Від цибулі та помідорів – до шафрану і лаванди. Історія господарства в окупації

10817

Віталій Шакало розповів спеціально для спецпроєкту ГО “Місто-сад” з “Українською правдою“, який реалізовується у рамках проєкту “САДИ” про своє господарство, яке опинилося під окупацією.

Від цибулі та помідорів – до шафрану і лаванди  

Віталій Шакало за фахом – інженер-атомник. Свого часу вступив до Севастопольського національного інституту ядерної енергії та промисловості, аби отримати ще й освіту інженера нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії. Однак довчитися не встиг через анексію Криму. 

“Я з 2007 року працюю в “Херсонобленерго” черговим високовольтних підстанцій. В мене була гарна зарплата і зручний графік роботи: доба через три. Тому в 2012 році я почав приділяти час своєму хобі – праці на землі. Спочатку вирощував традиційні для Херсонщини культури: цибулю, помідори, полуницю. Але згодом перейшов на оригінальніші”, – розповідає Віталій.

Так на 8 га землі згодом з’явився шафран, з якого Віталій добував спеції. У сезон розпускалися тюльпани, нарциси, лаванда, лілії, зростав салат та аспарагус. 

Про “Шафран Любимівський” добре знають на Херсонщині і не тільки. До пандемії коронавірусу подивитися, як квітнуть тюльпани, приїжджало близько 30 тисяч людей. Це лише за два тижні. 

 Сім’я Шакало

Потім навідувалися любителі лілій та лаванди. Утім, за словами Віталія, агротуризм прибутку не приносив. Вхідні квитки коштували лише 15-30 грн. Виручені кошти витрачали на підготовку території, організацію фотозон, оплату екскурсоводів. А сам агротуризм працював на рекламу господарства. 

З шафрану у господарстві виготовляли спецію. Вона вважається однією з найбільш дорогих у світі: в Україні 1 г коштує від  200 грн. Її продаж давав компанії основний дохід. Віталій Шакало каже, що шафран – це натуральний підсилювач смаку та консервант. Наприклад, строк зберігання яблучного зефіру він продовжує з 7 до 30 днів.

За таким великим квітником доглядало десятеро людей. Коли розпочинався сезон екскурсій, додатково набирали 200 працівників. А на період збирання шафрану залучали ще 30 фахівців.  

На 2022 рік компанія мала великі плани: налагодити продаж квітів у магазинах, реалізовувати посадковий матеріал, створити виробництво ароматичних олій. Але головний проєкт – енергоефективні теплиці, на створення яких отримали грант від Канади. 

Ці теплиці не схожі на традиційні українські. Вони мають більші розміри, висоту, обладнані автоматикою. Крім того, мали б працювати на 70% за рахунок альтернативних джерел енергії. У таких інноваційних теплицях планували вирощувати тюльпани, щоб продавати їх цілий рік.

Роботи з підготовки виконали на 95%. Але напад Росії зруйнував плани.  

Розвозив їжу, щоб люди не брали гуманітарку від росіян  

Віталій Шакало розумів, що Росія піде широкомасштабною війною на Україну. Тому до вторгнення готував і господарство, і родину. Зокрема, придбав додаткові генератори, зробив річні запаси пального та продуктів харчування для десятьох людей. Вдома зібрали тривожні валізи та підготували автомобіль дружини для можливого виїзду з села. 

Але при цьому усі продовжували працювати за звичним графіком: впорядковували теплиці, закуповували обладнання, споруджували потрібні для роботи конструкції тощо. 

“24 лютого ми прокинулися о 5 ранку від вибуху. Це було так гучно, нам з дружиною здалося, що на кухні вибухнув газовий котел. Потім були повторні вибухи. А вже о 8 ранку російські військові транзитом пройшли через наше село, облаштували блокпости і поставили на них “ДНРівців”, – згадує Віталій.

Дружина з дітьми відмовилася виїжджати з села, коли дізналася, що Віталій залишається. Тож усі разом почали волонтерити. Чоловік з друзями впродовж місяця розвозив продукти харчування людям у своєму та навколишніх селах. Роздавали те, що виростили у власних теплицях, а ще молоко, олію та борошно, які видавали місцеві підприємці.

“Перший місяць люди боялися проїжджати повз блокпости. А в місцевих магазинах продуктів уже не було. Мета нашої роботи була – нагодувати людей і щоб вони не брали гуманітарку у росіян. І нам це вдалося”, – каже фермер.

Робота не зупинялася й на полі та в теплицях. Але усю техніку – екскаватор та трактори довелося власноруч вивести з ладу, щоб окупанти не використали її для своїх цілей.

Якось наприкінці березня Віталій повертався додому з чергової волонтерської поїздки. На блокпосту “ДНРівці” повідомили йому, що мають розпорядження про його арешт наступного ранку. Тому йому краще виїхати з Любимівки. Віталій вважає, що йому пощастило натрапити саме на цих військових. Їх мобілізували в Донецьку просто на вулиці і воювати вони не хотіли. Не раз шукали шляхи здатися в полон, але не було кому. Лінія розмежування проходила аж за 80 км від Любимівки.

Тож Віталій з Тетяною забрали трьох малих дітей, взяли найпотрібніше й поїхали з рідного дому аж у Нідерланди. 

На одній хвилі з природою

Зараз родина перебуває в Нідерландах. Віталій вивчає досвід місцевих господарств і готується використати його на Херсонщині вже наступного сезону.

“Коли я виїхав з Херсонщини, мені пропонували землі в Івано-Франківській, Вінницькій, Тернопільській областях. Нідерландські фермери хотіли надати посадковий матеріал та техніку у кредит для роботи там. Але я відмовився. Вірю в ЗСУ і те, що наступного сезону працюватиму на своєму господарстві. Бо доглядати два маленьких поля, відстань між якими майже 1000 км – це складно. Тим більше, що ми вирощуємо нетипові культури, за якими потрібен постійний нагляд. Тому зараз я використовую цей час, щоб вивчити досвід Нідерландів. Планую влаштуватися на роботу в місцеві теплиці, щоб побачити процес з середини”, – пояснює свій вибір Віталій Шакало.

За його словами, теплиці в Нідерландах дуже відрізняються від типових українських і навіть від тих інноваційних, які він створив удома. Замість плівки тут використовують скло. Будують їх щонайменше на 14 м у висоту. Все це підвищує енергоефективність споруд. Також в Нідерландах встановлюють автоматизовані системи догляду за рослинами. В Україні поки що таких немає. Тож повчитися є чому.

У Любимівці за господарством доглядає працівник, який відмовився виїжджати. Цьогорічний урожай зелені та аспарагусу роздали місцевим безкоштовно. Решту просто викинули на смітник, бо продавати в Крим не захотіли, а іншого шляху збуту врожаю не було. Незабаром має розпочатися збір шафрану. Що буде з ним, наразі не відомо.

“Я люблю працювати на землі. Так само моя дружина, мої малі діти. Ми садимо культури, які цікаві нам самим. Я знаю, як виростити і продати полуницю чи помідори. Але так роблять усі, а мені цікаво експериментувати. Наприклад, спочатку 1 грам спеції шафрану ми отримували із 400 квіток. Зараз – зі 100. Це так надихає, коли ти бачиш результат своїх старань, наче краще пізнав природу. Для мене працювати з рослинами – це бути на одній хвилі з самою природою, з самим життям”, – говорить Віталій.

Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today