Підприємець Борис Слабошевський, який 10 років тому ризикнув і посадив виноградник Vinoman Winery розповів команді громадської організації «Місто-сад» та журналістам «УП.Життя» про активну фазу війни у Чернігові, роботу під обстрілами та що дає тілу та душі робота у виноградниках.
Господар плантації Борис Слабошевський родом із Фастова. Але останні 20 років його бізнес пов’язаний з Чернігівщиною. Тому чоловік живе на два міста: Київ-Чернігів. У 2002-му разом із друзями він інвестував у рибне господарство, що теж у Жавинці. Там, у численних ставках вирощують коропа, товстолоба, білого амура та осетрових. Також зарибнювали Десну. Жавинка за своєю атмосферою, настроєм і духом здавалася створеною для виноробства. Тому у 2012-му Борис придбав 3 гектари землі неподалік рибгоспа, збудував там дім і посадив 1 га винограду.
Перші сорти винограду були гібридними. Вони добре переносили суворий клімат півночі України, але вино з них Борису не сподобалося. Він хотів створити витонченіші смаки. Тому за три роки висадив європейські класичні сорти Chardonnay, Traminer, Sauvignon Blanc, Pinot Gris, Bianco, Pinot Noir, Merlot. Із них і виготовляє “північні” вина.
Але поки що бізнес тільки формує структуру, а підприємець набирається досвіду з виноградарства. Бувають і неприємні моменти, які неможливо проконтролювати. Наприклад, минулого року через погоду втратили 50% врожаю: у вересні різко похолодало і пішли дощі. Це час, коли виноград мав достигати, набиратися соку, сили.
24 лютого близько 4 ранку Борис Слабошевський прокинувся від двох віддалених звуків вибуху та телефону. Дзвонила дружина з Києва, сказала, що почалася війна. Борис почитав новини, поїхав на рибне господарство і розпустив працівників по домівках. За всім господарством довелося доглядати самому. Але згодом з’явилася компанія: з Чернігова почали їхати друзі та знайомі, які втомилися по 10 разів на день спускатися до підвалів багатоквартирних будинків з високих поверхів.
Понад місяць над головами літали снаряди від “Ураганів”, винищувачі, ракети, багато безпілотників. Росіяни поцілили в Чернігівську ТЕЦ, бомбили автомобільний міст, околиці на центр Чернігова. Усе це було чути в Жавинці. На щастя, виноградники не постраждали. Уламки зруйнували лише кілька стовпів, до яких прикріплюють дроти для кріплення виноградної лози. А ось рибгоспу пощастило менше.
Під час воєнних дій на Чернігівщині Борис зі свого боку долучився до допомоги захисникам міста. У винні пляшки розливали коктейлі Молотова, військовим та тим, хто потребував, передавали рибу, продукти харчування, пальне. Водночас потрібно було працювати у винограднику, адже з рослинами все потрібно робити вчасно. А бойові дії припали на період, коли треба було розкривати та підв’язувати виноград після зими.
На початку березня у Чернігові загинув колишній співробітник компанії – чернігівський виноградар Сергій Золотар. З перших днів вторгнення Сергій долучився до лав територіальної оборони. А загинув на початку березня під завалами розбомбленої росіянами школи.
Після деблокади Чернігова на початку квітня гості Бориса роз’їхалися. Натомість на роботу почали повертатися працівники. Справ було багато. У виноградниках один вид робіт плавно перетікає в інший. Після “пробудження” винограду, його потрібно обрізати. Потім знову підв’язувати, обробляти від хвороб. Усього на “виноградному” гектарі працює троє людей. І роботи їм вистачає.
Привозити фахівців із інших регіонів дорого: потрібно забезпечити їх житлом та іншими потребами. Тому розширювати площі під виноградом Борис поки не збирається.
Чоловік дуже сподівається, що наступного року війна закінчиться, і бізнес стане більш визначеним і запланованим. А поки що робота у винограднику допомагає заспокоїтися та перезавантажитися.
Особливих планів на цей рік немає. Борис робить поточну роботу. Працює над розвитком органічного виноградарства. Вже є окрема ділянка для цього, але документи поки не отримували. Також треба зосередитися на тих видах винограду, які добре переносять клімат півночі – білі сорти та Pinot Noir.
Подписывайтесь на telegram-канал journalist.today
