В Києві відбулася прем’єра фільму «Вулкан» (ФОТО, ВІДЕО)

298
Фото Ярослава Матвєєнко

Сьогодні в широкий український прокат виходить довгоочікувана стрічка Романа Бондарчука «Вулкан». Напередодні в кінотеатрі «Київ» відбувся прес-показ фільму. Представники медіа мали змогу дізнатися всі подробиці зйомок від творчої групи особисто. Світова прем’єра фільму відбулася ще 1-го липня 2018 року на Міжнародному кінофестивалі у Карлових Варах. За цей час стрічка здобула вже вісім міжнародних нагород.  В Україні «Вулкан» демонстрували двічі: на ОМКФ 2018 та в рамках кінофестивалю «Нове німецьке кіно».

Нагадаємо сюжет фільму. Лукас переживає кризу середнього віку. Він працює перекладачем в київському офісі ОБСЄ й у складі моніторингової місії вирушає на кордон з Кримом. Після декількох дивних збігів обставин, Лукас залишається сам у маленькому містечку на півдні України. Не знаючи куди йти, він опиняється в хаті місцевого дивака на ім’я Вова. Слідуючи за Вовою, Лукас повільно занурюється у життя української провінції, у світ, який виходить за рамки його уяви, де речі виглядають повністю відірваними від усякої логіки чи структури.

В ролі Лукаса дебютував звукорежисер Сергій Степанський. Вову зіграв добре відомий українському глядачеві за фільмом «Кіборги» «Старий» Віктор Жданов.         

За музичну складову за гарною новоствореною  традицією українського кіно відповідає етно-гурт «ДахаБраха».

Режисер стрічки Роман Бондарчук  поспілкувався з кореспонденткою «Журналіста»:

«Ідея фільму виникла в ході спостережень за справжнім дядьком Вовою: писали сценарій з нього. Я його слухав, записував його історії про міфи та міражі в степу, різні випадки, що траплялися з ним, на аматорську камеру. Поступово для мене це склалося в картину світу, яка суттєво відрізняється від мого уявлення, як люди живуть у містах. Написані епізоди склалися в одну лінію спостерігача ОБСЄ, який приїхав та намагається спочатку вибратись зі  цієї реальності, а потім  з нею взаємодіяти. Для мене тут немає філософських послань – для мене це спроба почути цих людей, говорити з ними, стати ближчими до них.   Звичайно, не все у фільмі реальність, є частина фантасмагорії та магічного реалізму. Не бачив своїми очима смерчі і міражі, але чув про це від багатьох людей.

Мені не дуже подобається ідея закритих фіналів, які нічим цікавим не можуть закінчитися окрім весілля. Казки так закінчуються: вони одружилися та жили довго та щасливо.  А це початок якоїсь нової історії. У своєму власному житті я не бачу завершеної форми, тож я не вважаю правильним будувати завершені форми для свого героя.

Можна вірити або ні  в містичні історії зникнення людей. Але це факт: часто сезонні працівники, які туди приїздять, не повертаються. Що з ним трапляється, достеменно не відомо. Ця земля абсорбує людей, а як саме – у фільмі одна з версій.

Всі сцени були складними і легкими водночас. Тому що у нас було багато типажів, непрофесійних акторів, які підживлювали і давали енергію, свою фактуру і досвід, і це рухало фільм. З іншого боку історія про те, як Лукас потрапляє до ями. Ми спочатку довго її шукали. Потім просили Сергія побути там, відчути ці емоції спочатку незгоди та відчаю, і зрештою, прийняття. Він провів там багато часу і навіть зламав зуб, намагаючись звідти вибратись. Це історія досвіду і для нього, і для мене. Тут неможливо  дати задачу актору: зіграй оцю сцену саме так. Потрібне занурення, але потім проблема з цього вийти. Це психологія, якою треба оволодіти. Ми все разом винаходили.  

Згідно нашого задуму багато героїв фільму справді там живуть, а не привезені актори. Цього вимагала історія та сюжет фільму».

Фільм «Вулкан» однозначно варто подивитися: небанальне українські кіно для тих, хто «на п’ятому році семирічного циклу» або тим , хто перетнув його межі чи на шляху до нього.

Текст і фото: Ярослава Матвєєнко

Більше подробиць у сюжеті «Журналіста»:

Якповідомляв «Журналіст» в Києві показали документальну стрічку «Перша сотня».

Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today