновлення кредитування. Тема ця не нова. З 2010 року ми маємо млявий ріст кредитування на рівні 1-1,5%, а іноді на рівні нуля. Такі темпи кредитування не можуть забезпечити ріст економіки. Ця проблематика виникла не зараз. Її констатували як в уряді, так і міжнародні партнери. Якщо говорити про ніби то конфлікт Ради і Правління, який наче б то виник зараз, то я буду апелювати до рекомендацій Ради і рішення Ради НБУ від грудня 2018 року, де було чітко описано проблеми з відсутністю росту кредитування, рекомендації щодо зміни Постанови №351 (Про затвердження Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, – ред.). Поясню, що це Постанова, яка регламентує порядок резервування, забезпечення, все те, що спрямовано на більш жорстку політику кредитування, де учасники ринку казали, що пора переглянути певні моменти, ну і, власне, Рада звертала на це увагу. Тобто знову ж проблема не поточна.
Пішов Яків Васильович на позитивному тренді, якщо брати макроекономічну ситуацію, яка виключає будь-які різкі коливання курсу, рівень золотовалютних резервів може повністю покрити будь-які можливі коливання. Тобто насправді, напевно, питання було в іншому: у відсутності комунікації як з Офісом президента, так і з урядом щодо основних останніх ініціатив. Йдеться про програму «Доступні кредити 5-7-9%», яку було озвучено ще у грудні. Мені цікаво було в інтерв’ю Якова Васильовича почути, що програма не йде, тому що уряд її не доробив, хоча робочі групи були спільні разом із керівництвом НБУ, урядовими фахівцями, спеціалістами комерційних банків, державні банки делегували людей на рівні заступників голів Правління. Тож якщо щось і не доробили, то, напевно, усі разом. Я питав у колег про позицію НБУ на нарадах, то вони, як правило, просто були присутніми без будь-яких рекомендацій, зайняли якусь таку глуху оборону, яка мені видається дивною для ситуації, коли країна фактично перебуває в економічній кризі, тим паче, коли ми перейшли до кризових явищ, спричинених пандемією коронавірусу, коли уряди різних країн пропонували певні навіть безвідсоткові кредити для підтримки. Зрозуміло, що наші фінансові можливості менші, але, наприклад, в частині реструктуризації кредитів Національний банк міг вийти з певними ініціативами, і вони саме і полягали у змінах і доповненнях уже до відомої Постанови №351. Натомість – суцільна тиша. Єдине, що я почув від НБУ це те, що Нацбанк дозволяє проходити ідентифікацію клієнтів після карантину. Це… краще б промовчали. Тому тут критики багато.
Чимало розмов щодо того, якщо у нас буде в. о. Голови НБУ, то це вплине на відносини з міжнародними партнерами. Міжнародні партнери наголошували на статусі незалежності Національного банку, власне законодавець цей статус і підвищив змінами до законодавства, статус Ради НБУ теж було підвищено. Сам Яків Васильович, я нагадаю, 11 місяців був виконуючим обов’язки голови НБУ. Проте, якщо апелювати до слів президента, що під час сесійного тижня буде внесена кандидатура, то це має заспокоїти і ринки, і наших міжнародних фінансових партнерів. Всім різким противникам зовнішнього управління, хто заявляє, що ми маємо повністю відмовитися від співпраці з МВФ, то я скажу, що навіть щодо кандидатури на голову Правління НБУ ведуться консультації в тому числі і з нашими міжнародними фінансовими партнерами. Так було і з призначенням Якова Смолія, і зараз це теж відбувається. Я не скажу, що нам когось нав’язують. У будь-якому випадку наші партнери розумію процеси, що тут відбуваються.
Чимало є розмов щодо того, що головою НБУ може стати якась випадкова людина. Хочу всіх заспокоїти, у Законі про Національний банк України є чіткі критерії та вимоги до особи, яка може обіймати посаду голови НБУ. Тому поява невідомої особи неможлива.
– Чи увімкнуть друкарський верстат після призначення нового голови НБУ? Які це матиме наслідки для держави, економіки та населення? Якими будуть наслідки відставки голови НБУ, що буде з гривнею, та чи продовжать МВФ, Світовий банк та інші великі кредитори фінансово підтримувати Україну?
– Якщо говорити примітивно, то друкарський верстат працює постійно. У НБУ є всі можливості монетарними методами тримати цей процес і обсяг грошей в економіці на певному рівні. Тому непередбачуваних речей не станеться. Щодо ініціатив інфляційного росту, такі теорії є, але цю дискусію ведуть люди, які далекі від економіки та фінансів. Деколи цю тему коментують народні депутати, але роблять вони це не фахово. Рівень фінансової обізнаності у парламенті приблизно відповідає середньому рівневі в державі серед населення. Рівень професійності у профільному парламентському комітеті теж бажає бути вищим.
Знову ж таки з огляду на те, що зараз ми підписали меморандум про досить коротку в термінах програму з МВФ (Рада директорів Міжнародного валютного фонду (МВФ) затвердила в ніч на 10 червня нову 18-місячну програму stand-by для України, за якою наша держава отримає близько 5 млрд дол. Погоджена програма stand-by є короткостроковою і меншою за обсягом, ніж Київ хотів отримати за програмою розширеного кредитування EFF: 5 млрд дол. протягом 18 місяців замість 8 млрд дол. на три роки, – пед.), відповідно, контроль і моніторинг поточної макроекономічної ситуації є більш стислим у термінах. Відповідно, стоять певні «маяки», за які НБУ і Міністерство фінансів не вийдуть.
Чи треба Нацбанку комунікувати з урядом? Звичайно, що так. Як відомо, НБУ перераховує частину свого прибутку до дербюджету. Ця сума завжди фіксується в бюджеті, цю суму розраховує Рада НБУ. І якщо раптом, не погоджуючи з Мінфіном, НБУ перераховує цю суму, то це навіть може спричинити певний інфляційний тиск в короткому терміні, тому у таких поточних справах НБУ має комунікувати з урядом. Чи є це десь прописано в законі? Ні. Але з точки зору логіки і здорового глузду це завжди відбувалося.
– До чого готуватися громадянам? Як економічні процеси, які зараз відбуваються в державі, (зміна голови НБУ, ймовірний запуск друкарського верстату, ситуація на валютному ринку) вплинуть на матеріальне становище українців?
– Основним завданням Національного банку України, і це прописано у відповідному законі, є отримання цінової стабільності, до чого постійно НБУ апелює, але при цьому є теза про необхідність сприяння економічному розвитку. Відповідно, кого би не призначили головою НБУ, стримування інфляції нікуди не подінеться. Тому я маю надію, що буде нетривалим період, коли Національним банком керує виконуючий обов’язки. Доповідь кандидата, якого запропонує президент, розставить багато крапок над «і». Уже не буде прогнозів щодо незрозумілих прізвищ і так далі. Мені хочеться побажати, щоб кандидат набрав якомога більше голосів, адже це буде показувати довіру до центрального банку. Мені хотілось би, щоб пізніше Правління, яке буде сформоване, якщо будуть ще якісь відставки, утрималося від якихось політичних чи емоційних заяв. Не дарма банкіри кажуть, що гроші люблять тишу. Такі люди розуміють, що кожне необачне слово може впливати як на інфляційні очікування, так і на курсові очікування. Сподіваюся, що наступна команда НБУ буде стриманіша у висловлюваннях, але більш активна з точки зору обговорення ініціатив щодо підтримки певної галузі.
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today
